Рішення № 95444530, 05.03.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/331/20

номер провадження 2/546/64/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,-

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324280500:00:006:0047, яку він отримав у спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час оформлення спадщини ОСОБА_1 дізнався, що успадкована земельна ділянка перебуває в оренді з 2014 року, хоча до цього про цей факт йому не було відомо. Договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324280500:00:006:0047 був укладений 16.02.2015 між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 . Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , відповідач свої обов`язки не виконує належним чином за вказаним договором, а саме жодного разу не сплачував орендну плату за користування землею. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою виконання ним своїх обов`язків по договору, однак відповідач уникав зустрічі з ОСОБА_1 , відмовлявся від обговорення порядку виконання договору та до моменту звернення до суду жодного не разу не сплатив орендну плату.

Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_1 звернувся до суду за даною позовною заявою та просить розірвати договір оренди землі від 16.02.2015, скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу, стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2017-2019 року у сумі 23700,66 грн, пеню, передбачену договором за неналежне виконання умов договору, у сумі 5783 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 28.08.2020 у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 30.09.2020.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24 вересня 2020 року, ОСОБА_2 зазначає, що з 2017 року та до дня одержання копії ухвали, позовної заяви з додатками до неї, він не отримував від позивача жодних повідомлень щодо нового власника земельної ділянки, якою він користується за договором оренди, укладеним між ним та ОСОБА_3 . Після отримання вказаних документів, тобто з моменту, як відповідач дізнався про нового власника, ОСОБА_2 здійснив грошовий переказ ОСОБА_1 у сумі 31600,86 грн - орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках, у зв`язку з чим просив у цій частині закрити провадження у справі. Також, у відзиві відповідач зазначає, що лист позивача від 12.02.2020 він не отримував і не міг отримати 18.02.2020, як це зазначено в рекомендованому повідомленні, оскільки з 18.02.2020 по 20.02.2020 він перебував у м. Стамбул. Крім того, невідомо вміст зазначеного листа, оскільки відсутній опис вкладення до нього. Відповідач зазначає, що за період з 2017 року і до дня пред`явлення позову несплата ним орендної плати пов`язана з невиконанням позивачем обов`язку, передбаченого ст. 148-1 Земельного кодексу України. Також, ОСОБА_2 зазначає, що відсутні підстави для стягнення з нього пені у сумі 5783,00 грн, оскільки несплата орендної плати пов`язана з неналежним виконанням свої обов`язків позивачем, як спадкоємцем орендодавця за договором оренди землі. Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_2 просить закрити провадження у справі в частині стягнення з нього заборгованості по сплаті орендної плати та відмовити в повному обсязі в іншій частині позовних вимог (а.с.37-40).

У письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України, припинили надання послуг у сфері державної реєстрації на території, в тому числі, Решетилівського району Полтавської області з 01.05.2016. При вирішенні справи покладаються на розсуд суду (а.с. 84-105).

Ухвалою суду від 30.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті орендної плати. Також, цією ж ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2020.

Судове засідання, призначене на 03.12.2020, за клопотанням відповідача відкладене на 18.01.2021. 18 січня 2021 року судове засідання відкладене на 04.03.2021 у зв`язку з припиненням подачі електроенергії в приміщення суду.

Відповідач у судове засідання 04.03.2021 не з`явився, повідомлений належним чином, 01.03.2021 подав до суду заяву про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням 04.03.2021 за межами України (а.с. 128, 131).

У судове засідання не з`явився представник третьої особи, повідомлені належним чином (а.с. 130).

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти, а також договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 16.02.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5324280500:00:006:0047, загальною площею 4,4586 га, що розташована на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.03.2015 (а.с. 8-13, 19). Відповідно до пункту 8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на 10 років.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.20). Після її смерті спадщину у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 5324280500:00:006:0047 прийняв ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданим 11.09.2017 державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 1855 (а.с. 14).

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі від 16.02.2015, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Як стверджує позивач, 12 лютого 2020 року він направив на адресу ОСОБА_2 лист про відшкодування завданих збитків, внаслідок одностороннього невиконання відповідачем умов договору оренди землі, який ОСОБА_2 , згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав 18.02.2020 (а.с. 16). В той же час, суд погоджується з твердженнями відповідача, вказаними у відзиві про те, що вміст вказаного листа невідомий, оскільки відсутній опис вкладення. До того ж вказане рекомендоване повідомлення не містить відмітки про те, чи отримав відправлення «особисто» ОСОБА_2 , чи «за довіреністю» його отримала інша особа, оскільки зазначено лише прізвище « ОСОБА_4 ». Щодо посилання відповідача на те, що він з 18.02.2020 по 20.02.2020 перебував у м. Стамбул, то суд зазначає, що додана до відзиву копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон містить відмітку, що ОСОБА_2 перебував по 20.02.2020 в місті Стамбул Турецької Республіки, однак встановити точну дату, з якої він перебував в м. Стамбул, з огляду на нечіткість штампу, встановити неможливо (а.с. 42).

Приписами статей 626, 629, 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

До зазначено висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2020 у справі № 545/262/18.

Водночас, позивачем, який, відповідно до позовної заяви, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом 11 вересня 2017 року, жодних доказів про те, що він вчиняв дії, передбачені частиною 3 статті 148-1 ЗК України, з 2017 по 2020 рік суду не надано.

Посилання позивача у позовній заяві на рішення Верховного Суду, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17, в якій зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), в даній справі суд вважає недоцільним, оскільки у зазначеній постанові предметом розгляду був договір оренди, укладений між сторонами по справі. В той час як у даній справі учасником спору є спадкоємець померлого власника орендованої земельної ділянки, який, як було встановлено, не повідомив належним чином орендаря про набуття права власності на неї, як це передбачено статтею 148-1 ЗК України. Тобто, факт систематичної несплати орендної плати відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не було встановлено.

Щодо постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №623/3443/16-ц, на яку посилається позивач, суд зазначає, що у цьому випадку Верховний Суд дійсно встановив факт систематичної несплати відповідачем орендної плати у справі з подібними правовідносинами. Зокрема Верховний Суд зазначив: «Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди…

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не звертався до ТОВ «СК Восток» з вимогами щодо сплати орендної плати та не надав реквізитів, на які повинна перераховуватись орендна плата за користування земельною ділянкою, є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора».

Однак у постанові від 09.12.2020 у справі № 709/1089/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що відповідно до ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних із нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі ст. 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника. Несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

З урахуванням вищезазначеного, судом не встановлено обставин, які були б підставою для розірвання спірного договору оренди землі, у зв`язку з чим вимоги позовної заяви щодо розірвання вказаного договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку є такими, що задоволенню не підлягають.

Також, судом встановлено, що, згідно п. 9 договору оренди землі від 16.02.2015, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діятиме на момент розрахунку. Пунктом 10 вказаного договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Відповідно до п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у такі строки у грошовій формі до 30 числа останнього у звітному році місяця. (а.с. 8-13)

З відзиву на позовну заяву відповідача та з доданої до нього квитанції АТ «Укрпошта» від 21.09.2020 вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 в с. Демидівка здійснено поштовий переказ в сумі 31601,00 грн. Однак, надані ОСОБА_2 документи не підтверджують того, що дані кошти перераховані саме позивачу ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач 21.12.2020 здійснив грошовий переказ на ім`я ОСОБА_1 у сумі 31601 грн (орендна плата за пай за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки), однак, як зазначено в довідці АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 відмовився від його отримання (а.с. 119, 120). Суд критично ставиться до даного доказу, оскільки адреса ОСОБА_1 у вищевказаній довідці зазначена: АДРЕСА_1 , а місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . На запитання суду позивач у судовому засіданні 04.03.2021 повідомив, що ніяких коштів від ОСОБА_2 він не отримував. Даного факту відповідачем не спростовано.

Суд вважає, що відповідач з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження (09.09.2020) і до судового засідання 04 березня 2021 року мав можливість виплатити позивачу ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати. Причини, на які позивач посилався у відзиві та в клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи, як на підставу несплати вказаної заборгованості, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. З огляду на зазначене, позовна вимога про стягнення із відповідача ОСОБА_2 заборгованості у сумі 23700,66 грн підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що, відповідно до п. 14 спірного договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення (а.с. 8-13).

З урахуванням вищезазначеного, та того, що позивач просив стягнути пеню за період з 01.01.2020 до 07.05.2020 (день подачі позову), тобто за 122 дні, відповідач з 09.09.2020, достеменно знаючи про нового власника орендованої земельної ділянки, заборгованість станом на час розгляду справи не сплатив, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви і в частині стягнення пені у сумі 5783 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 14).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, та у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та пені, тобто однієї позовної вимоги, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 848,40 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 3, 526, 537, 611, 626, 629, 638 ЦК України, ст. 141, 148-1 ЗК України, ст. 1, 13, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство юстиції України, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати в сумі 23700 (двадцять три тисячі сімсот) грн 66 коп. та пеню у сумі 5783 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП не встановлено.

Третя особа - Міністерство юстиції України, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, б. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622.

Представник третьої особи - Листопад Олена Анатоліївна, робоча адреса: вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36000.

Повний текст рішення суду складений 11.03.2021.

Суддя Ю.В. Зіненко