Рішення № 95440108, 10.03.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/890/20

Провадження № 2/168/36/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 26.10.2011 р. між позивачем та ОСОБА_1 , був укладений договір (б/н), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору у нього станом на 12.10.2020 р. виникла заборгованість в розмірі 13232,93 грн, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, до позовної заяви додав клопотання, в якому вказує, що не заперечує проти заочного розгляду справи, та просить позов задовольнити, а справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, у зв`язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст.280 ЦПК).

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , був укладений договір (б/н) шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 11).

До договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/.

20.07.2014 р. на виконання умов договору відповідачу було видано картку, на яку 19.04.2017 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн., а 16.08.2018 р. збільшено до 5000 грн., а 13.05.2019 р. зменшено до 0 грн. (а.с. 10).

Надана відповідачу картка перевидавалася, останній раз 16.08.2018 р. і її термін дії встановлено до 06.2022 р. (а.с. 9).

Банк, надавши відповідачу кошти, свої зобов`язання виконав.

Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 45-46).

З наданого позивачем розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (б/н) від 26.10.2011 р. станом на 12.10.2020 р. становить 13232,93 грн. і складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6445,81 грн, заборгованості за процентами за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України - 2287,95 грн, пені - 4499,17 грн. (а.с. 5-8).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У розглядуваному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, і споживач послуг АТ КБ «ПриватБанк» приєднується саме до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи видно, що позивачем як доказ укладення договору з відповідачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі).

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України та пенею за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.10.2011 р. посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, як невід`ємні частини договору.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що саме з цими Витягами ознайомилася і погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15).

У розглядуваному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг та враховуючи відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

В анкеті-заяві позичальника від 26.10.2011 р. розмір тіла кредиту, умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру відсутні.

Відсутні у матеріалах справи і докази про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, які знаходяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору.

Крім того, вказані документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.10.2011 р. шляхом підписання анкети-заяви.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що сторони у справі не обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення строків виконання договірних зобов`язань, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову позивача в частині стягнення на його користь з відповідача пені.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача також три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2287,95 грн.

Вказану суму позивачем нараховано із розрахунку 86,4% річних за період з 01.10.2019 р. по 01.03.2020 р. (а.с. 8).

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданої позивачем довідки видно, що відповідачу 16.08.2018 р. було видано кредитну картку, термін дії якої - 06/22, тобто до червня 2022 року (а.с. 9).

Будь-яких доказів про закриття карткового рахунку у зв`язку із достроковою вимогою про стягнення тіла кредиту позивачем не надано.

Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка підписана відповідачем, не містить положень щодо строків повернення отриманих кредитних коштів та суми обов`язкового щомісячного платежу.

Враховуючи, що строк договору (строк дії картки) не закінчився, відомості про пред`явлення вимоги дострокового повернення коштів до 01.10.2019 р. (дати початку нарахування позивачем цієї складової заборгованості) позивачем не надано, то суд дійшов висновку про відсутність у розглядуваному випадку підстав вважати зобов`язання відповідача в контексті положень ст.612 ЦК України простроченим, що виключає, в свою чергу, можливість застосування положень ст.625 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. (справа № 14-10цс18) та від 04.07.2018 р. (справа № 14-154цс18).

Крім того, позивач, зазначивши розмір трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання - 2287,95 грн., не надав обґрунтованого розрахунку цієї суми.

Разом із тим, з наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача ОСОБА_1 і виписки по рахунку видно, що відповідачу 19.04.2017 р. було встановлено на картку кредитний ліміт у розмірі 0 грн., який 16.08.2018 р. збільшено до 5000 грн., а 13.05.2019 р. - зменшено до 0 грн. (а.с. 10).

З огляду на вказане, не можна погодитися із розміром простроченого тіла кредиту, який позивач просить стягнути з відповідача, - 6445,81 грн, оскільки він значно перевищує розмір основного тіла кредиту - розмір максимально встановленого позивачем кредитного ліміту.

Більше того, відповідно до виписки по рахунку відповідач фактично і використовував кредитні кошти у межах визначеного позивачем ліміту, а сума понад встановлений кредитний ліміт сформована позивачем за рахунок автоматичного списання коштів на погашення процентів за користування відповідачем кредитними коштами і використання кредитного ліміту, пені, процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України в односторонньому порядку за відсутності для цього правових підстав з вищевикладених у цьому рішенні мотивів.

Виходячи з того, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані позивачем на кредитну картку у розмірі 5000 грн., що й було предметом укладеного між сторонами договору, але не повернув їх, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що ним фактично отримано і на час розгляду справи не повернуто, є підставними і підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37.78%) підлягає стягненню судовий збір в розмірі 794,13 грн. (2102 грн * 37,78 % / 100% = 794,13 грн).

На підставі викладеного, ст. 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором (б/н) від 26.10.2011 р. в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 794 (сімсот дев`яносто чотири) грн. 13 (тринадцять) коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається через Старовижівський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається через Старовижівський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місця знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача: Дашко Володимир Миколайович, адреса місця знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10.03.2021 р.

Суддя О. Й. Хаврона