Рішення № 95434842, 02.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року справа №380/1814/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шведа Б.В.,

представника позивача Шейхета М.Г.,

представника відповідачів 1,2 Шматолохи О.П.,

представника відповідача 3 Хандина О.В.,

представника третьої особи Кабінету Міністрів України Курси О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (позивач)

до Львівської міської ради (відповідач 1)

до Виконавчого комітету Львівської міської ради (відповідач 2),

до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (відповідач 3)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Кабінет Міністрів України (третя особа 1),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Міністерства культури та інформаційної політики України (третя особа 2),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Львівської обласної державної адміністрації (третя особа 3)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дії

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, у якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.3 щодо Об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місті Львові. Зобов`язати відповідачів виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.3 щодо Об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місті Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.

Територія Янівського концентраційного табору з місцями знищень і поховань людей є важливою міжнаціональною історико-меморіальною пам`яткою жертвам нацизму, яка засвідчує історію і зберігає пам`ять про перебування і масову загибель там людей різних національностей. Внесення об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору на вулиці Шевченка у місті Львові до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, складення паспорту та облікової картки неможливо без участі Львівської міської ради та її виконавчих органів. Територія концентраційного табору, місця поховань, як і решта території, не виділені, не впорядковані, огорожа відсутня, сусідні схили належно не впорядковані, визначення меж та режимів використання зон пам`яток архітектури і містобудування відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ДСТУ Б.Б.2.2-10:2016р. відсутнє.

З метою отримання інформації щодо виконання вимог розпорядження від 20.07.1998 № 604-р позивач звертався до Львівської міської ради з інформаційним запитом від 13.02.2020 вих. № 70-20, на який відповіді не отримано.

Відповідачем не вжито і не вживаються жодні заходи, спрямовані на виконання вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» щодо місць давніх поховань - Об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місці Львові, межі кладовища не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення не здійснювала, заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, їх облаштування і розробки проекту землеустрою із вивченням складових Янівського концентраційного табору, межі у встановленому порядку не досліджені, межі та режими використання зон нововиявлених пам`яток не визначено. При тому, що відповідач обізнаний про обов`язок включення даного об`єкта до Переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини.

Згідно ухвали від 04.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 02.04.2020.

02.04.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засідання до 07.05.2020.

07.05.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 09.06.2020.

09.06.2020 згідно протокольної ухвали залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Львівську обласну державну адміністрацію, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства закордонних справ України.

Згідно протокольної ухвали від 09.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 18.08.2020.

18..08.2020 відкладено розгляд справи на 24.09.2020.

24.09.2020 відкладено розгляд справи на 05.11.2020.

Представник відповідачів Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради подав письмові пояснення у справі, у яких зазначає, що обов`язок з обстеження та вивчення місць давніх поховань покладено на органи державної влади, а не на органи місцевого самоврядування. Виконавчим органом Львівської міської ради, на який покладено повноваження в сфері охорони культурної спадщини, є Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, яке зареєстровано юридичною особою. Нормами чинного законодавства України не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення, просила в задоволенні позову відмовити.

05.11.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.12.2020.

08.12.2020 заслухано пояснення представника позивача, представника відповідача 1,2, оголошено перерву до 24.12.2020.

24.12.2020 відкладено розгляд справи на 02.02.2021.

Представник третьої особи – Кабінету Міністрів України надав додаткові пояснення у справі, зазначив, що однією з функцій землеустрою відповідно до п «в» ч.1 ст.2 Закону України «Про землеустрій» є встановлення і закріплення на місцевості меж територій історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників та землекористувачів. Для організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення ст. 47 цього Закону передбачено виготовлення проектів землеустрою. Право та обов`язок щодо замовлення та виготовлення документації із землеустрою на землі історико-культурного призначення, відповідно до вимог ст.. 47 Закону України «Про землеустрій», розпорядження Кабінету Міністрів України № 604-р покладено на відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування. Проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, має передувати організація і встановлення меж їх територій. Крім того, обов`язки з забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч.5 ст.8, ст..31, ч.2 ст.23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

02.02.2021 відкладено розгляд справи у судовому засіданні до 02.03.2021.

02.03.2021 заслухано додаткові пояснення, досліджено докази, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу провело роботу з виявлення і збереження об`єкта культурної спадщини - місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місті Львові.

З метою отримання інформації щодо виконання вимог розпорядження від 20.07.1998 № 604-р позивач звернувся до Львівської міської ради з інформаційним запитом від 13.02.2020 вих. № 70-20.

Відповідач – Львівська міська рада відповіді на інформаційний запит позивача не надала.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідачів порушує його права, що стало підставою для звернення до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Статтею 11 Конституції України визначено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Як передбачено ч.1 ст.9 Основного Закону, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 розділу І Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 року, яка ратифікована 04.10.1988 року указом Президії ВР УРСР за №6673-XI, під поняттям «культурна спадщина» розуміється пам`ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; ансамблі: групи ізольованих чи об`єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв`язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки; визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

Відповідно до параграфу 1 Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994 року, кожна із Сторін вживатиме належних заходів для охорони і збереження культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп (далі іменуються "Групами"), які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.

Поняття "культурна спадщина", що стосується цілей цієї Угоди, означає культові споруди, історичні пам`ятки, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, бібліотечні та музейні фонди, які мають до цього відношення.

Параграфом 4 даної угоди встановлено, що у випадках, коли власті та зацікавлені організації заявляють, що групи не в змозі самі забезпечити належну охорону та збереження своєї культурної спадщини, кожна із Сторін вживатиме спеціальних заходів з метою забезпечення такої охорони та збереження її на своїй території, а також запрошуватиме до співробітництва іншу Сторону та її громадян там, де є потреба в допомозі з цією метою.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25.06. 1992 року за №2494-XII, з наступними змінами та доповненнями, держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Кабінетом Міністрів України 20.07.1998 року прийнято Розпорядження №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України».

Відповідно до вимог пункту 3 Додаткових заходів щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, затверджених вищенаведеним розпорядженням, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, органам місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, доручено провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, до історичних об`єктів культурної спадщини належать - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Згідно з ч.1 ст.3 даного Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 11 ч.1 ст.6 цього ж Закону встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

До виключної компетенції сесії сільських, селищних, міських рад, відповідно до пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Обов`язки із забезпечення охорони, утримання в належному стані, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог частини 5 статті 8, статті 31, частини 2 статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу", покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Частиною 3 статті 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу", утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини.

У Рекомендації Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки і культури (1968р.) під терміном "культурні цінності" розуміються: а) нерухомі об`єкти, такі як: місцевості археологічного, історичного чи наукового значення, споруди чи інші об`єкти, які становлять історичну, наукову, мистецьку чи архітектурну цінність, як релігійні, так і світські, в т. ч. архітектурні або традиційні ансамблі, історичні квартали в містах або сільських населених пунктах і етнологічні споруди попередніх культур, які ще й досі знаходяться в доброму стані. Це стосується таких нерухомих об`єктів, як руїни, що збереглися на поверхні землі, а також археологічні чи історичні залишки, виявлені в землі; термін "культурні цінності" охоплює також і їхнє безпосереднє оточення; б) рухомі цінності, що мають культурне значення, в т. ч. цінності в нерухомих об`єктах чи вилучені з них, а також рухомі цінності, приховані в землі, які можуть бути виявлені в місцях, що мають археологічне чи історичне значення, чи інших місцях.

Статтею 9 Рекомендацій передбачено, що Держави-члени мають надавати необхідний пріоритет заходам, необхідним для збереження місцезнаходжень культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт, аби зберегти історичні зв`язки і середовище. Заходи зі збереження чи врятування культурних цінностей, визначені статтями 22, 23, а саме: необхідно проводити детальні обстеження задовго до початку будь-яких громадських чи приватних робіт, які можуть становити небезпеку для культурних цінностей, щоби визначити: необхідні заходи для збереження важливих культурних цінностей в місці знаходження; заходи щодо збереження і врятування культурних цінностей необхідно вживати задовго до початку громадських чи приватних робіт. У районах, котрі становлять археологічну чи культурну цінність, як-от історичні міста, села, місцевості й райони, що їх варто охороняти в кожній країні відповідним законодавством, початок нових робіт мусить бути поставлений у залежність від обов`язкового проведення попередніх археологічних досліджень. У разі необхідності варто призупиняти роботи з метою забезпечення відповідних заходів для збереження чи врятування культурних цінностей.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини визначено, що складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об`єкти, а також будь - які інші сліди існування людства у минулих епохах.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про національні меншини в Україні", держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Суд встановив, що Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу провело роботу з виявлення і збереження об`єкта культурної спадщини - місць масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місці Львові.

З метою отримання інформації щодо виконання вимог розпорядження від 20.07.1998 № 604-р позивач звернувся до Львівської міської ради з інформаційним запитом від 13.02.2020 вих. № 70-20. Львівська міська рада відповіді на інформаційний запит позивача не надала.

Відповідачі не надали жодних доказів виконання вимог п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п. 3 щодо Об`єкту культурної спадщини – місць масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місці Львові. Територія Янівського концентраційного табору не обстежена, межі поховань не визначено, заходів, спрямованих на облаштування цього місця, його утримання та збереження відповідачами не вжито.

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача щодо охорони об`єктів культурної спадщини в аспекті Рішення Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року у справу N 1-10/2004 про охоронюваний законом інтерес та статті 10 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка закріплює та зобов`язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій щодо охорони культурної спадщини і статті 11 цього Закону, за якою громадським організаціям надається можливість встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі позовних вимог не спростували.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та про зобов`язання виконати вимоги п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.3 щодо Об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місті Львові.

Зобов`язати відповідачів виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.3 щодо Об`єкту культурної спадщини – місця масових поховань євреїв на території Янівського концентраційного табору та прилеглій території на вулиці Шевченка у місті Львові.

Стягнути з Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок її бюджетних асигнувань 700 (сімсот) грн. 67 коп. сплаченого судового збору на користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (вул. Кульчицької, 1/94, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 21720365).

Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622) за рахунок його бюджетних асигнувань 700 (сімсот) гр. 67 коп. сплаченого судового збору на користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (вул. Кульчицької, 1/94, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 21720365).

Стягнути з Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (вул. Валова, 20, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256659) за рахунок його бюджетних асигнувань 700 (сімсот) грн. 67 коп. сплаченого судового збору на користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (вул. Кульчицької, 1/94, м. Львів, 79054, код ЄДРПОУ 21720365).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2020.

Суддя Крутько О.В.