Ухвала суду № 95434101, 11.03.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2021 рокум. Ужгород№ 260/693/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. 128 бригади, 4, код ЄДРПОУ 07792042) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвала виготовлена та підписана 11 березня 2021 року, у зв`язку із діагностуванням у працівників апарату суду SARS-CoV-2 та в період з 09 по 10 березня 2021 в приміщеннях Закарпатського окружного адміністративного суду за адресами вул. Загорська, 30 проводилася санітарна дезинфекція, Наказ голови суду № 17/0 від 05.03.2021 року.

01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1556, якою просить: 1) визнати протиправним дії військової частини А1556 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплати у день звільнення грошової компенсації за не використані мною дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за період 2016-2018 роки; 2) стягнути із військової частини А1556 на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за не використані мною дні додаткової відпустки) за період із 20 червня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості - 22 грудня 2020 року терміном 916 дні із розрахунку 457,73грн. в день у сумі 419280,68 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши зміст позовної заяви, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 161 частини 3 КАС України до позовної заяви додаються документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі по тексту – Закон № 3674-VI).

Відповідно до статті 3 частини 1 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності статті 4 частини 3 Закону № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову, а саме: 1) майнового характеру, який подано: а) суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, б) фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2 270,00 грн.

Разом з позовом позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору як учасника бойових дій.

Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Нормами статті 5 Закону "Про судовий збір" № 3674-VI встановлені пільги щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пунктів 1 та 12 частини 1 зазначеної статті (на які посилається позивач, як на підставу задоволення заявленого клопотання) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону) та військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону).

Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов наступних висновків.

Конструкція пункту 12 передбачає, що військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких військовослужбовці звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 вищезазначеного законодавчого акту передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для зобов`язання сплатити судовий збір особу, яка є військовослужбовцем, для правильного застосування норм п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону суд має враховувати предмет та підстави позову; перевірити чи пов`язана така справа з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Спірні правовідносини виникли з приводу невиплати військовою частиною в добровільному порядку передбаченого ст. 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, зокрема, вказаною нормою трудового законодавства передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Тому суд вважає, що даний спір не пов`язаний з виконання позивачем військового обов`язку в розумінні норм ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а тому положення п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім того, для встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону необхідно визначити, чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), у справах про стягнення якої позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

При цьому, відповідно до частини 2 зазначеної статті, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1ст. 5 Закону, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру щодо стягнення із відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 20.06.2018 по 22.12.2020 у сумі 419 280,68 грн..

Таким чином, враховуючи наведене, позивачеві слід доплати судовий збір у сумі – 4 192,81 грн.

Для сплати судового збору за звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача – UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу – *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до статті 161 частини 6 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Позивач у позовній заяві зазначає, що виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки здійснено 22 грудня 2020 року, однак позовну заяву до суду надіслано 23 лютого 2021 року, засобами поштового зв`язку та, яка надійшла до суду 01 березня 2021 року, що вбачається з відбитку печатки канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду.

Одночасно зі зверненням з даним позовом до суду позивач заяву про поновлення процесуальних строків із зазначенням поважності причин пропуску не подавав.

Згідно з статтею 123 частиною 1,2 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду та подати відповідну заяву.

Відповідно до статті 169 частини 1 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:

- докази сплати судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення) у сумі 4 192,81 грн.;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.

Ухвала вважається виконаною у встановлений строк, якщо до вказаної дати необхідні документи були подані до канцелярії суду або відправлені поштою.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1556 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

4. Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.В.Скраль