Рішення № 95433925, 10.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р. Справа№200/12275/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №364 від 24 листопада 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язати розглянути заяву від 24 листопада 2020 року про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року, взявши до розгляду довідку про загальний трудовий стаж №0122-8116 від 09.11.20 року та врахувати довідку про заробітну плату №01-27-2257 від 17.11.20 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при призначення пенсії за віком, згідно заяви від 23 жовтня 2020 року, отримала рішення відповідача № 328 від 26 жовтня 2020 року та № 364 від 24 листопада 2020 року про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року, так як запис в трудовій книжці завірено нечітким відтиском печатки, та неможливістю врахувати довідок, що видані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через неможливість їх перевірки.

Позивач зазначає, що неможливість надання додаткових документів на підтвердження спірного періоду роботи не є достатніми підставами для відмови у його зарахуванні до страхового стажу, оскільки записи в трудовій книжці виконані належним чином. На підставі наведеного ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі враховуючи практику Європейського суду щодо прийняття документів, виданих на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Ухвалою від 04 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив викладені позивачем обставини справи та зазначив що не врахував спірний період трудової діяльності в зв`язку з порушенням пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі – Інструкція № 58). Не прийняття довідок, виданих на тимчасово непідконтрольній українській владі території, пояснює положеннями статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Таким чином, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Згідно довідки від 21.10.2020 року № 1426-5000318317 фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 328 від 26 жовтня 2020 року позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року в зв`язку нечітким відбитком печатки в трудовій книжці на записі при звільненні. Запропоновано надати підтверджуючі документи до 22.01.2021 року (а.с.8).

24 листопада 2020 року позивач звернулась до відповідача через веб-портал із заявою про призначення пенсії та пакетом необхідних документів (а.с.33-36).

Рішенням № 364 від 24 листопада 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного стажу не менше 27 років, не врахувавши до страхового стажу період роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року на підставі довідок про загальний трудовий стаж №0122-8116 від 09.11.20 року та про заробітну плату №01-27-2257 від 17.11.20 року, виданих в місті Горлівка та неможливістю їх перевірки (а.с.20-21).

Судом оглянуто копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , виданої 08 лютого 1979 року (а.с.46-59), яка містить наступні записи про роботу (мовою оригіналу):

«Никитовский райсобес»

запис № 13 - 20.02.1990 року - «принята работником социальной помощи, приказ № 23 от 20.02.90»,

запис № 14 - 01.05.1993 року - «переведена в связи с реорганизацией отдела социальным работником, приказ № 1 от 27.05.1993»,

запис № 15 - 31.01.1996 року - «уволить в порядке перевода в Управление социальной защиты населения Никитовского райисполкома в связи с реорганизацией на основании решения исполкома от 22.12.1995 № 177, приказ № 11 от 31.01.1996»,

запис № 16 - 01.02.1996 - «принята в порядке перевода в Управление социальной защиты населения Никитовского райисполкома на должность социального работника по обслуживанию пенсионеров на дому, приказ № 6 от 07.02.1996»,

запис № 17 - 21.12.2000 року - звільнення з роботи за погодженням сторін, наказ № 178 від 21.12.2000 року.

Записи містять підписи посадових осіб. Запис про звільнення під № 15 дійсно завірений нечіткий відтиском печатки установи, запис під № 17 завірений належним відтиском печатки установи.

Довідками про загальний трудовий стаж №0122-8116 від 09.11.20 року та про заробітну плату №01-27-2257 від 17.11.20 року, виданими в місті Горлівка, підтверджується робота позивача в Микитівському відділі соціального забезпечення Горлівської міськради в період з 27.03.1989 року по 30.04.1993 року, та в Територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян з 01.05.1993 року по 31.01.1996 року (а.с.43-44, 45).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пенсії періодів роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з підпунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграф “б” цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі – Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (підпункт 2.4 Інструкції № 58).

Відповідно до підпункту 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 вказаної Постанови КМУ №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

З положень вказаних нормативних актів випливає, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності не передбачено.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Окрім того, записи в трудовій книжці позивача завірені підписами відповідальних осіб та печатками, відтиск яких з часом піддався зношенню.

Проте, досліджуючи всі записи в трудовій, суд звернув увагу, що інформація про звільнення під записом № 15, яка завірена нечіткою печаткою, відповідає змісту запису під № 16, що не заперечується відповідачем.

Отже, записи в трудовій книжці позивача підтверджують стаж роботи за період з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року.

Положеннями Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З метою отримання вказаних відомостей позивач отримала довідки про загальний трудовий стаж №0122-8116 від 09.11.20 року та про заробітну плату №01-27-2257 від 17.11.20 року, виданих в місті Горлівка.

Суд зазначає, що положенням частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, не проведення такої перевірки підприємства, яким видано довідки, не може бути підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу.

Щодо неможливості перевірки факту роботи на підприємстві через те, що воно знаходиться на непідконтрольній українській владі території, суд також зазначає, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані, так звані, «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності довідок про підтвердження пільгового стажу, у зв`язку із знаходженням установи, що її видала, на непідконтрольній українській владі території.

З урахуванням того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в котрій записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, формально розцінивши недоліки, що містяться в трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для обмеження в реалізації конституційного права особи на соціальний захист, суд дійшов висновку що відповідач не спростував належними та допустимими доказами відмову у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 .

Отже, доводи позивача щодо протиправності відмови у зарахуванні стажу в зв`язку з нечітким відтиском печатки у трудовій книжці є неправомірними.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом скасування Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №364 від 24 листопада 2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду про зарахування до трудового стажу періоду роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №364 від 24 листопада 2020 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24 листопада 2020 року про призначення пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду про зарахування до трудового стажу періоду роботи з 20 лютого 1990 року по 31 січня 1996 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов