Рішення № 95433673, 10.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Справа № 160/11553/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання протиправним скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.08.2020 року №743-УБД “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірною, оскільки в наказі не наведено жодної з підстав передбачених ч.7 ст.118 ЗК України.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

30.10.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки стосовно земельні ділянки, які зазначені на доданих до клопотань, зокрема ОСОБА_1 графічних матеріалах, перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею та у приватній власності згідно з державними актами на право приватної власності. Разом з тим, від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява про залучення третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року адміністративну справу №160/11553/20 було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

20.01.2021р. до суд надійшли письмові пояснення третіх осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , згідно яких треті особи просять залишити позов без задоволення.

Ухвалою суду від 28.01.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2021 року о 14:00 год.

17.02.2021р. представником позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

17.02.2021р. засобами електронного зв`язку надійшли клопотання третіх осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про розгляд справи без їх участі.

На адресу суду від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 повернулися поштові конверти без вручення.

Відповідно до п.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером №6323182700:03:000:0168.

Вказане клопотання підписано представником за довіреністю Суровцовою З.А. та разом з додатками надіслані поштовим зв`язком на адресу ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповідь, оформлену у вигляді листа від 02.10.2019 Т-12310/0-6105/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020р. у справі №160/1995/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020р. у справі №160/1995/20, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.08.2020 року №743-УБД відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка має накладання на земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_9 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027251 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_8 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027252 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_7 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027253 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_6 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027254 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_11 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027255 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027256 від 11.03.2001, гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027257 від 11.03.2001 та гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV №027258 від 11.03.2001.

Також у наказі зазначено, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України. Згідно з вимогами частини шостої зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання в орган виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 112 цього кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місцерозташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Всупереч зазначених норм заявником не додані погодження землекористувачів.

Позивач, не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, звернувся із даним позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст.118 ЗК України.

Так, ч.6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

В силу положень ч.1-6 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно листа відділу у Кегичівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області вих.№1316/413-20 від 21.10.2020р., земельна ділянка яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 – площею 2,00 га. знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 6323182700:03:000:0168 загальною площею 33,8817 га. Земельні ділянка 6323182700:03:000:0168 сформована під час здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення у 2013 році. Використовується громадянами мешканцями с.Медведівка для ведення особистого підсобного господарства відповідно до Державних актів на право постійного користування. На сьогодні земельні ділянка поділена на 24 ділянки, яким присвоєно кадастрові номери 6323182700:03:000:0203-0225. Земельні ділянки використовуються відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою та права власності згідно реєстрації речових прав:

- IV-ХР №027251 на ім`я ОСОБА_9 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0211;

- IV-ХР №027252 на ім`я ОСОБА_8 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0216, зареєстровано право власності 26.08.2020;

- IV-ХР №027253 на ім`я ОСОБА_7 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0221, зареєстровано право власності 26.06.2020;

- IV-ХР №027254 на ім`я ОСОБА_6 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0213, зареєстровано право власності 02.10.2020;

- IV-ХР №027255 на ім`я ОСОБА_11 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0215, зареєстровано право власності 02.07.2020;

- IV-ХР №027256 на ім`я ОСОБА_4 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0218, зареєстровано право власності 25.08.2020;

- IV-ХР №027257 на ім`я ОСОБА_2 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0212;

- IV-ХР №027258 на ім`я ОСОБА_3 – кадастровий номер 6323182700:03:000:0210.

Також у листі зазначено, що у Відділі відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання не чинними зазначених Державних актів на право постійного користування землею.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ЗК України способами формування земельної ділянки є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на цій частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Аналогічні висновки щодо правозастосування наведені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №815/4257/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, що знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, додано Графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до яких запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168.

Зі змісту відзиву на позовну заяву та оскаржуваного рішення від 25.08.2020р. №743-УБД суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та відведення земельної ділянки у власність відповідач вказав на те, що земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації має накладення на земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні третіх осіб. До клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачем не подано погодження землекористувачів.

Частина 5 ст. 116 ЗК України визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, допускається виключно після припинення користування такими особами земельними ділянками.

Підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою врегульовано главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає вилучення, як підставу припинення права користування земельною ділянкою, що кореспондується із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України та обов`язком заявника про додавання до клопотання погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

За змістом ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати до свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Отже, зазначене погодження є обов`язковим у випадку якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

У постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а Верховний Суд зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), то недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Отже, Верховним Судом акцентовано увагу, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Проте, позивач у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, до заяви не додав погодження землекористувачів на вилучення земельних ділянок.

Констатуючи факт ненадання належним чином оформлених погоджень землекористувачів, суд вважає рішення від 25.08.2020р. №743-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою правомірним та таким, що відповідає вичерпним підставам, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко