Рішення № 95433572, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/5672/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5672/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 29.01.2020 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 61094642 від 29.01.2020 р. основної винагороди в сумі 183 786, 46 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані протиправністю оскарженої постанови. Позивач зазначила, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, як зауважує позивач, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі, в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень законодавства, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку суми заборгованості, на думку позивача, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення відповідачем з позивача основної винагороди в сумі 183786, 46 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із вищезазначеною позовною заявою. Цією ж ухвалою судом прийнято означену вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/5672/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Остання судове засідання по справі було призначено на 21.12.2020 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 суд задовольнив клопотання позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження в адміністративній справі №160/5672/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-9157/2010 (провадження №4-с/201/33/2020) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І.В., Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61094642 від 29.01.2020.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 поновлено провадження у справі №160/5672/20 та призначено судове засідання у справі на 21.12.2020. Цією ж ухвалою суд повторно встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.12.2020, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, додатково попередивши, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім того, у вищезазначеній ухвалі суд витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №61094642 та докази направлення постанови від 29.01.2020 про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) в межах ВП №61094642 від 29.01.2020 основної винагороди в сумі 183786, 46 грн., однак відповідачем вимоги суду не виконано та витребуваних доказів до суду не надано.

Відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, як і заперечень або пояснень.

Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Позивач або його уповноважений представник у судове засідання від 21.12.2020 не з`явилися ОСОБА_1 подано до суду клопотання (вх. №17272/20-ел від 18.12.2020), в якому позивач зазначила, що підтримує заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі та просила суд здійснити розгляд справи без її участі.

Відповідач або його уповноважений представник у судове засідання від 21.12.2020 не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

При цьому, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2020 за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «Приватбанк» (стягувач) про примусове виконання рішення суду приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В`ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61094642 з виконання виконавчого листа №2-9157/2010, виданого 21.03.2011 суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Маймуром Ф.Ф. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «Приватбанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №1/558-МК від 23.11.2007 року – 2 259 680, 84 грн.

Боржником в означеній постанові визначено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Також слід зауважити, що у вказаній постанові приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 183786, 46 грн.

29.01.2020 приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В`ячеславовичем в рамках виконавчого провадження №61094642 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, згідно з якою відповідачем постановлено стягнути з позивача основну винагороду в сумі 183786, 46 грн.

ОСОБА_1 оскаржила вищезазначені постанови у судовому порядку, звернувшись до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цією позовною заявою.

Судом встановлено, що Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 21.10.2020 винесено ухвалу у справі №2-9157/2010 (провадження №4-с/201/33/2020), згідно з якою суд залишив без розгляду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І.В., Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірної та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1404; тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У частині 4 статті 27 Закону №1404 визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Одночасно з цим суд зауважує, що спірну постанову винесено в рамках виконавчого провадження №61094642 на підставі заяви стягувача, у зв`язку з чим положення ч.8 ст. 27 Закону №1404 у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню, як і приписи ч. 9 ст. 27 Закону №1404, оскільки ОСОБА_1 не обгрунтовує заявлені до суду позовні вимоги фактичним виконанням нею в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом до винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №61094642.

Питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження, зокрема, врегульовано статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1403).

Положеннями означеної норми встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 7 статті 31 Закону №1403 закріплено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

Пунктом 19 Порядку №643 передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

За своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Означену правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 10.09.2020 у справі №120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19.

Натомість, вищевикладені обставини справи стосуються питання одержання (тобто виплати, а не визначення) приватним виконавцем суми основної винагороди, яка, відповідно, залежить від обсягу вчинених приватним виконавцем дій та результату, до якого такі дії призвели, а тому, обчислюється від розміру фактично стягнутої з боржника заборгованості.

Водночас, на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець позбавлений можливості визначити, яка сума боргу у майбутньому буде стягнута з боржника, а тому на виконання імперативних норм ч. 5 ст. 26, ч. 4 ст. 27 Закону №1404 та ч. 7 ст. 31 Закону №1403 лише визначає суму основної винагороди (у даному випадку - 10 відсотків від залишкової вартості майна (об`єкту фінансового лізингу), що підлягає передачі за виконавчим документом) та виносить постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця. Визначення такої суми основної винагороди не означає, що саме ця сума коштів врешті-решт буде сплачена приватному виконавцеві, позаяк фактичне виконання виконавчого документа відбуватиметься у майбутньому.

Отже, виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору або основної винагороди в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком як державного, так і приватного виконавця.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №200/13920/19-а.

Разом з тим, як слідує зі змісту оскарженої постанови та постанови про відкриття виконавчого провадження №61094642, предметом виконання рішення суду в рамках цього виконавчого провадження є солідарне стягнення з позивача та ОСОБА_2 коштів на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «Приватбанк» у загальному розмірі 2 259 680, 84 грн.

При цьому, суд зауважує, що ч. 9 ст. 31 Закону №1403 передбачено, що солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

Водночас, боржником у виконавчому провадженні №61094642 визначено лише ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ), тому, як наслідок половина сума, що підлягала стягненню з останньої дорівнювала б 1 129 840, 42 грн. та, як наслідок 10 відсотків від такої суми становило б 112984, 05 грн.

У разі пред`явлення кредитором (стягувачем) до позивача вимог щодо виконання нею обов`язку по сплаті усієї суми боргу (2 259 680, 84 грн.), то 10 відсотків від означеної суми становили б 225 968, 08 грн.

З огляду на викладене, враховуючи не надання відповідачем до суду на вимогу суду в ухвалах про відкриття і поновлення провадження по справі відзиву на позовну заяву або будь-яких пояснень щодо означеного позову, неможливо встановити, на яких підставах приватним виконавцем основна сума винагороди була розрахована до стягнення з позивача на рівні 10 відсотків із суми 1 873 864, 60 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що доказів відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 , як солідарного боржника в рахунок повернення Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №1/558-МК від 23.11.2007 відповідачем до суду не надано.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, відповідачем не виконано визначений ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок та не доведено суду правомірність оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича від 29.01.2020 ВП 61094642 про стягнення з боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 61094642 основної винагороди в сумі 183786, 46 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В`ячеславовича на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім гривень) 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова