Рішення № 95425575, 01.03.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/6/2021

Справа № 679/147/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стасюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук Т.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бойка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області Матвєєва Романа Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області Матвєєва Романа Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3701261 від 23.01.2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 23.01.2021 року відносно нього інспектором Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Матвєєвим Р.О. було винесено оскаржувану постанову про накладання адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Позивач з постановою відповідача категорично не погоджується. Зазначає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Мотивуючи свою невинуватість позивач зазначив, що не порушував Правил дорожнього руху України. Вказує на протиправність дій поліцейського при винесенні відносно нього постанови, оскільки останній виніс таку за відсутності доказів його винуватості та без врахування його пояснень, та конкретної дорожньої обстановки. Доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущеннях, при цьому не дотримався вимог ст.268 КУпАП, яка надає йому право на юридичну допомогу, збір і надання доказів.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Також, просив врахувати, що з суті правопорушення викладеного у постанові, не вбачається який з пунктів Розділу 14 «Обгін» Правил дорожнього руху України, він порушив.

Позивач вважає, що п.14.6 Правил дорожнього руху України, не заборонено перетинати суцільну лінію під час обгону, а тому суть правопорушення є неконкретною, а кваліфікація порушення невірною.

Враховуючи наведені обставини позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, вказуючи також на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на 01 березня 2021 року від відповідачів відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відповідачем до суду не подано.

В судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач інспектор Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Матвєєв Р.О. в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зазначив, що не порушував Правил дорожнього руху України, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві. Вважає, що дане формулювання правопорушення в якому його звинувачують є неконкретним та нечітким і не відображає об`єктивної сторони правопорушення. Вказує на протиправність дій поліцейського при винесенні відносно нього постанови, оскільки останній виніс таку за відсутності доказів його винуватості та без врахування його пояснень, при цьому не дотримався вимог ст.268 КУпАП, яка надає йому право на юридичну допомогу, збір і надання доказів.

Представник позивача – адвокат Бойко В.Ф. підтримав позовні вимоги позивача посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві. Крім того, зазначив, що його підзахисний є сумлінним водієм і жодного разу не порушував правил дорожнього руху та не притягувався до відповідальності. Вказав, що з суті вказаного правопорушення не вбачається який з пунктів Розділу 14 «Обгін» ПДР України, порушив позивач.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується вимоги позивача, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що інспектором Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області Матвєєвим Р.О. 23.01.2021 року винесено постанову серії ЕАН № 3701261 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 23.01.2021 року близько 17 год. 45 хв. на автодорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів не впевнившись у безпечності маневру здійснив обгін перетнувши суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки. Чим порушив п.14 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник категорично заперечили вчинення вказаного адміністративного правопорушення та вказуючи на протиправність дій відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення інспектором Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_2 як уповноваженою посадовою особою органу поліції, що не суперечить ст.276 КУпАП.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, оскільки предметом оскарження є постанова по справі про адміністративне правопорушення, здійснюючи розгляд справи, суд зобов`язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Підставою винесення постанови працівниками поліції стало допущення позивачем ОСОБА_1 порушень вимог ПДР, а саме, перетин горизонтальної суцільну лінію дорожньої розмітки при здійсненні обгону.

Однак, у вказаній постанові не конкретизований пункт порушення розділу 14 «Обгін» Правил дорожнього руху України, який має пункти та підпункти, а також не зрозуміло щодо звинувачення у порушенні суцільної лініями горизонтальної розмітки, що є окремим порушенням ПДР.

Детальний опис груп і значень дорожньої розмітки наведений у розділі 34 «Дорожня розмітка» ПДР України.

Відповідно до п.8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

Підрозділом 1 розділу 34 ПДР України передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є лінії 1.1 (вузька суцільна лінія), 1.2 (широка суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).

Лінія 1.1 «вузька суцільна лінія» поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Частиною 2 статті 122 передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаної вимоги, суд запропонував всім учасникам провадження надати відповідні докази, а відповідача зобов`язав довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву з доказами на підтвердження законності оскаржуваної постанови, а в самій постанові не зазначено жодних доказів, які стали підставою для прийняття рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним суб`єктом владних повноважень, а тому адміністративний позов в частині вимог про скасування постанови серії ЕАН № 3701261 від 23.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.

Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Європейським судом з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Наявна у справі постанова не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки відповідачем належним чином не доведено належними, переконливими і допустимими доказами факту порушення позивачем правил дорожнього руху, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність скасування постанови серія ЕАН № 3701261 від 23.01.2021 року.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова є неконкретизована, а позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з вищевикладених підстав.

Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми права, які містяться у ст.ст. 9, 122, 126, 222, 245, 251, 258, 268, 280 КУпАП, з урахуванням норм права, що містяться у ч. 2 ст. 19 Конституції України, та на окремі з яких вірно посилався позивач у позовній заяві.

Керуючись ст.ст.2-14,72-77, 90, 122, 241-250, 286 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області Матвєєва Романа Олексійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектора Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області Матвєєва Романа Олексійовича серії ЕАН № 3701261 від 23.01.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до відділення поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне текст рішення суду складено 01.03.2021 року.

Суддя Р.М. Стасюк