Рішення № 95424149, 03.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Одеса Справа № 522/17054/20

Провадження № 2/522/936/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними ,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 року позивач КС «Промислово-фінансова спілка» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, відповідно до якого просить визнати недійсними договори купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 583,7 кв.м., від 06.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., реєстровий номер 8, та від 12.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., реєстровий номер 72.

В обґрунтування позовних вимог наведено, що квартири АДРЕСА_1 площею 583,7 кв.м. не існує, адже фактично у неї ввійшли площі інших квартир, які ніколи не належали ані продавцям, ані покупцям за договорами купівлі-продажу від 06.07.2016 року та 12.10.2016 року, а належали КС «Промислово-фінансова спілка».

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01.10.2020 року позовну заяву КС «Промислово-фінансова спілка» залишено без руху.

06.10.2020 року на виконання ухвали суду від 01.01.2020 року представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків.

З 05.10.2020 року по 23.10.2020 року суддя Кузнецова В.В. знаходилась на лікарняному.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2020 року.

01.12.2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідачів, підготовче судове засідання відкладене на 28.01.2021 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.01.2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.20201 року.

Представник позивача надав суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, та зазначив, що позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання відповідачами позову та задоволення позову, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу від 14.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К . реєстровий номер 2042, Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» є власником двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 264,3 кв.м., житлова площа - 51,7 кв.м. Право власності на цю квартиру зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме мано, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14858717 від 24.03.2008 р.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К., реєстровий номер 3059, Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» стала власником п`ятикімнатної квартири під № 2 (на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.03.2017 р. адресу квартири змінено на АДРЕСА_2 , загальною площею 125,6 кв. м., житлова площа 87,1 кв.м. Право власності на вищезазначену квартиру зареєстроване у реєстрі прав власності не нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22784483 від 26.05.2008 р.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П., який зареєстровано в реєстрі, за №8, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 583,7 кв.м. Право власності на майно зареєстровано в реєстрі речових прав 06.07.2016 року, номер запису 15267363.

В подальшому, 12.10.2016 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., який зареєстровано в реєстрі за №72, ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 583,7 кв.м. Право власності на майно зареєстровано в реєстрі речових прав 12.10.2016 р., номер запису: 16962502.

25.10.2018 року на адресу Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» надійшов лист від ОСОБА_2 , яка надала копію технічного висновку від 05.04.2016 р. виготовленого ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_3 ; технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа квартири складає 583.7 кв.м.; висновку № 17-4973/6110/6111/6112/6113 від 28.12.2017 р. судової будівельно-технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12017160500003602 від 03.10.2017 р.

Як вбачається з наданих документів 05.04.2016 р. ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зробили висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та підвального приміщення, відповідно до якого у фактичному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_1 знаходиться: І - підвал 17,4 кв.м., II - підвал 17,6 кв.м., 1-1 житлове 44,6 кв.м., 1-2 вб.шафа 1,0 кв.м., 1-3 коридор 3,3 кв.м., 1-4 санвузол 1,7 кв.м., 1-5 кухня 12,1 кв.м., 1-6 коридор 17,6 кв.м., 1-7 коридор 7,1 кв.м., 1-8 житлова 28,8 кв.м., 1-9 кухня 12,7 кв.м., 1-10 житлова 11,3 кв.м., 1-11 санвузол 4,5 кв.м., III - сходи 19,3 кв.м., 1-12 житлова 29,3 кв.м., 1-13 житлова 22,4 кв.м., 1-14 санвузол 3,1 кв.м., 1-15 кухня 11,8 кв.м., 1-16 підсобне 2,8 кв.м., 1-17 коридор 5,0 кв.м., 1-18 коридор 6,2 кв.м., 1-19 підсобне 11,8 кв.м., 1-20 коридор 7,6 кв.м., 1-21 санвузол 5,9 кв.м., 1-22 житлове 25,5 кв.м., 1-23 житлова 16,9 кв.м., 1-24 коридор 4.5 кв.м., 1-25 житлова 19,1 кв.м., 1-26 коридор 1,6 кв.м., 1-27 підсобне 1,0 кв.м., 1-28 кухня 16.5 кв.м., 1-29 житлова 13,8 кв.м., 1-30 коридор 6,7 кв.м., 1-31 коридор 11,8 кв.м., 1-32 підсобне 142,1 кв.м., IV - сходи 19,3 кв.м., загальною площею 583,7 кв.м., житловою площею 211,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , що складає одиницю.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 17-4973/6110/6111/6112/6113 від 28.12.2017 р. встановлено, що:

- квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 до об`єднання були різними самостійними об`єктами нерухомості та знаходились в одному будинку на різних поверхах та мали окремі входи;

- приміщення квартир АДРЕСА_5 , 2, АДРЕСА_7 , підвальне приміщення площею 35 кв.м. та нежитлове приміщення площею 62.7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_8 є складовими частинами об`єкту, нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , яка була створена шляхом об`єднання відповідно до «висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та підвальні приміщення від 05.04.2016 р.».

Тобто згідно з вищевказаним висновком, фактично у площу квартири АДРЕСА_1 увійшли площі квартир, які належать на праві приватної власності КС «Промислово-фінансова спілка», зокрема: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 264,3 кв.м., житлова площа - 51,7 кв.м., та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 125,6 кв.м., житлова площа 87,1 кв.м.

У відповідності до ст. ст. 12,13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу товару та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 583,7 кв.м. порушує права власника спірного майна – КС «ПФС», оскільки фактично у вказану квартиру увійшли площі інших квартир, які ніколи не належали відповідачам, а належать позивачу.

Статті 13, 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують рівність прав усіх суб`єктів права на захист своєї власності, так само гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що йому належить. Право власності є абсолютним правом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 року у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм вбачається, що за договором купівлі-продажу у продавця об`єкт нерухомості, як річ повинен бути наявним та існувати у реальності, належати власнику на праві власності.

Судом встановлено, що квартири АДРЕСА_1 , площею 583,7 кв.м. не існує, адже фактично в неї ввійшли площі квартир, які належать КС «ПФС».

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Тобто, у квартирі повинні бути чітко встановлені межі та площі, які є відокремленими від інших об`єктів нерухомості, проте квартира АДРЕСА_5 площею 583,7 кв.м. не містить таких меж, адже фактично знаходиться у межах об`єднаної квартири АДРЕСА_5 площею 82 кв.м. та приміщення підвалу площею 35 кв.м., а на бумазі включає в себе приміщення інших квартир, які ніколи не належали власникам квартири АДРЕСА_5 .

Продавці за договорами купівлі-продажу від 06.07.2016 року та 12.10.2016 року, відповідно до вимог ст.ст. 317, 319, 658 ЦК України, не були належними власниками квартири АДРЕСА_5 площею 583,7 кв.м., оскільки квартира АДРЕСА_5 площею 583,7 кв.м. не містить таких меж, адже фактично знаходиться у межах об`єднаної квартири АДРЕСА_5 площею 82 кв.м. та приміщення підвалу 35 кв.м.

А тому, на момент укладання договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_10 , загальною площею 583,7 кв.м., такого майна не існувало і його не можливо передати, продати, прийняти та відповідно ОСОБА_1 не є продавцем вказаної квартири, як товару, а ОСОБА_2 не є його покупцем у розумінні ст. 655 ЦКУ, як сторони які передають або зобов`язуються передати і як сторони, які приймають або зобов`язуються прийняти майно.

Крім того, на момент укладання договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_11 , загальною площею 583,7 кв.м., такого майна не існувало і його не можливо передати, продати, прийняти та відповідно ОСОБА_2 не є продавцем вказаної квартири, як товару, а ОСОБА_3 не є його покупцем у розумінні ст. 655 ЦКУ, як сторони які передають або зобов`язуються передати і як сторони, які приймають або зобов`язуються прийняти майно.

Враховуючи вищевикладені обставини вищевказані договори купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства, а тому мають бути визнані недійсними.

Крім того, спірними договорами порушується право власності КС «ПФС» на приміщення та здійснюються перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цією власністю, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» ( ЄДРПОУ: 26471671, адреса: м.Одеса, вул. Жуковського, 40, кв. 5) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_14 ) про визнання договорів купівлі-продажу недійсними– задовольнити.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 583,7 кв.м., від 06.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., реєстровий номер 8, та від 12.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., реєстровий номер 72.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 10 березня 2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова