Рішення № 95422966, 03.03.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/63/21

РІШЕННЯ

іменем України

"03" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої – судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання – Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

05.01.2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 32692,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 08.06.2012 року був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого Банк надав 07.05.2013 року позичальнику кредитні кошти в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року – 34,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 року – 43,2 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 16.03.2017 року – 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.08.2020 року – 40,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній зобов`язався щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інші суми згідно з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою.

В подальшому 16.03.2017 року кредитний ліміт був збільшений до 6000 грн., 22.06.2017 року збільшений до 10000 грн., 06.11.2017 року збільшений до 21000 грн., 16.12.2017 року збільшений кредитний ліміт до 32000 грн., 25.09.2019 року зменшений до 28090 грн., 28.09.2019року зменшений до 0грн.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 незважаючи на це, порушив його, оскільки своєчасно не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування ним, внаслідок чого станом на 18.11.2020 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 32692,49 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 32692,49 грн.;

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, про підтримання позовних вимог, згоду на винесення заочного рішення, надав відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 122-129), де спростовує твердження відповідача про те, що сторони взагалі не узгоджували умови кредитування, обсяг відповідальності та не укладали письмового договору, а особисто ОСОБА_1 не знайомився з Умовами та Тарифами. Банк вважає правовідносини сторін за своїм характером є кредитними, суть яких визначається нормами цивільного законодавства, змістом Умов, Тарифами та Договором, укладеним між сторонами і відхиляє аргументи відповідача про те, що вказаний договір є неукладеним через недотримання письмової форми та не досягнення письмової згоди щодо усіх істотних умов, нікчемність договору та його недійсність в силу ст.ст. 18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів» .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, суду надав відзив на позовну заяву (а.с. 97-105), заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 133-139), де зазначає, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приват Банк» не свідчить про укладання ним з позивачем кредитного договору, інші документи підписані ним та позивачем відсутні, тобто він є неукладеним, позивач не довів таких фактів як укладання договору у письмовій формі, узгодження умов кредитування, підстав відповідальності, надання для ознайомлення та усвідомлення ним змісту Умов та правил надання банківських послуг, згоди на встановлення кредитного ліміту та прохання надати платіжну карту. В єдиному підписаному документі – заяві-анкеті – не міститься розмір процентів за користування кредитом, строк на який надається кредит та відсутнє зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і позивачем помилково обрано спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення з нього кредитної заборгованості, оскільки має бути позов про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави. Послуга з кредитування в порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», на думку відповідача, була нав`язана поза його волею, він її не замовляв та не погоджувався з нею, вважає, що має бути застосована правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Також відповідач вважає, що розмір кредитної заборгованості у вигляді тіла кредиту не відповідає даним виписки з його особового рахунку.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 («Позика») глави 71 ЦК («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Особливістю карткового рахунку є те, що операції за таким рахунком можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів - платіжних карток, які є електронним платіжним засобом у вигляді емітованої банком пластикової картки. Кредитною карткою є платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом (пункти 1.1.1.55, 1.1.1.76 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, далі - Умови та Правила).

Відображення операцій з застосуванням різних видів електронних платіжних засобів за одним рахунком здійснюється банком на підставі пункту 2.10 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою правління НБУ №137 від 19 квітня 2005 року та пункту 3.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ №223 від 30 квітня 2010 року та пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою правління НБУ №705 від 5 листопада 2014 року.

Платіжні картки випускаються на строк, визначений банком для відповідного типу картки та категорії клієнта. Строк дії платіжної картки зазначається на самій картці, яка є дійсною до останнього дня зазначеного на ній місяця відповідного року включно.

Враховуючи ці особливості кредитування шляхом відкриття карткового рахунку з встановленням ліміту на платіжну картку, можна дійти висновку, що строк дії кредитного договору залежить від строку дії платіжної картки або/та строку кредитного ліміту.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором обов`язок повернення кредиту в повному обсязі виникає зі спливом останнього дня місяця дії картки.

З матеріалів справи вбачається, що 8 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до банку, правонаступником якого є КБ «ПриватБанк», із анкетою-заявою про надання банківських послуг, а саме оформлення на своє ім`я кредитної картки (а.с.46). Дійсно, в цій заяві не зазначено про розмір кредитного ліміту та вид платіжної картки, оскільки банк лише 07.05.2013 року задовольнив цю заяву надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, який згодився на запропоновані банком умови, про що свідчить отримання ним кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Довідка про умови кредитування з використанням цієї платіжної картки відповідачем ОСОБА_1 не була підписана.

Первинний кредитний ліміт встановлено 4000 грн.

В анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі Умови), а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та тарифами складає договір про надання банківських послуг.

7 травня 2013 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку № НОМЕР_1 , а останню карту № НОМЕР_2 було випущено 20 квітня 2018 року зі строком дії до 03/22.

Встановлені обставини свідчать про те, що 08 червня 2012 року КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали в письмовій формі кредитний договір, обумовивши вартість кредиту, порядок та строки повернення кредитних коштів.

Власноручний підпис у анкеті-заяві ОСОБА_1 не заперечував, його посилання на те, що він, навіть маючи можливість ознайомитись з Умовами, не міг усвідомити їх зміст, правового значення не мають. Умов, які дійсно звільняють особу від відповідальності за порушення зобов`язань, відповідач не зазначив.

Суд відхиляє аргументи відзиву відповідача про те, що вказаний кредитний договір є неукладеним через недотримання письмової форми та недосягнення згоди щодо усіх істотних умов, нікчемність договору та його недійсність в силу ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207).

Як роз`яснено в п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2018 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 підписавши анкету- заяву, та ознайомившись із Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, уклав з позивачем кредитний договір, що підтвердив своїм підписом.

Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання декількох документів) і сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору. Зокрема, порядок повернення кредитних коштів, порядок та розмір нарахування відсотків та їх повернення, відповідальність позичальника, інші умови кредитування та виконання умов договору, в тому числі - відповідальність сторін визначені Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. При цьому твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами спростовується його підписом в анкеті-заяві.

Щодо невизначення в анкеті-заяві розміру кредитного ліміту, то, як не заперечує відповідач, фактично, позивачем спочатку було встановлено ліміт 4 000 грн., про що йому було відомо і з чим він погодився, користуючись цими коштами за допомогою кредитної карти, тобто погодив такі умови. Право банку на зміну кредитного ліміту визначені в Правилами надання банківських послуг.

Викладене доводить виконання позивачем вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо ознайомлення споживача з умовами кредитування.

Щодо недійсності кредитного договору, то такі вимоги предметом судового розгляду по даній справі не були і судом не встановлювались.

При визначенні обсягу невиконаних зобов`язань суд виходить з умов Договору, даних особового рахунку позичальника та враховує розрахунок, доданий позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що протягом строку кредитування розмір кредитного ліміту ОСОБА_1 неодноразово змінювався, а з 25 квітня 2019 року складав 28090 грн. (а.с.44).

Строк дії останньої платіжної картки закінчується в останній день березня 2022 року (а.с. 45).

З особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 7 травня 2013 року він активно користувався кредитними коштами та здійснював платежі на погашення заборгованості (а.с.19-43).

Останній раз він фактично отримував кредитні кошти (здійснив переказ) 7 травня 2019 року (а.с.19 зворот).

Страхові платежі за рахунок кредитного ліміту стягувались до 8 січня 2020 року (а.с.19).

Останнє погашення кредиту ОСОБА_1 здійснив 25.08.2020 року у розмірі 500 грн. (а.с.19).

При цьому з наданого банком розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, та витягу з особового рахунку вбачається, що при щомісячному нарахуванні процентів за користування кредитним лімітом банком застосовувалась процентні ставки 30%, 34%, 43,2%, 42%, 40,8%.

Водночас, нарахування за використання ліміту (проценти) за кожний наступний місяць проводилось на загальну заборгованість за попередній місяць, в тому числі і на нараховані за попередній період проценти та пеню.

Отже, заборгованість, яка зазначена банком як прострочене тіло кредиту 32692,49 грн., фактично є загальною заборгованістю, до складу якої включено як тіло кредиту, так і проценти за користування кредитом та неустойка( пеня), страхові платежі .

Нарахування у такий спосіб суперечить Умовам (а.с.48-71) та положенням статті 534 ЦПК щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями.

Станом на 18.11.2020 року заборгованість за тілом кредиту з урахуванням операцій, зазначених у особовому рахунку (а.с. 19-43), складає 32692,49 грн.

Але включення до загального розміру заборгованості щомісячних страхових платежів, як зазначено банком «за договором страхування кредитного ліміту», не відповідає змісту Договору, яким узгоджені всі інші умови кредитування. У виписці по особовому рахунку вказана операція супроводжується описом призначення платежу «Страховий платіж за договором. Страхування кредитного ліміту».

Умов щодо сплати страхових платежів за страхування кредитного ліміту ці документи не передбачають.

Доказів узгодження з позичальником сплати страхових платежів позивач не надав.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Таким чином, укладання договору страхування у письмовій формі є обов`язковим.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України (редакції закону, який був чинним на момент укладання договору страхування) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів стосовно того, що позивач у визначеному законом порядку уклав зазначений договір страхування кредитного ліміту, був ознайомлений з його змістом і погодився на списання коштів з кредитного ліміту представником відповідача не надано та матеріали справи не містять, суд вважає неправомірним нарахування страхових платежів позивачу.

Загальний розмір страхових платежів за період з 7 травня 2013 року по 18.11.2020 року складає 5587,2 грн, і ця сума має бути виключена з загального боргу за неповернутим тілом кредиту.

Отже, заборгованість за тілом кредиту, в межах заявленого позову, складає 27105,29 грн.

Відповідачем порушене питання про неправомірність включення в заборгованість за тілом кредиту нарахованих відсотків за використання кредитного ліміту та їх списання.

У виписці по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 сума нарахованих відсотків за використання кредитного ліміту становить 39278,77 грн та така ж сума списана банком. Включення вказаної суми до заборгованості за тілом кредиту а також пені в сумі 550 грн є неправомірним, а відтак ці суми мають бути виключені з загальної суми заборгованості за неповернутим тілом кредиту.

Отже, заборгованість за тілом кредиту, в межах заявленого позову - відсутня.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення рішення суду в повному обсязі.

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 09.03.2021 року.

Суддя О.Є. Старжинська