Ухвала суду № 95420161, 10.03.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/991/20

Провадження № 2/317/45/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участі секретаря судового засідання Московкіної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності на частку нерухомого майна шляхом поділу майна подружжя, яка обґрунтована наступним.

З 27 березня 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого, у 2006 році, за спільні кошти ними було придбане нерухоме майно – Ѕ частина нежитлових приміщень (літ. А-2, Б, В, Г, Д, Е) загальною площею 970 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на ј частину зазначених нежитлових приміщень.

Ухвалою від 15 квітня 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням строку на усунення її недоліків.

16 квітня 2020 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу нерухомого майна, яке є предметом спору, та в цей же день подано уточнену позовну заяву, яка обґрунтована тими ж доводами, які були зазначені в первісному позові. В цій позовній заяві позивачем фактично було доповнено предмет позову визнанням права власності на відповідну земельну ділянку, на якій розташовані спірні нежитлові приміщення, та зняттям арешту зі спірного майна, яке перебуває під обтяженням.

Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову від 16 квітня 2020 року було повернуто через несплату судового збору, а 22 квітня 2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшла повторна заява про забезпечення позову з доказами сплати судового збору, яка була частково задоволена ухвалою від 24 квітня 2020 року.

05 травня 2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, яке було задоволено судом в цей же день, оскільки при поданні заяви про забезпечення позову від 22 квітня 2020 року позивачем було приховано той факт, що реалізація спірного майна відбувалась в порядку виконання державним виконавцем рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою. Вказане судове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 30 січня 2019 року набрало законної сили після залишення його в силі постановою Запорізького апеляційного суду від 10 липня 2019 року. Копії зазначених судових рішень та копію договору іпотеки додано ОСОБА_4 до клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року, після отримання судом інформації про місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 відкрите загальне позовне провадження за уточненим позовом, призначене підготовче судове засідання.

09 червня 2020 року від відповідача Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява про проведення розгляду даної справи без участі його представника. Думку щодо суті позовних вимог відповідач в заяві не висловив.

30 червня 2020 року судом закрите підготовче провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, і ухвалою від 13 серпня 2020 року залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

31 серпня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 щодо позовної заяви, які обґрунтовані наступним.

30 січня 2019 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення по справі № 337/3101/17, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 59 783,61 долари США та пеню в сумі 294 301,17 гривня.

Об`єкти нерухомості, які заявлені в даній справі як предмет поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є предметом іпотеки та реалізуються на виконання вказаного рішення суду. Відповідач ОСОБА_2 була не лише іпотекодавцем за зобов`язаннями свого чоловіка ОСОБА_1 , але й майновим поручителем за договором поруки перед АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , отримав кредит, а ОСОБА_2 з відома та згоди ОСОБА_1 , передала в іпотеку на забезпечення вказаного кредиту нерухоме майно, що є предметом поділу. Вказане, на думку третьої особи, свідчить про те, що спір про поділ майна в даній справі насправді відсутній і має на меті лише зміну ідеальних часток та зміну правовстановлюючого документа на нерухоме майно, що покликано ускладнити виконання такого, що набрало законної сили, судового рішення про солідарне стягнення з позивача та відповідача в даній справі на користь третьої особи ОСОБА_3 грошових коштів.

При цьому третьою особою в своїх поясненнях наведено посилання на відповідну практику Верховного Суду.

За вказаних обставин ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) свого представника до суду не направив, обмежившись наданням зазначеної вище заяви від 09 червня 2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, будь-яких заяв до суду не подала. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 280 ЦПК України та те, що жоден з двох відповідачів у даній справі до суду не з`явився, судом прийняте рішення про проведення заочного розгляду даної справи.

Вислухавши представника позивача та представника третьої особи, дослідивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом досліджено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна – земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:11:001:1001 площею 1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення літ А-2, Б, В, Г, Д, Е (а.с. 13-15). Відповідно до вказаної інформації власником Ѕ частини зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_5 , а власниками приміщень – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по Ѕ частки кожен. Викладено інформацію про обтяження вказаного нерухомого майна.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 27 березня 1982 року уклали шлюб, взявши спільне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 18).

Судом також досліджено зміст рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя по справі № 337/3101/17 від 30 січня 2019 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто солідарно заборгованість в сумі 59 783,61 долари США та пеню в сумі 294 301,17 гривня (а.с. 54-57).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 липня 2019 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 58-66).

Як вбачається з постанови державного виконавця від 30 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 59650697, вказане провадження розпочато на виконання зазначеного судового рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя по справі № 337/3101/17 (а.с. 47, 48). В межах цього провадження було розпочато процедуру реалізації нерухомого майна, про поділ якого заявлено позивачем ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, до спільної сумісної власності подружжя відноситься все майно, набуте подружжям за час шлюбу – стаття 60 Сімейного кодексу України.

В той же час, відповідно до приписів статті 57 Сімейного кодексу України особистою власністю чоловіка або дружини є: майно, набуте чоловіком або жінкою до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте чоловіком або жінкою за час шлюбу, але за кошти, які належали йому або їй особисто; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

В даній цивільній справі позивачем не надано жодного доказу набуття відповідачем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки та спірних нежитлових будівель саме за спільні кошти подружжя, а не з підстав, встановлених статтею 57 Сімейного кодексу України.

Крім того, суд погоджується з твердженнями третьої особи ОСОБА_3 щодо того, що спір в даній цивільній справі фактично не спрямований на реальний поділ спільного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскільки як встановлено з наведеного судового рішення та з постанови державного виконавця, нерухоме майно, яке є предметом спору на даний час реалізується в порядку виконання судового рішення за солідарними зобов`язаннями позивача та відповідача. За вказаних обставин поділ зазначеного майна не призведе до реалізації права позивача на його поділ, оскільки це майно є обтяженим та реалізується у виконавчому провадженні, в якому солідарними боржниками є як відповідач ОСОБА_5 , так і позивач ОСОБА_1 .

На думку суду поділ майна не може використовуватись подружжям для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу, адже у відповідності до статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Вказані висновки неодноразово знаходили своє відображення в постановах Верховного Суду, наприклад – у справі № 654/1528/17 (постанова від 22 жовтня 2018 року), у справі № 317/3272/16-ц (постанова від 06 березня 2019 року), № 726/831/15-ц (постанова від 03 квітня 2019 року) та ін.

За вказаних обставин уточнений позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд. 48-а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35037233) проподіл майна подружжя та зняття арешту з майна залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 10 березня 2021 року.

Суддя В.В. Нікітін