Ухвала суду № 95419662, 05.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2452/21

1-кп/308/218/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

з участю прокурора - Левкулич О.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його адвоката - Ковальчук О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2 та його адвоката - Кучеренко В.О.

та перекладача - Сабов Є.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/2452/21, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070170000249 від 25 лютого 2020 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185 КК України ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Концово, Ужгородського району Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з початковою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070170000249 від 25.02.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 , у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Левкулич О.І. заявив суду клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під час судового розгляду. В обґрунтування поданих клопотань, прокурор посилається на те, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України. Необхідність обрання обвинуваченим запобіжних заходів, на думку прокурора, обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, просив обрати щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук О.В. у судовому засіданні підтримала подане нею заперечення щодо обрання її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додала, що обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, а також хворіє на хронічний гепатит С. Просила обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Додав, що немає наміру переховуватися від суду, хоче бути поруч з сім`єю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Кучеренко В.О. у судовому засіданні заперечив щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного. Зазначив, що даний вид заходу є найтяжчим, ризики відсутні і підстав для його застосування не бачить. Додав, що його підзахисний раніше не судимий, має постійне місце проживання, визнає вину, кається та просив застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_1 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 26.02.2020 року (справа № 308/1911/20) застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, як вбачається із змісту зазначеної ухвали, слідчий суддя виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В подальшому, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжувався, включно до 06.03.2021 року.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , судом встановлено, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_2 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 26.02.2020 року (справа № 308/1911/20) застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, як вбачається із змісту зазначеної ухвали, слідчий суддя виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

В подальшому, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 продовжувався, включно до 06.03.2021 року.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України, частина яких, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що матеріали кримінального провадження містять достатньо переконливих доказів щодо можливого вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованих їм злочинів.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд враховує характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185 КК України, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, майновий стан обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Разом з цим, суд бере до уваги тяжкість покарання за ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185 КК України, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вказаних злочинах, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_1 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Що стосується твердження сторони захисту про наявність на утриманні у ОСОБА_1 п`яти неповнолітніх дітей, то вказані обставини судом враховуються під час розгляду клопотання.

Поряд з цим, судом також беруться до уваги те, що ОСОБА_1 хворіє, однак це ніяким чином не може вплинути на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України за тих обставин, що матеріали справи не містять даних, що наявне у ОСОБА_1 захворювання перешкоджає утриманню обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства.

Крім цього, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину, поєднаного з насильством.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не слід визначати розмір застави.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує характер висунутого йому обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, майновий стан обвинуваченого.

Разом з цим, суд бере до уваги тяжкість покарання за ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 1ст.122 КК України, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вказаних злочинах, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_2 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_2 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Крім цього, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочину, поєднаного з насильством.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що при обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не слід визначати розмір застави.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Визначити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 діб, а саме до 03 травня 2021 року включно.

Визначити відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Концово, Ужгородського району Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з початковою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 діб, а саме до 03 травня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий В.М. Малюк