Ухвала суду № 95419592, 22.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2072/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А., за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П., прокурора – Лазаренко В.В., захисника - адвоката Пуканич Е.В., підозрюваного – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції Микулець Ю.Ю., погоджене прокурором, про застосування відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні 2-є малолітніх дітей, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020070080000037 від 16.01.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 січня 2020 року близько 18 години водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Тюльпанів у м. Виноградів, в напрямку вул. Станційна в м. Виноградів, біля будинку № 95 по вул. Тюльпанів у м. Виноградів, не врахував дорожню обстановку, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на праве узбіччя дороги по ходу свого рху, де допустив наїзд на ОСОБА_2 , яка рухалася по узбіччю у попутному з ним напрямку руху, штовхаючи праворуч від себе велосипед.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогип.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руку України, якими визначено:

п.2.3. ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.12.1 ПДР - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.13.1 ПДР - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

п.13.3. ПДР - під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді: синця шкірних покровів правого плеча в середньо-верхній третині по передньо-зовнішній поверхні, які згідно п. 2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний термін розладу здоров`я або незначну стійку втрату працездатності, закритого двохкісточкового перелому лівої гомілки зі зміщенням по ширині заднього краю великогомілкової кістки, які згідно п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали, а саме отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень пішоходом ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Окрім цього, ОСОБА_1 вчинивши за вказаних обставин дорожньо-транспортну подію, внаслідок якої громадянка ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілій медичної допомоги та транспортування її до медичного закладу, хоча сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, після скоєння даного наїзду з місця пригоди зник, але через те, що не справився з керуванням свого транспортного засобу, здійснив наїзд на дерево, яке знаходилось на узбіччі дороги та на відстані біля 300 метрів від місця вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги п.2.10 ПДР України (згідно якого водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), завідомо залишив без допомоги у небезпечному для життя стані травмовану ОСОБА_2 , не надав їй допомогу та не доставив у медичний заклад, хоча сама поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України, тобтозавідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли вона сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

У клопотанні слідчий зазначає, що винаОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду транспортного засобу від 16.01.2020 року, протоколом обшуку по місцю проживання ОСОБА_1 , судово-медичною експертизою за 16 від 06.02.20 р., протоколом усної заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколом перегляду відеозапису, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 та допитом потерпілої ОСОБА_2 , а також автотехнічною експертизою обставин та механізму ДТП. 15 січня 2020 року громадянину ОСОБА_1 увстановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 сю.135 Кримінального кодексу України..

В обґрунтування заявленого клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_1 буде:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній на виклики слідчого для проведення з ним слідчих дій не реагує та уникає вручення йому необхідних процесуальних документів;

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, про що свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_1 є місцевим мешканцем, і в минулому був засуджений за тяжкі злочини, в тому числі і за порушення правил безпеки руху, що спричинило смерть потерпілого та залишення його в небезпеці, за що відбував реальну міру покарання, а тому користуючись своїми авторитетними зв`язками може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які вже встановлені, та осіб, які володіють відомостями щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім цього ОСОБА_1 вину свою не визнає і навіть відмовився надати будь-які пояснення з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення й матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із потерпілими та свідками, та схиляти їх до зміни даних слідству показань.

У зв"язку з чим інші більш м"які запобіжні заходи, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із домашнім арештом. А тому на підставі вищенаведеного слідчий просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити з огляду на вищевикладені обставини.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечив проти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу виді цілодобового домашнього арешту, посилаючи на необґрунтованість підозри, пред"явленої ОСОБА_1 , а також недоведеність, зазначених слідчим, ризиків. Просив у задоволенні клопотання відмовити. Обгрунтування своїх заперечень проти клопотання слідчого виклав у письмовому запереченні , яке долучив до матеріалів клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечив проти обрання відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що повністю підтримує надані захисником пояснення і підтримує письмові заперечення свого захисника. додав, що у будинку за місцем його фактичного проживання знаходиться магазин і він зобов"язаний постійно їздити за товарои на оптовий ринок. Крім цього, оскільки його дружина працює нотаріусом , то за дітьми доглядає також він, зокрема відводить у школу та забирає зі школи.

Заслухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

При цьому слідчий суддя виходить з того, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість. Слідчий суддя в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом.

При прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

А тому з огляду на наведене наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у кримінальному провадженні, а інші більш м`які запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам, у зв"язку з чим враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 та встановлені ризики, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні 2-є малолітніх дітей, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - у нічний період доби з 22 години 00 хвилин по 07 годину 00 хв.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов"язок прибувати до старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Микулець Юрія Олексійовича, прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури, Лазаренка Віктора Вікторовича, Виноградівського районного суду Закарпатської області за першою вимогою.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом – по 19 квітня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.А.Придачук