Ухвала суду № 95419215, 26.02.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2267/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Михайлишин В.М., за участю секретаря Куні О.І., перекладача Маркітан М., прокурора Сита Ю.Ю., засудженого ОСОБА_1 без по батькові, його захисника Мензак Ю.Ю., представника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого:

ОСОБА_1 без по батькові, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вашарошнамень, Угорщина, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, судимого 20 березня 2019 року Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 4 ст. 407 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; 06.11.2020 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України до остаточного покарання у вигляді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2021 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого ОСОБА_1 без по батькові.

Подання мотивоване тим, що на обліку Берегівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області перебуває громадянин ОСОБА_1 , який 20.03.2019 року засуджений Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 4 ст. 407 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, відповідно до ст. 76 КК України з обов`язками призначеними вироком суду - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, повідомляти уповноважені органи пробації зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з`являтись в ці органи для реєстрації.

Далі, 27.01.2021 року до Берегівського РВ з питань пробації надійшов на виконання вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.11.2020 року згідно, якого громадянин ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт. При цьому, до останнього вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.11.2020 року не враховано вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20.03.2019 року.

У зв`язку з наведеним начальник Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. звернувся до суду із поданням про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого ОСОБА_1.

Прокурор Сита Ю.Ю. в судовому засіданні вважав, що на даний час об`єднання або призначення покарання за декількома вироками є неможливим та просив роз`яснити сторонам право на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Захисник Мензак Ю.Ю. в судовому засіданні вважав, що немає компетенції суду щодо призначення покарання, а вказані вироки судів слід виконувати самостійно.

Засуджений ОСОБА_1 погодився з позицією свого захисника.

Начальник Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковський В.Ф. в судовому засіданні просив вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого ОСОБА_1, оскільки в них на виконанні знаходяться два вироки суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.

Так, згідно вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 4 ст. 407 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, відповідно до ст. 76 КК України з обов`язками призначеними вироком суду - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, повідомляти уповноважені органи пробації зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з`являтись в ці органи для реєстрації (а.с. 6-7).

Далі, згідно вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2020 року обвинуваченого ОСОБА_1 без по батькові визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт(а.с. 3-5).

При цьому, на час постановлення вироку Берегівським районним судом Закарпатської області 06.11.2020 року відомості щодо засудження ОСОБА_1 без по батькові вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 20 березня 2019 року були у матеріалах справи відсутні, що підтверджується наданою стороною обвинувачення вимогою УІЗ ГУНП в Закарпатській області від 13.10.2020 року (а.с. 73).

Відповідно до абзацу 7 пункту 25 постанови ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що за наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов`язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК та статей 411, 413 КПК.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до абзацу 7 пункту 26 постанови ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання. {Абзац сьомий пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 8 (v0008700-09) від 12.06.2009}.

Відповідно до абзацу 4 пункту 10 вказаної Постанови встановлено, що частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. {Абзац четвертий пункту 10 в редакції Постанови Верховного Суду N 8 (v0008700-09 ) від 12.06.2009}.

Абзацом 1 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків» встановлено, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Оскільки судом встановлено, що вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 був засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, а після постановлення вказаного вироку був засуджений вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2020 року до покарання у вигляді громадських робіт, тому суду вирішуючи питання про застосування покарання за наявності кількох вироків слід призначати покарання без застосування повторного звільнення від відбування покарання з випробуванням та направити засудженого для реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі.

З огляду на принципи обов`язковості судового рішення та недопустимості погіршення статусу засудженого на стадії виконання вироків Чугуївського міського суду Харківської області від 20 березня 2019 року та Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2020 року складання визначених ними покарань є неможливим, оскільки це призведе до порушення прав засудженого ОСОБА_1, що є неприпустимим, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Керуючись п. 11 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого ОСОБА_1 без по батькові - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Михайлишин В.М.