Ухвала суду № 95414615, 10.03.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/6/19

Номер провадження 1-кп/623/73/2021

УХВАЛА

іменем України

10 березня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т. Д.,

за участю: секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Михайленко О.О.,

захисника Міщенко І.І.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

особи, стосовно якої вирішується питання щодо

застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 ,

законного представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12018220320001191 від 23 листопада 2018 року за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Оленівка, Волноваського району, Донецької області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1) 06 червня 2008 року Борівським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 309, статтею 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

2) 12 листопада 2016 року Борівським районним судом Харківської області за частиною 1, частиною 2 статті 315, частиною 2 статті 309 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки;

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

До Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018220320001191 від 23 листопада 2018 року, за ознаками вчинення останнім суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 23 листопада 2018 року, приблизно о 10 годині 15 хвилин, перебуваючи у вагоні електропотягу, який знаходився на залізничній станції міста Ізюм, розташованої за адресою: Харківська область, місто Ізюм, площа Привокзальна, будинок №1, помітив у руці ОСОБА_1 мобільний телефон «ASUS ZC500NG», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3420/18 від 11 грудня 2018 року складає 1979 гривень 20 копійок, після чого, маючи прямий злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, застосувавши до потерпілої ОСОБА_1 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я останньої, повалив потерпілу ОСОБА_1 на підлогу, внаслідок падіння остання отримала тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на обличчі, саден на лівій кисті та обох колінних суглобах, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 320-ІЗ/18 від 27 листопада 2018 року, за ступенем тяжкості, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого, ОСОБА_2 вихопив з рук потерпілої ОСОБА_1 вказаний мобільний телефон та втік з місця скоєння злочину, тим самим відкрито викравши мобільний телефон «ASUS ZC500TG», розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим потерпілій ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода на вказану суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

В судовому засіданні прокурор Михайленко О.О. просила клопотання задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Особа, відносно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_2 пояснив, що він побачив у вагоні електропотягу потерпілу з телефоном, підійшов і вибив з її рук телефон, потерпіла чинила йому опір та відмахувалася руками, чи падала при цьому потерпіла він не пам`ятає, не заперечував проти задоволення даного клопотання.

Захисник ОСОБА_2 - адвокат Міщенко І.І. та законний представник ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення клопотання.

Потерпіла ОСОБА_1 просила клопотання задовольнити та пояснила, що 23 листопада 2018 року вона їхала додому в село Студенок, Ізюмського району, на електропотязі. У вагоні вона сиділа сама, чекала відправлення, у вагон зайшов чоловік, який став позаду неї та схопив її за шию, притиснув до себе та почав виривати телефон, який вона тримала у руках. Потерпіла пручалася, через те, що ОСОБА_2 не міг забрати телефон, він повалив потерпілу на підлогу, вирвав телефон і вибіг з вагону.

Під час судового розгляду судом було досліджено письмові докази по справі, надані прокурором, якими підтверджується вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, зокрема:

- рапорт про отримання заяви ОСОБА_1 та реєстрацію ЄО за №9610 від 23 листопада 2018 про вчинене кримінальне правопорушення,

- заяву ОСОБА_1 про те, що 23 листопада 2018 року, близько 10 години 15 хвилин, в електропотязі Харків-Ізюм-Фенольна в неї з рук невідомий чоловік вихватив її мобільний телефон «ASUS»,

- копію чеку від 21 серпня 2017 року про придбання в магазині «АЛЛО» мобільного телефону та комплектуючих до нього, фото коробки,

- протокол огляду речей від 23 листопада 2018 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон «ASUS», ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , який добровільно видав ОСОБА_4 ,

- постанову про визнання речовими доказами від 23 листопада 2018 року, якою мобільний телефон «ASUS» модель - ZC500TG, ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , визнано речовим доказом по справі та зберігається в камері схову речових доказів,

- квитанцію №225 про прийняття речових доказів на зберігання,

- копію ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року про накладення арешту на мобільний телефон «ASUS» модель - ZC500TG, ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , який належить потерпілій ОСОБА_1 ,

- протокол пред`явлення особи для впізнання та фототаблицею до нього від 23 листопада 2018 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_1 впізнала чоловіка, який відкрито викрав в неї мобільний телефон, за зовнішніми ознаками - за зростом та рисами обличчя,

- протокол пред`явлення особи для впізнання та фототаблицею до нього від 23 листопада 2018 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 впізнав чоловіка, який продав йому мобільний телефон - за зростом та рисами обличчя,

- протокол проведення слідчого експерименту від 19 грудня 2018 року з фототаблицею до нього за участі потерпілої ОСОБА_1 , в ході якого остання розповіла та показала, за яких обставин вчинено злочин щодо неї та як ОСОБА_2 її схопив та виривав з її рук мобільний телефон,

- довідку поліклінічного відділення Ізюмської ЦМЛ від 23 листопада 2018 року, згідно якої у потерпілої ОСОБА_1 після побиття виявлено тілесні ушкодження: забій, осаднення лівої кісті і обох колінних суглобів,

- висновок експерта №320-ІЗ/18 від 27 листопада 2018 року, згідно якого у гр. ОСОБА_1 виявлено садно і синець на обличчі, садна на лівій кісті та обох колінних суглобах, які віднесено до легких тілесних ушкоджень,

- висновок експерта (додатковий за матеріалами) №342-ІЗ/18 від 26 грудня 2018 року, згідно якого виявлені у потерпілої ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті механізму нанесення їй тілесних ушкоджень, на які вказує потерпіла під час слідчого експерименту,

- висновок судово-психіатричної експертизи № 1330 від 20 грудня 2018 року, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним душевним захворюванням - шизофренією, параноїдна форма, з непреривним перебігом зі стабільним психопатоподібним, параноїдним типами дефекту. В період здійснення інкримінованого діяння за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період здійснення інкримінованого діяння не перебував у тимчасово - хворобливому стані (виняткові стани). В даний час ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може приймати участі у проведенні процесуальних дій. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом та рішенням соціальних питань.

- висновок судово-товарознавчої експертизи від 11 грудня 2018 року № 3420/18, згідно якого ринкова вартість викраденого на момент вчинення злочину, тобто станом на 23 листопада 2018 року, а саме мобільного телефону «ASUS ZC500NG», складає 1979 гривень 20 копійок.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними раніше викладені обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Частиною 4 статті 94 КК України визначено, що госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

Відповідно до статті 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Відповідно до статті 19 ЗУ "Про психіатричну допомогу" примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» зазначив, що чинне кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство передбачає систему норм, спрямованих на об`єктивне й гуманне вирішення питань, пов`язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно пункту 3 наказу МОЗ України № 397 від 08 жовтня 2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Як зазначив Верховний Суд України у вищевказаній постанові за змістом положень КК України, Закону України «Про психіатричну допомогу» та Основ законодавства України про охорону здоров`я метою застосування примусових заходів медичного характеру є: вилікування чи поліпшення стану здоров`я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК України; запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що суспільно небезпечне діяння мало місце та його було вчинено ОСОБА_2 , який в момент його вчинення в силу наявного психічного захворювання був позбавлений можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №1330 від 20 грудня 2018 року ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом та рішенням соціальних питань.

Згідно матеріалів, що характеризують особистість ОСОБА_2 встановлено, що він не одружений, є особою з інвалідністю 2 групи по психіатричному захворюванню, з січня 2018 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «шизофренія параноідальна форма, непреривний тип перебігу», у лікаря-нарколога не перебуває на обліку, раніше судимий.

Судом беззаперечно встановлено, що на даний час ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, параноїдна форма, з непреривним перебігом зі стабільним психопатоподібним, параноїдним типами дефекту, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також перебував у неосудному стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру може спричинити серйозну загрозу спричинення безпосередньо або неминучої шкоди цій особі або іншім особам.

Заслухавши думку прокурора, який вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом у примусовому порядку, ОСОБА_2 , його захисника, законного представника, які не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що, оскільки ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене частиною 2 статті 186 КК України, на період вчинення суспільно-небезпечного діяння він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужав, до ОСОБА_2 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом у примусовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне вирішити долю речових доказів по справі у відповідності до статті 100 КПК України.

Згідно вимог статті 124 КПК України, процесуальні витрати можуть бути стягнуті лише з обвинуваченого у разі ухвалення щодо нього обвинувального вироку.

Керуючись статтями 19, 93-94 КК України, статтями 512-513 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Ізюмської місцевої прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2018 року за №12018220320001191 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру, передбачені частиною 4 статті 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом у примусовому порядку.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року на мобільний телефон «ASUS ZC500TG».

Речовий доказ по справі: мобільний телефон «ASUS ZC500TG», повернути власнику - потерпілій ОСОБА_1 під розписку.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінально процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова