Ухвала суду № 95407222, 09.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 березня 2021 року справа № 580/1101/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/1101/21

за позовом ОСОБА_1

до військової частини 3018 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

04.03.2021 ОСОБА_2 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини 3018 Національної гвардії України, просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року до 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.07.2018;

зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 року до 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.07.2018;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 08.02.2016 до 27.07.2018;

зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 08.02.2016 до 27.07.2018;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3018 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації за недоотримане речове майно, належне до видачі на день звільнення 27.07.2018;

зобов`язати Військову частину 3018 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації за недоотримане речове майно, належне до видачі до дня звільнення 27.07.2018;

стягнути з Військової частини 3018 Національної гвардії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення за період з 27.07.2018 на час ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У позові ім`ям позивача зазначено « ОСОБА_1 », натомість позовну заяву підписано ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивачу необхідно в установленій формі (передбаченим способом) уточнити відомості згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно позивача.

У позові, зокрема йдеться про компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі – Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно із пунктом 15 розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі – Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у порядку, визначеному Порядком № 178.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Суд зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Підставою для реалізації військовослужбовцем свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно є відповідна заява (рапорт), що може бути подана як до, так і після його виключення зі списків особового складу.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 27.07.2018 № 186 позивача звільнено зі служби та виключено з усіх видів забезпечення.

У листі від 03.02.2021 № 18/11-Б-5-241 зазначено, що позивач не звертався з рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно.

Позивачем не обґрунтовано, що грошова компенсація за речове майно входить / не входить до структури заробітної плати.

Суд зазначає, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв`язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 (ЄДРСР 87079866).

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини 27.07.2018, а до суду з позовом позивач звернувся 03.03.2021 (дата подачі позову на пошту), тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

До матеріалів позовної заяви не надано клопотання про поновлення строку звернення з позовом.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.

У позові зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, позаяк Військовою частиною 3018 порушено норми чинного законодавства, що встановлюють гарантії соціального захисту щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки як часнику бойових дій, внаслідок чого порушено право позивача на своєчасну оплату праці, зокрема не виплачено всіх належних при звільненні сум. Невиплата всіх сум при звільненні є триваючим правопорушенням, що дає позивачу право стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку. У позові зазначено, що врахуванню належить окрема думка судді Великої Палати Верховного суду у справі № 9901/70/20.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір – це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (ЄДРСР 85412901) зазначено, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551). У статті 22 Закону № 3551 передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551.

Позивачем не обґрунтовано наявності підстав звільнення від сплати судового збору з урахуванням частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в окремих думках), та не надано доказів сплати судового збору.

Предметом позову, зокрема є компенсація за неотримане речове майно, що не пов`язано з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, не належить до питань, пов`язаних з соціальним захистом учасників бойових дій згідно із Законом № 3551, а тому позивач не звільняється від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Позивач у позові, зокрема просить стягнути з Військової частини 3018 Національної гвардії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2018 на час ухвалення рішення суду (не визначаючи розмір суми належної до стягнення).

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зазначала що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 викладено висновок, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Суд зазначає, що позивач, формуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення не зазначає дати здійснення розрахунку та не надає доказів здійснення повного розрахунку, у зв`язку з чим дана вимога заявлена передчасно.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем не надано власного розрахунку і не визначено суму до стягнення, у зв`язку з чим суд не зазначає суму судового збору за вимогу майнового характеру, що має бути обчислена і сплачена позивачем.

Позовна заява містить вимоги немайнового характеру, тому судовий збір за подання даної позовної заяви становить 2724 грн (908 х 3). Належними реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA418999980313121206084023002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Заявлені позовні вимоги повинні бути пов`язані між собою підставами виникнення або доказами. Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги є самостійними і підставами та доказами не поєднані.

Позивачем під час подання позовної заяви не враховано правові висновки Верховного Суду про роз`єднання однорідних позовних вимог. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі № 800/238/15 (ЄДРСР 47913620) зазначено, що декілька однорідних вимог можуть бути об`єднані в одному поданні і розглянуті судом в одному провадженні у тому разі, якщо це не призводить до сповільнення вирішення справи. 14.08.2019 Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 9901/430/19, провадження № 11-815ав19 (ЄДРСР 83642878) досліджувала процесуальне питання: роз`єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження - роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Позивачеві з урахуванням строків розгляду справи і виконання судового рішення необхідно роз`єднати позовні вимоги.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини 1, 2 статті 55 Конституції України та ст.2, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуванні порушення були обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на наявність якого характеру спірних правовідносин (цивільно-правового чи публічно-правового) з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3018 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

нової редакції позовної заяви із зазначенням: відомостей згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно позивача; обґрунтування порушеного відповідачем права позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; позовних вимог сформованих відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням правил об`єднання позовних вимог;

надання доказу сплати судового збору за позовні вимоги майнового та не майнового характеру;

обґрунтованої заяви з доказами на її підтвердження про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова