Рішення № 95406671, 01.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 р. Справа № 520/17202/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Макаренко О.А., відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання дій протиправними, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8767597-5706-2031 від 16.06.2020 р., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо взяття ОСОБА_1 на облік у Київському відділі податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Харківській області як платника земельного податку за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,01335 га.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області зняти ОСОБА_1 з обліку у Київському відділі податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Харківській області як платника земельного податку за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,00135 га.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області податкове повідомлення - рішення № 8767597-5706-2031 від 16.06.2020 року, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 26 673,74 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку. Крім того, позивач вважає, що його протиправно взято на облік в податковому органі як платника земельного податку за земельну ділянку, що є порушенням його прав.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року відкрито спрощене провадження по справі. Призначено судове засідання. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.

До канцелярії суду представником Головного управління ДПС у Харківської області надано відзив на позов (а.с. 52 - 54), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована як платник земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки 0,01335 га. Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік. Нарахування земельного податку за 2020 рік проведено на підставі рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18. Розрахунок суми земельного податку за земельну ділянку адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,01335 га. за 2020 рік: (26 673,74 грн. (639,78 грн. (базова вартість одного квадратного метра) х 3,47 (зональний коефіцієнт) х 133,5 га (площа земельної ділянки) х 3% (ставка земельного податку) х 3 (коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф). Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - безпідставними та помилковими, тому не підлягають задоволенню.

20.01.2021 року позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с. 63 - 65), в якій підтримав свою правову позицію, викладену в позовній заяві додатково зазначивши, що він не погоджується зі способом нарахування податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2020 рік, оскільки розрахувавши суму земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік контролюючий орган в порушення п.286.1 ст. 286 ПК України не надав інформації, отриманої від центральних органів виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері земельних відносин у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки та нормативно - грошової оцінки останньої, на які розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року замінено відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності виключно нежитлові приміщення підвалу №IV, V, VI, VIII, IX, XXII, XXIII в житловому будинку літ. "А-5" загальною площею 133,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Київською районною радою м. Харкова 28.12.2007 року та технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок НОМЕР_2, виготовлений Харківським міським БТІ 13.02.2007 року (інвентаризаційна справа 57433) (а.с. 10 - 14).

ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №8767597-5706-2031 від 16.06.2020 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 26 673,74 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік (а.с. 7).

Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України також визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

В підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Як вже зазначалося вище, приписи пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Як зазначено представником відповідачем у відзиві, земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік за земельну ділянку нараховано позивачу на підставі рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18.

За таких обставин, відповідачем для обчислення податку на землю з фізичних осіб не використовувалась інформація центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.02.2018 року по справі № 826/14191/16.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом здійснюється нарахування податкового зобов`язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до частки нежитлових приміщень позивача в загальній площі нежитлової будівлі та не може дорівнювати загальній площі нежитлових приміщень позивача.

Для визначення площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, необхідно з`ясувати наступне: загальну площу нежитлової будівлі, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, якою користується позивач, пропорційно до частки його нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі.

Проте, відповідачем не надано ані акту визначення меж та площі земельних ділянок, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в нежитловій будівлі, ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.

До того ж спірне податкове повідомлення - рішення також не містить посилання на правову підставу визначення податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 17.04.2018 року по справі №820/3171/17, яка також застосовується судом при вирішенні даної справи у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України.

Отже, суд приходить до висновку про недоведеність обґрунтованості формування суми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність обґрунтованості формування суми оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №8767597-5706-2031 від 16.06.2020 року, яке прийняте ГУ ДПС в Харківській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо взяття позивача на облік у Київському відділі податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Харківській області як платника земельного податку за земельну ділянку та зобов`язання зняти її з обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків.

Згідно 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.287.1, 287.2 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Зважаючи, що взяттю на облік в податкових органах підлягають усі платники податків незалежно, чи сплачує ця особа податки та збори, земельний податок нараховується за місцем знаходження земельної ділянки, отже факт перебування позивача на обліку в Київському відділі податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Харківській області не порушує права позивача та не створює для нього додаткових обов`язків щодо сплати податків та зборів, тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

За таких підстав, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 52, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (адреса: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання дій протиправними, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 8767597-5706-2031 від 16.06.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 березня 2021 року.

Суддя О.В.Шевченко