Рішення № 95404997, 10.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/139/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 11 січня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому позивачем заявлено вимоги про:

1) визнання протиправною відмову відповідача в частині проведення нарахування (перерахунку) та доплати за 6 (шість) років невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції;

2) зобов`язання відповідача провести нарахування (перерахунок) та доплату позивачу невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, здійснивши доплату за 6 (шість) років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював в Національній поліції, звільнений зі служби з 31 липня 2019 року згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 29 липня 2019 року № 641 о/с через хворобу.

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 26 років 00 місяців 19 днів (з 01 липня 1991 року по 10 вересня 1993 року - служба в Збройних Силах України, з 01 грудня 1993 року по 04 червня 1997 року та з 26 березня 1999 року по 06 листопада 2015 року - служба в органах МВС, з 07 листопада 2015 року по 31 липня 2019 року - служба в Національній поліції України), у пільговому обчисленні 37 років 11 місяців 25 днів.

Разом з цим, для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції позивачу враховано лише 20 років, що позивач вважає неправомірним, так як раніше при попередньому звільненні 04 червня 1997 року згідно з наказом УДАІ від 04 червня 1997 року № 29 за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) позивач не набув права на вихідну грошову допомогу при звільненні. Через рік, наказом УДАІ від 22 червня 1998 року № 70, пункт наказу УДАІ від 04 червня 1997 року № 29 о/с частково змінено, а саме змінено підставу звільнення: «звільнити за п. 63 «є» на «вважати звільненим за п. 63 «ж», але в посаді інспектора дорожньої міліції Луганського відділу дорожньої міліції на автомагістралях при управлінні ДАІ УМВС Луганської області позивача не поновлювали, грошову допомогу не призначали та не виплачували.

Позивач вважає, якщо керівництво УДАІ УМВС України в Луганській області приймало б рішення про виплату грошової допомоги при звільненні, то це б було вказано в наказі УДАІ від 22 червня 1998 року № 70, яким змінено підставу звільнення.

Позивач 01 грудня 2020 року звернувся із заявою до начальника ГУНП в Луганській області з проханням доручити УФЗБО нарахувати (перерахувати) вихідну одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції, здійснивши доплату за 6 (шість) років, на яку 28 грудня 2020 року отримав відповідь з відмовою в нарахуванні (перерахунку) вихідної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 6 (шість) років, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують невиплату чи виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у 1997 році.

Позивач таку відмову вважає протиправною, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 13 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 27-28).

Від відповідача 29 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 46-48).

Порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції регламентовано статтею 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), відповідно до частини шостої якої особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Оскільки у відповідача відсутні належні та допустимі докази щодо сплати чи несплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні останнього з УДАІ ГУМВС України у Луганській області за наказом від 04.06.1997 № 29 о/с, у відповідача відсутній обов`язок щодо доплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 6 років його служби в УДАІ ГУМВС України у Луганській області.

Також відповідач наголошує, що позивача у встановленому порядку ознайомлений з наказом ГУНП в Луганській області від 29 липня 2019 року № 641 о/с (наказ про звільнення), який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом ГУНП в Луганській області проводиться виплата коштів щодо остаточного розрахунку при звільненні та в якому конкретно вказано, що одноразова грошова допомога буде нарахована за 20 років. Проте цей наказ позивач не оскаржив.

Від позивача 01 лютого 2021 року надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 75-77).

Відповідач правом подати заперечення не скористався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджено копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України від 13.07.1999 серії НОМЕР_2 , довідки від 17.10.2016 № 919-59634 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення від 28.10.2020 серії НОМЕР_3 , посвідчення від 20.04.2016 серії НОМЕР_4 (арк. спр. 20-25).

Згідно з копіями довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ, витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 29.07.2019 № 641 о/с, випискою з наказу УДАІ УМВС в Луганській області від 22.06.1998 № 70 о/с встановлено, що позивач у період з 01.12.1993 проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема:

з 01.12.1993 по 09.08.1994 – інспектор ДПС окремого батальйону ДПС ДАІ УВС м. Луганська;

з 09.08.1994 по 04.06.1997 – інспектор дорожньої міліції Луганського відділу дорожньої міліції на автомагістралях при управлінні ДАІ УВС Луганської області;

04.06.1997 - звільнений за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) на підставі наказу УДАІ від 04.06.1997 № 29;

05.06.1997 – частково змінений пункт наказу УДАІ від 04.06.1997 № 29 о/с: вважати звільненим за п. 63 «ж» (за власним бажанням) на підставі наказу УДАІ від 22.06.1998 № 70;

з 26.03.1999 по 21.05.2002 – на посадах атестованого складу в управлінні Державної служби охорони при Управлінні МВС України в області;

з 21.05.2002 по 22.05.2002 – відряджений у розпорядження МВС України в області;

з 22.05.2002 по 06.11.2015 – на посадах атестованого складу в органах ГУМВС України у Луганській області;

06.11.2015 – звільнений з ОВС за п. 64 «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в ОВС на підставі наказу ГУМВС від 06.11.2015 № 399 о/с;

з 07.11.2015 по 31.07.2019 – на посадах атестованого складу ГУНП в Луганській області;

31.07.2019 – звільнений з ОВС по ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) на підставі наказу від 29.07.2019 № 641 о/с (арк. спр. 16, 17, 18-19, 45, 46).

Також згідно з записами в дублікаті трудової книжки позивача від 06.11.2015 серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 у період з 01.07.1991 по 10.09.1993 проходив службу у Збройних Силах України (арк. спр. 34-38).

Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 09.07.2019 про звільнення через хворобу.

Як визначено в наказі ГУНП в Луганській області від 29.07.2019 № 641 о/с, майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу персонально-довідкового обліку, спеціальних перевірок та надання інформаційних послуг управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу), з 31.07.2019, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років 00 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні: 37 років 11 місяців 25 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 20 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 26 діб, встановивши відсоток премії за липень 2019 року 53,43 % (арк. спр. 46).

В довідці ГУНП в Луганській області від 23.07.2019 № 3232/111/20-2019 вказано, що вислуга років позивача станом на 31.07.2019 становитиме: у календарному обчисленні 26 років 00 місяців 19 днів; у пільговому обчисленні 11 років 11 місяців 06 днів. Вислуга років для начислення вихідної допомоги при звільненні складає у календарному обчисленні станом на 31.07.2019 – 20 років 04 місяці 05 днів (арк. спр. 47).

Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 21.01.2021 № 66/111/22-2021 на виконання наказу ГУНП в Луганській області від 06.11.2015 № 641 о/с ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 164323,50 грн (16432,35 грн х 20 років х 50 %), що складалось з: посадовий оклад – 3100,00 грн, оклад за спеціальним званням – 2000,00 грн, 50 % надбавки за стаж служби – 2550,00 грн, 40 % надбавки за специфічні умови проходження служби – 3060,00 грн, премія 53,43 % - 5722,35 грн, усього нараховано – 16432,35 грн (арк. спр. 57).

Вказану в довідці інформацію також підтверджено грошовим атестатом № 62 (арк. спр. 44).

Виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 164323,50 грн підтверджено копіями платіжного доручення від 23.08.2019 № 3395 та зведеної відомості для зарахування на картки співробітників ГУНП в Луганській області (арк. спр. 62-63, 64).

Також з листа ліквідаційної комісії УДАІ ГУМВС України у Луганській області від 30.11.2020 № 37 судом встановлено, що не можливо надати інформацію про виплату чи не виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку з відсутністю доступу до фінансових, архівних та інших облікових і розрахункових документів, які залишились на тимчасово непідконтрольній Україні території у зв`язку із захопленням будівлі УДАІ ГУМВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями у липні 2014 року (арк. спр. 10).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.12.2020 про перерахунок та виплату вихідної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, здійснивши доплату за 6 років (арк. спр. 11-13).

В листі від 24.12.2020 № 8112/111/19/05-2020 ГУНП в Луганській області повідомлено позивача про відмову в здійсненні перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з тих підстав, що внаслідок зміни за наказом УДАІ УМВС від 22.06.1998 № 70 о/с пункту наказу УДАІ УМВС від 04.06.1997 № 29 о/с в частині підстави звільнення на п. 63 «ж» (за власним бажанням) ОСОБА_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги за час проходження служби в ОВС з 01.12.1993 по 04.06.1997 та Збройних Силах з 01.07.1991 по 10.09.1993, яку згідно з діючим на той час законодавством, повинні були виплатити при звільненні зі служби (арк. спр. 14-15).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями частин першої та другої статті 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ, положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України «Про розвідку».

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2262-ХІІ поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (частина шоста статті 9 Закону № 2262-ХІІ).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі – Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:

військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту (абзац другий);

служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду (абзац третій);

час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу (абзац восьмий);

дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (абзац дев`ятий);

військова служба у Збройних Силах, органах безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об`єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці проходили службу, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними угодами (абзац десятий);

час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони (абзац дванадцятий);

служба в Національній поліції (абзац п`ятнадцятий).

Згідно з пунктом 10 Постанови № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу:

які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;

які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

З аналізу статті 9 Закону № 2262-ХІІ та пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення особи, яка має право на пенсію за цим Законом, зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

При цьому, сам факт отримання чи неотримання особою грошової допомоги при звільненні вперше не має жодного значення для вирішення питання, чи належить до виплати одноразова грошова допомога за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з урахуванням попереднього періоду служби в органах внутрішніх справ, чи ні.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2018 року в справі № 802/528/16-а.

Зважаючи на такий правовий висновок, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на відсутність у ГУНП в Луганській області належних та допустимих доказів виплати чи невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в 1997 році, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Положеннями статті 9 Закону № 2262-ХІІ та пункту 10 Постанови № 393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій зі служби особі, яка має право на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Відповідно, предметом доказування в даній справі є набуття ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 9 Закону № 2262-ХІІ при звільненні з органів внутрішніх справ з 04 червня 1997 року.

На час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ за наказом УДАІ від 04.06.1997 № 29 порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, визначалися Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 114).

Згідно з пунктом 18 Положення № 114 пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 63 Положення № 114 визначено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

за порушення дисципліни (підпункт «є»);

за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків (підпункт «ж»).

Статтею 9 Закону № 2262-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ – 04.06.1997) було визначено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали:

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше;

б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку № 393 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ – 04.06.1997) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що цими нормами встановлено певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з записами в трудовій книжці позивача на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ у 1997 році його вислуга років складала 05 років 08 місяців 14 днів (час проходження служби в Збройних Силах з 01.07.1991 по 10.09.1993 та в ОВС з 01.12.1993 по 04.06.1997).

Отже, судом встановлено, що у 1997 році при звільненні з органів внутрішніх справ з вислугою років 05 років 08 місяців 14 днів позивач не набув права на пенсію відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки не мав необхідної вислуги років для нарахування пенсії, а тому приписи Закону № 2262-ХІІ, зокрема статті 9 цього Закону, на нього не розповсюджувались.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 на час його першого звільнення з органів внутрішніх справ України в 1997 році не набув права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги, то відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2262-ХІІ, він має право на її отримання під час повторного звільнення з Національної поліції із врахуванням вислуги років при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 08 липня 2020 року в справі № 487/3880/16-а.

Як слідує з наказу ГУНП в Луганській області від 29.07.2019 № 641 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31 липня 2019 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 26 років 00 місяців 19 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 20 років служби.

Відповідно судом встановлено, що ГУНП в Луганській області безпідставно не виплатило позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за весь час служби в календарному обчисленні – 26 років.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неврахування при обчисленні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги вислуги років позивача при першому звільненні з органів внутрішніх справ у 1997 році.

Таким чином ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача донарахувати та доплатити ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2262-ХІІ одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити через неналежність обраного позивачем способу судового захисту та його невідповідність об`єкту порушеного права.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби відповідно до частини першої статті 9 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області донарахувати та доплатити ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 9 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова