Ухвала суду № 9540469, 01.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 р.Справа № 2-а-40091/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

при секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-40091/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Інтон"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтон”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000091800/0 від 08.04.2009р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 108162,00 грн., у т.ч. за основним платежем 72108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36054 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-40091/09/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Інтон” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000091800/0 від 08.04.2009 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 108162.00 грн., у т.ч. за основним платежем 72108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36054 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що факт укладання або неукладання договору між ТОВ „ПБК "Вертикаль", код ЄДРПОУ 32948799 та ТОВ "Фірма Інтон" на поставку товарно-матеріальних цінностей встановити неможливо. Актом планової виїзної перевірки ТОВ "ПБК "Вертикаль" №4729/2302948799 від 08.10.2008р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р., який складено фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено нікчемність угод між ТОВ "ПБК "Вертикаль" та підприємствами-контрагентами, у зв'язку з чим відкориговано валові доходи, валові витрати, податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ "ПБК "Вертикаль. Згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ "ПБК "Вертикаль", код ЄДРПОУ 32948799, відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного, згідно довідки з ЄДРПОУ. Таким чином, в порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту ТОВ "Фірма «Інтон»включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ "ПБК "Вертикаль" на загальну суму 72108,00грн., які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „Фірма Інтон” з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт від 27.03.2009 р. № 1685/1800/21199750.

За висновками вказаного акту при перевірці встановлено порушення ТОВ „Фірма Інтон” пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 72108,00 грн., а саме за вересень 2007 р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 10377,00 грн., за жовтень 2007р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 22665,00 грн., за грудень 2007 р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 29146,00 грн., за лютий 2008 р. завищено відємне значення з податок на додану вартість на суму 2166,00 грн., за березень 2008 р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 2152,00 грн., за травень 2008р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 1420,00 грн., за червень 2008 р. занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, на суму 4182,00 грн.

В акті перевірки вказано про порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ „ПКБ „Вертикаль” та ТОВ „Фірма Інтон”. Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав до податкового органу свої заперечення від 31.03.2009 року. Листом від 03.04.2009р. № 4455/10/18-018 відповідач повідомив ТОВ „Фірма Інтон”, що вважає висновки акту перевірки від 27.03.2009р. № 1685/1800/21199750 вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091800/0 від 08.04.2009р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 108162,00 грн., у т.ч. за основним платежем 72108 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36054 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для невключення ТОВ „Фірма Інтон” суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту на загальну суму 72108,00 грн. відповідно до податкових накладних від 12.09.2007р. № 9112 на суму 45780,00 грн., в т.ч. ПДВ 7630,00 грн., від 13.09.2007р. № 9113 на суму 10482,00 грн., в т.ч. ПДВ 1747,00 грн., від 28.09.2007р. № 9115 на суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., від 19.10.2007р. № 1119 на суму 135990,00 грн., в т.ч. ПДВ 22665,00 грн., від 11.12.2007р. № 1215 на суму 85038,00 грн., в т.ч. ПДВ 14173,00 грн., від 25.12.2007р. № 1325 на суму 85038,00 грн., в т.ч. ПДВ 14173,00 грн., від 28.12.2007р. № 1528 на суму 4800,00 грн., в т.ч. ПДВ 800,00 грн., від 06.02.2008р. № 1207 на суму 12996,00 грн., в т.ч. ПДВ 2166,00 грн., від 26.03.2008р. № 3726 на суму 12912,00 грн., в т.ч. ПДВ 2152,00 грн., від 28.05.2008р. № 5217 на суму 8520,00 грн., в т.ч. ПДВ 1420,00 грн., від 17.06.2008р. № 6133 на суму 25092,00 грн., в т.ч. ПДВ 4182,00 грн., отриманих ТОВ „Фірма Інтон” від ТОВ "ПБК "Вертикаль", є висновок податкового органу про те, що правочини, здійснені за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. з ТОВ "ПБК Вертикаль" нікчемними.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ „Фірма Інтон” за період з 01.04.2006 р. по 30,06.2008р. мало взаємовідносини з ТОВ "ПБК "Вертикаль", а саме: згідно усних правочинів ТОВ "ПБК "Вертикаль" продало ТОВ „Фірма Інтон” товарів на загальну суму 432648 грн., в т.ч ПДВ 72108,00 грн.

На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ "ПБК "Вертикаль" було складено та надано на адресу позивача податкові накладні. Як зафіксовано в акті перевірки, відвантаження товару здійснювалось згідно видаткових накладних, наведених на стор.акту № 7,8. Розрахунки за придбані товари, і це не заперечується відповідачем, були здійснені ТОВ „Фірма Інтон” у безготівковій формі, що також підтверджується наданими до суду копіями виписок з банку та платіжними дорученнями. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2007 року, лютий, березень, травень, червень 2008 року.

Як було встановлено судом, ТОВ „Фірма Інтон” є добросовісним набувачем товарів, придбаних у ТОВ "ПБК "Вертикаль". Вказані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, розрахунки за придбані товари на 432648 грн., як зафіксовано актом перевірки здійснені в повному обсязі та належним чином. Станом на 30.06.2008 року кредиторська (дебіторська) заборгованість по розрахунках з ТОВ „ПКБ” Вертикаль” відсутня. На підтвердження факту придбання товарів у ТОВ "ПБК "Вертикаль" було виписано на адресу ТОВ „Фірма Інтон” податкові накладні від 12.09.2007 р. № 9112, від 13.09.2007 р. № 9113, від 28.09.2007 р. № 9115, від 19.10.2007р. № 1119, від 11.12.2007р. № 1215, від 25.12.2007р. № 1325, від 28.12.2007р. № 1528, від 06.02.2008р. № 1207, від 26.03.2008 р. № 3726, від 28.05.2008 р. № 5217, від 17.06.2008 р. № 6133. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні. На момент складання вказаних податкових накладних та на момент розгляду справи і ТОВ „Фірма Інтон”, і ТОВ „ПБК "Вертикаль" зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсними. Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладеного договору, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджуються доказами та рішенням суду про визнання їх такими, тому у відповідача відсутні підстави для визначення ТОВ „Фірма Інтон” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником податку на додану вартість здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що на підтвердження факту придбання товарів у ТОВ "ПБК "Вертикаль" було виписано на адресу ТОВ „Фірма Інтон” податкові накладні від 12.09.2007р. № 9112, від 13.09.2007р. № 9113, від 28.09.2007р. № 9115, від 19.10.2007р. № 1119, від 11.12.2007р. № 1215, від 25.12.2007р. № 1325, від 28.12.2007р. № 1528, від 06.02.2008р. № 1207, від 26.03.2008р. № 3726, від 28.05.2008р. № 5217, від 17.06.2008р. № 6133. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи також не заявлялися. На момент складання вказаних податкових накладних та на момент розгляду справи і ТОВ „Фірма Інтон”, і ТОВ „ПБК "Вертикаль" зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ „Фірма Інтон” мало достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ „Фірма Інтон” скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року податковий кредит за операціями з придбання товарів у ТОВ "ПБК "Вертикаль".

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що як зазначено в акті перевірки, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка. Відповідно до ч. 1 ст. 11 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкові органи мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки відповідно до порядку проведення цих перевірок та документальні невиїзні перевірки. Оскільки з податку на додану вартість Законом України «Про податок на додану вартість»передбачена звітність у вигляді податкових декларацій, то документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі поданих декларацій, якими податкові зобовязання визначені відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно п 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що проведена відповідачем перевірка ТОВ „Фірма Інтон” є камеральною в розумінні пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

В акті зазначено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»" код 32948799 за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799. Актом перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»код 32948799 від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799 встановлено, що укладені правочини між ТОВ «ПБК «Вертикаль»код 32948799 та підприємствами - контрагентами, є нікчемними. Податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ «ПБК «Вертикаль»відсутні умови для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже відсутня господарська діяльність.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів зазначає, що використання придбаних позивачем робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності неможливо визначити при проведенні документальної невиїзної перевірки, оскільки документи, які були досліджені при перевірці, не можуть свідчити про використання чи невикористання робіт в господарській діяльності, а лише підтверджують виконання робіт та їх оплату, що свідчить про наявність у позивача права на включення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з вимогами п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Матеріали справи містять копії рахунків фактур платіжних доручень, податкових накладних, видаткових накладних.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем виконано всі вимоги, які передбачені законодавством України для включення спірних сум до податкового кредиту.

Щодо посилання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 та ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки в момент вчинення спірних правочинів, здійснених між ТОВ „ПКБ „Вертикаль” та ТОВ „Фірма Інтон”, останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладеного договору, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджуються належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідач посилається на те, що зобовязання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобовязань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін угоди, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні. Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним. Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ „Фірма Інтон” та ТОВ "ПБК "Вертикаль" при здійсненні спірних правочинів та на час розгляду справи в суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ „Фірма Інтон” та ТОВ "ПБК "Вертикаль" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ „Фірма Інтон” було відомо про порушення ТОВ "ПБК "Вертикаль" та його постачальниками вимог податкового законодавства. Отже, будь які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні. Відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляду справи в суді першої інстанції не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів фіктивності угоди, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При розгляді справи встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари, а продавцем ТОВ "ПБК "Вертикаль" отримано грошові кошти за продані товари. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження того, що в діях позивача при здійсненні правочинів з ТОВ "ПБК "Вертикаль" та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ „Фірма Інтон” наявна мета на вчинення правочину, який завідомо суперечної інтересам держави та суспільства. На момент укладення угоди та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв всупереч передбаченого законодавством способу та необґрунтовано. Відповідач не довів належним чином правомірність прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-40091/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-40091/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяВодолажська Н.С.

Судді Мінаєва О.М. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2010 р.