Рішення № 95403725, 09.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 р. Справа№200/8787/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 197 від 03.07.2020 року про відмову у перерахунку пенсії,

зобов`язати розглянути заяву від 26.05.2020 року № 4333 та здійснити перерахунок призначеної у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ пенсії, на підставі доданих до заяви документів з 26.05.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 27.09.2017 року вийшла на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ).

При цьому, враховуючи положення статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, позивачу відповідно до Закону № 889-VІІІ розраховано пенсійні виплати у розмірі 14729,84 грн., а фактично призначена пенсія у розмірі 3763,07 грн.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 26.05.2020 року звернулась до відповідача із заявою та пакетом необхідних документів про перерахунок пенсії за нормами Закону № 889-VІІІ. Проте відповідач рішенням № 197 від 03.07.2020 року відмовив у перерахунку пенсії, оскільки не дотримано умов перерахунку, передбачених Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 (далі - Порядок №622).

Позивач зазначає, що нею дотримані усі умови, необхідні для проведення перерахунку пенсії відповідно до Закон № 889-VІІІ, в зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до ухвали від 30 листопада 2020 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на його необґрунтованість. Посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 05.06.2019 року «Про внесення змін до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб» (далі - Постанова №469) доповнено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 пунктом 3-1, яким регулюється порядок визначення заробітної плати, особам, яким призначається пенсія згідно із Законом 889.

З урахуванням змін, внесених Постановою №469, з 01.01.2020 право на обчислення пенсії на умовах Порядку №622 мають особи які:

на 01.05.2016 займали посади державної служби;

призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №372З-XII у період з 01.10.2011 по 01.05.2016;

в період роботи на «спецпосадах» не отримували пенсію згідно Закону 3723 до дня набрання чинності Законом №889, тобто до 01.05.2016;

звільнились з посади державної служби, в тому числі до 01.01.2020.

Всі зазначені умови повинні бути дотримані одночасно.

ОСОБА_1 пенсія була призначена з 27.09.2017 року згідно із Законом №889. Після призначення пенсії продовжувала працювати, на 01.05.2016 року займала посаду на державній службі, та звільнена 25.05.2020 року.

Згідно з пунктом 13-1 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внесеним Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року - з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VІ (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

У відповідності до цього пункту пенсія ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 року по 25.05.2020 року виплачувалась згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення позивачу з 26.05.2020 року було поновлено пенсію за нормами Закону України № 889.

Оскільки умови, передбачені Постановою №469 та Порядком №622, не виконані одночасно, для перерахунку із заробітку відповідно до наданих довідок від 26.05.2020 року №02/1-38/12 та №02/1-38/11 не має законних підстав.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому наголосив, що Порядком №622 не визначено право на призначення пенсії після звільнення з посади державного службовця виключно при звільненні з посади до 01.01.2020 року. Крім того, позивач має право щодо перерахунку пенсії відповідно до довідки саме з останньої займаної посади.

Сторони до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.09.2017 року вийшла на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та продовжувала працювати на посаді державної служби до 25.05.2020 року, зокрема, перебувала на посаді заступника начальника відділу фінансів та бухгалтерського обліку управління економіки фінансів та бухгалтерського обліку Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації

Згідно з протоколом 7238 від 15.11.2017 року позивачу розраховано основний розмір пенсії від середнього заробітку в сумі 14729,84 грн., а фактично призначена пенсія у розмірі 3763,07 грн.

26.05.2020 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою № 4333 про перерахунок пенсії за нормами Закону №889, додала довідки, необхідні для перерахунку пенсії, видані Департаментом житлово-комунального господарства Донецької обласної Державної адміністрації № 02/1-38/12 від 26.05.2020 року та №02/1-38/11 від 26.05.2020 року.

Відповідачем прийнято рішення № 197 від 03.07.2020 року про відмову у проведенні перерахунку пенсійних виплат.

Згідно з матеріалами пенсійної справи з 26.05.2020 року розмір пенсійних виплат позивачу склав 14729,84 грн. (а.с.65).

Вказані фактичні обставини справи сторонами не заперечуються.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу» зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу» вік і страховий стаж.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,с- визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України «Про державну службу» не призначалась.

Суд зазначає, що після призначення позивачу з 15.11.2017 року пенсії державного службовця, остання продовжувала працювати на посаді державної служби до 25.05.2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком призначення пенсів деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 31 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-V111 «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-V111 «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Позивачу була призначена пенсія державного службовця у 2017 році, коли вже діяв Закон № 889-VIII, однак норми цього Закону (п.10 Прикінцевих та перехідних положень) надають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Така пенсія державного службовця була призначена позивачу у 2017 році, однак не виплачувалась. При цьому, після призначення у 2017 році пенсії державного службовця, позивач продовжувала працювати на посаді державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно із статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо неврахування довідок про складові заробітної плати для обчислення і виплати позивачу пенсії державного службовця після її звільнення з посади державної служби є неправомірними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 197 від 03.07.2020 року про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.05.2020 року № 4333 та здійснити з 26.05.2020 року перерахунок пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, на підставі довідок Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної Державної адміністрації № 02/1-38/12 від 26.05.2020 року та №02/1-38/11 від 26.05.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов