Рішення № 95403381, 09.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 160/1529/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2020 року № 0400-010303-8/111349 про розгляд звернення;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового та пільгового стажу роботи час відбуття покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з утриманням в дохід держави 10% заробітної плати щомісячно з 03 березня 1998 року по 15 грудня 1998 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням періодів роботи під час відбуття покарання без позбавлення волі за місцем роботи шахта «Благодатна «в/о «Павлоградвугілля» у період з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року відповідно поданої заяви з 17 вересня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.09.2020 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом №0400-010303-8/111349 від 23.11.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії через недостатність загального та пільгового стажу. При обчисленні страхового та пільгового стажу для нарахування пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до загального стажу роботи час відбування покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи. Позивач зазначає, що вироком Павлоградського міського суду від 26 січня 1998 року його було засуджено за ст. 206 ч.1 УК України та призначено покарання у вигляді одного року виправних робіт за місцем роботи з утриманням 10 % заробітку на користь держави. Покарання у вигляді одного року виправних робіт за місцем роботи з утриманням заробітку на користь держави він відбув повністю за місцем роботи на шахті «Благодатна» «Павлоградвугілля», про що свідчить довідка про заробітну плату, видана ВСП «ШУ ім.Героїв Космосу» № 224 від 18.12.2020 року та табель спусків про виконання роботи в пільгових умовах під землею на посаді машиніста електровоза підземного з 03.03.1998 року по 21.12.1998 рік за №1070 від 18.12.2020 р. Відповідні відомості містяться і в трудовій книжці. Відповідачем безпідставно не враховано означений період роботи до пільгового стажу. Робота з повним робочим днем під землею на посаді машиніста електровоза є пільговою та віднесена до Списку №1. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відтак, дана норма передбачає можливість застосування положень ч.4 ст. 95 Виправно-трудового кодексу України 1970 року, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, та якими передбачалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого. На переконання позивача, відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії мав виходити із загального страхового стажу та керуватись ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка прямо передбачає можливість включення до загального страхового стажу період відбування покарання у виді виправних робіт з 03.03.1998 р. по 15.12.1998 р. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/68/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

25.02.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач 17.09.2020 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до довідки про підтвердження пільгового характеру роботи від 11.11.2020 року № 965, виданої ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу», протягом періоду з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року ОСОБА_1 відбував покарання у виді виправних трудових робіт без позбавлення волі. Згідно із записом № 15 за період роботи з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року трудової книжки серії НОМЕР_1 - «строк відбування покарання у вигляді виправних робіт в загальний та безперервний стаж не зараховується». Відповідач також зазначає, що згідно із ч.3 ст.103 Виправно-трудового Кодексу України, який діяв в період з 01 червня 1971 року до 01 січня 2004 року, час відбування покарання у виді виправних робіт до загального стажу не зараховується. Згідно ст. 95 вищезазначеного Кодексу час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального стажу засудженого. Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України (діє з 1.01.2004 року), час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи. Тобто, законодавством України визначені умови, при яких можливо зарахувати час відбування покарання у виді виправних робіт до загального стажу роботи. Разом з тим, до пільгового стажу роботи зарахування часу відбування покарання у виді виправних робіт жодним законодавчим актом не передбачено. З огляду на викладене, Головне управління не мало законних підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду відбування покарання з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року (відбування покарання у виді виправних робіт) до загального та пільгового стажу. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11.11.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 23.11.2020 р. №0400-010303-8/111349 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства) повідомило позивачу, що загальний стаж його роботи становить 26 років 9 місяців 16 днів, в тому числі пільговий стаж - 24 роки 2 місяці 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним.

Згідно ч.3 ст.114 Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотах, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Загальний стаж роботи становить 26 років 9 місяців 16 днів, в тому числі пільговий стаж 24 роки 2 місяці 19 днів, що не достатньо для призначення пенсії.

Відповідачем до відзиву надано протокол розрахунку стажу, з якого вбачається, що тривалість стажу визначено Пенсійним фондом на рівні 50 років 8 місяців 5 днів, з яких:

страховий стаж до 01.01.2004 - 9 років 11 місяців та 5 днів,

страховий стаж після 2004 р. - 16 років 9 місяців 0 днів,

робота за Списком №1 - 24 роки 2 місяці 19 днів.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів роботи до страхового стажу та пільгового стажу зараховано наступні періоди:

з 21.07.1992 р. по 13.10.1992 р. - 2 роки 23 дні;

з 13.10.1992 р. по 25.11.1994 р. - військова строкова служба - 1 рік 11 місяців 3 дні;

з 27.02.1995 р. по 09.03.1995 - робота за Списком ст. 14, постанова №202 - 13 днів;

з 24.03.1995 р. по 02.04.1995 р. - підземні роботи Список №1 - 9днів;

з 03.04.1995 р. по 16.05.1995 р. - навчання за фахом ст.14 постанова 202 - 14 днів;

з 17.05.1995 р. по 23.06.1996 р. - підземні роботи Список №1 - 1 рік 1 місяць 7 днів;

з 16.07.1996 р. по 17.09.1996 р. - 2 місяці 2 дні;

з 17.11.1996 р. по 31.01.1997 р. - робота за Списком ст. 14, постанова №202 - 2 місяці 15 днів;

з 10.02.1997 р. по 02.03.1998 р. - підземні роботи Список №1 - 1 рік, 0 місяців 23 дні;

з 16.12.1998 р. по 31.12.2003 р. - підземні роботи Список №1 - 5 років 0 місяців 16 днів;

з 01.01.2004 р. по 11.11.2020 р. - підземні роботи Список № - 16 років 10 місяців 11 днів.

Всього, 26 років 9 місяців та 16 днів, в тому числі робіт за Списком №1 - 24 роки 2 місяці 19 днів.

Згідно із довідкою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Шахтоуправління імені Герої Космосу» від 11.11.2020 р. №965 про підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач дійсно працює на шахті «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля» за наступними професіями, посадами, зокрема:

з 10.02.1997 р. по 17.03.1998 р. - гірник підземний з повним робочим днем в шахті згідно із ч.3 ст. 114 Закону №1058;

з 18.03.1998 р. по 24.06.1998 р. - направлено на курси з відривом від виробництва за професією «машиніст електровозу підземний»;

з 25.06.1998 р. по 09.08.1998 р. - учень машиніста електровозу підземного з повним робочим днем в шахті та отримав 100% тарифної ставки машиніста електровозу підземного, згідно із ч.3 ст. 114 Закону №1058;

з 10.08.1998 р. по 11.08.1998 р. - учень машиніста електровозу підземного з повним робочим днем в шахті згідно із ч.3 ст. 114 Закону №1058;

з 14.08.1998 р. по 15.08.1998 р. - гірник підземний з повним робочим днем в шахті згідно із ч.3 ст. 114 Закону №1058;

з 16.08.1998 р. по теперішній час - машиніст електровозу підземний з повним робочим днем в шахті згідно із ч.3 ст. 114 Закону №1058.

Також, матеріалами справи встановлено, що вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 26.01.1998 р. ОСОБА_1 визнано винним по ст. 206 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді виправних робіт без обмеження волі за місцем роботи строком на 1 рік два місяці.

Згідно із довідкою про заробітку плату для обчислення пенсії від 18.12.2020 р. №224, виданої ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Шахтоуправління імені Герої Космосу», позивач протягом квітня-листопада 1998 р. отримував заробітну плату, на всі виплати нараховані страхові внески.

Не погоджуючись з відповідачем щодо не зарахування періоду з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року (відбування покарання у виді виправних робіт) до загального та пільгового стажу, а відтак і з висновком відповідача про відсутність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно з ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування, тобто той період, за який сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України.

Поняття «страхового стажу» було введено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV , який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, використовується для нарахування пенсії та інших соціальних виплат так само як і страховий (фактично прирівняний до страхового).

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України (прийнятого 23.12.1970 № 3325-УІІ, втратив чинність з 01.01.2004 у зв`язку з набуттям чинності Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-ІУ) в період, коли позивач відбував покарання, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.

При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Положеннями статтей 95, 96 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, який почав діяти з 01.01.2004, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Правовідносини, пов`язані із визначенням загального страхового стажу ОСОБА_1 виникли з моменту звернення позивача до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у вигляді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

З огляду на те, що на час вирішення питання про обчислення загального страхового стажу ОСОБА_1 частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, а також відсутності спору між сторонами щодо роботи позивача у спірний період часу у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Шахтоуправління імені Герої Космосу», то період роботи позивача з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року (відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи) має бути зарахований до його загального страхового стажу.

У справі за подібних правовідносин Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування зазначених вище норм матеріального права (постанова від 30.01.2018 року у справі № 211/1432/17 (2-а/211/103/17)).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його загального страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи шахта «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля» з 03.03.1998 року по 15.12.1998 року, під час розгляду і вирішення заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 454,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом від 23.11.2020 року № 0400-010303-8/111349.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального страхового стажу час відбуття покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з 03 березня 1998 року по 15 грудня 1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до поданої заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ч.3 ст. 144 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук