Рішення № 95402836, 09.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 березня 2021 р. Справа № 120/8379/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" (далі – позивач) до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі – відповідач 1) та Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198900 від 24.11.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 12.10.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка 423+647 км було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030223 від 12.10.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029723 від 12.10.2020. Відповідно до цього акта виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження не строєну вісь, яке становило 23,49 т, при нормативно допустимій 22,00 т.

На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень вантажів автомобільним транспортом № 229345 від 12.10.2020 прийнято постанову № 198900 від 24.11.2020 про застосування до ПП "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що воно неправомірно винесене щодо власника транспортного засобу, а не автомобільного перевізника, та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що ПП "Б.В.В.-БУД" є власником транспортного засобу марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а власником напівпричепу "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ТОВ "Будівельна механізована компанія". Проте у даному випадку позивач не був перевізником в розумінні вимог закону, оскільки транспортний засіб марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий у строкове платне користування ТОВ "Будівельна механізована компанія" на підставі договору оренди транспортних засобів № 02/01/20 від 02.01.2020. Тому, на думку позивача, він не може нести відповідальність за перевезення вантажу транспортним засобом, який знаходиться в оренді іншого суб`єкта господарювання.

Крім того, позивач наголошує, що під час здійснення габаритно-вагової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки надавалася товарно-транспортна накладна від № б/н від 12.10.2020, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника вантажу, яким було ТОВ "Будівельна механізована компанія". Водночас згідно зі ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" така накладна є підтвердженням факту укладення договору перевезення вантажу. Отже, залишивши поза увагою інформацію, зазначену у цій накладній, на думку представника позивача, відповідач 1 формально підійшов до здійснення перевірки та прийняття рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Установлено строк для подання заяв по суті.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із адміністративним позовом з додатками 13.01.2021 направлено на офіційні електронні адреси відповідачів, про що секретарем судового засідання ОСОБА_1 .

Таким чином, вважається, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд цієї адміністративної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.09.2020 ПП "Б.В.В.-БУД" зареєстроване 26.12.2007 (ідентифікаційний код 35558964) як суб`єкт господарської діяльності. Господарська діяльність позивача пов`язана в тому числі з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт") та наданням в оренду вантажних автомобілів (КВЕД 77.12).

17.04.2015 за позивачем ПП "Б.В.В.-БУД" було зареєстроване право власності на транспортний засіб марки "DAF", модель FT XF 95.430, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2004 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 17.04.2015.

02.01.2020 між ПП "Б.В.В.-БУД" (орендодавець) та ТОВ "Будівельна механізована компанія" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів за № 02/01/20, згідно з яким орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування 7 одиниць транспортних засобів, в тому числі транспортний засіб марки "DAF", загальний вантажний сідловий тягач-Е, номер шасі № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що 26.10.2016 за ТОВ "Будівельна механізована компанія" було зареєстровано право власності напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е", випуску 2010 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26.10.2016.

12.10.2020 ТОВ "Будівельна механізована компанія", як автомобільний перевізник, здійснило транспортування АСГ.КР.Щ (асфальтобетонну крупнозернисту суміш) від вантажовідправника ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" до вантажоодержувача ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" автомобілем марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . На підтвердження перевезення вантажу видано товарно-транспортну накладну № б/н від 12.10.2020.

Під час здійснення вказаного перевезення, 12.10.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка 423+647 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме встановлено, що перевищено нормативно допустиме навантаження на строєну вісь, яке становило 23,49 т, при нормативно допустимій 22,00 т.

За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 030223 від 12.10.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029723 від 12.10.2020 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 229345 від 12.10.2020.

24.11.2020 відповідач 1 прийняв постанову № 198900 від 24.11.2020, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 8500,00 грн, який передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 цього Закону.

З метою отримання повної інформації щодо здійсненої перевірки від 12.10.2020 на автомобільній дорозі М-12 "Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка" 423+647 км, 17.11.2020 уповноважений представник позивача, адвокат Новак Т.О., направила на адресу відповідача 2 адвокатський запит, у якому просила надати належним чином завірені копії документів зазначеної перевірки та інформацію згідно з поставленими у запиті питаннями.

Листом від 01.12.2020 за № 9424/7.2/15-20 відповідач 2 надав відповідь на вказаний адвокатський запит, до якого додав належним чином засвідчені копії документів перевірки автомобіля, що належить на праві власності позивачу.

Крім того, 18.11.2020 позивач звернувся з листом за № 18-01/11 на адресу ТОВ "Будівельна механізована компанія", у якому просив надати інформацію щодо перевезення 12.10.2020 вантажу орендованим автомобілем марки DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Листом від 24.11.2020 № 24/11 ТОВ "Будівельна механізована компанія" надало позивачу запитувану інформацію, підтвердивши, що вказаний транспортний засіб використовується товариством для здійснення перевезення і що 12.10.2020 товариство перевозило АСГ.КР.Щ (асфальтобетонну крупнозернисту суміш).

Також ТОВ "Будівельна механізована компанія" зазначила, що договір оренди транспортних засобів № 02/01/20 від 02.01.2020 є чинним та наміру про дострокове його розірвання у орендаря немає.

Вважаючи неправомірною постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за № 198900 від 24.11.2020 про застосування до ПП "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Проте, п. 3 вказаного Розпорядження КМУ встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення – це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 12.10.2020 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 229345 від 12.10.2020, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, позивач ТОВ "Б.В.В.-БУД" дійсно був власником транспортного засобу марки "DAF", модель FT XF 95.430, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2004 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 17.04.2015.

Однак, як видно з матеріалів справи, 02.01.2020 між ПП "Б.В.В.-БУД" (орендодавець) та ТОВ "Будівельна механізована компанія" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів за № 02/01/20, згідно з яким орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування 7 одиниць транспортних засобів, в тому числі транспортний засіб марки "DAF", загальний вантажний сідловий тягач-Е, номер шасі № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 .

За приписами пп. 2.1 п. 2 Договору орендодавець бере на себе наступні обов`язки: в строк 3 (трьох) днів після набрання чинності цього Договору передати в орендне користування орендарю визначені за цим Договором техніку в належному технічному стані, який забезпечує їх нормальну експлуатацію. Передача техніки здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується орендодавцем і орендарем та скріплюється печатками.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками та закінчується 31.12.2020.

Відповідно до пп. 4.6 п. 4 Договору якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

02.01.2020 на виконання умов Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 02/01/20 від 02.01.2020, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв 7 транспортних засобів, зокрема, автомобіль марки "DAF", загальний вантажний сідловий тягач-Е, номер шасі № НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач і підтверджує орендар ТОВ "Будівельна механізована компанія" у листі від 24.11.2020 № 24/11, станом на дату здійснення перевірки відповідачем 1 Договір був чинним та сторонами не розривався.

Крім того, суд зауважує, що власником "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е", випуску 2010 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26.10.2016.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб марки "DAF", модель FT XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 12.10.2020 перебував у законному користуванні ТОВ "Будівельна механізована компанія" на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Додатковим підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна № б/н від 12.10.2020, у якій чітко відображено, що саме ТОВ "Будівельна механізована компанія" (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

При цьому суд зауважує, що вказана накладна була у розпорядженні відповідача 1, знаходилася в матеріалах справи щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, однак не була врахована під час прийняття оскаржуваної постанови.

В цьому контексті суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва – підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Також частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства

Згідно зі статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідно до зазначених норм чинного законодавства договір оренди транспортних засобів за № 02/01/20 від 02.01.2020 вважається правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки відповідні суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Водночас у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання такого договору недійсним, а тому в силу вимог ст.ст. 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № б/н від 12.10.2020 вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що у даному випадку саме ТОВ "Будівельна механізована компанія", а не позивач як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відтак оскаржувана постанова №198900 від 24.11.2020 визнається судом протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

При вирішенні справи суд враховує, що відповідачі, будучи суб`єктами владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подали та належними і допустимими доказами доводів позивача не спростували.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачами заявленого позову.

Перевіривши основні доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та беручи до уваги неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання, що заявлений позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 198900 від 24.11.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Отже, за змістом наведеної норми, сплачений позивачем судовий збір за подання позову у розмірі 2102,00 грн (платіжне доручення № 3155 від 04.12.2020) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Проте, як з`ясовано судом, відповідач 1 хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн належить присудити йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, тобто Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 24.11.2020 № 198900 про застосування до приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю приватне підприємство "Б.В.В.-БУД" (код ЄДРПОУ 35558964, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 1-Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222); представник позивача: адвокат Новак Тетяна Олександрівна (адреса для листування: а/с 567, м. Вінниця, 21001); Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036); Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна