Рішення № 95396911, 09.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16643/20

Провадження № 2/369/33/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА ЖИТТЯ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року позивач звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА ЖИТТЯ» про визнання недійсним кредитного договору (угоди) № С23.196.73501 від 15.09.2017 в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». Також позивач просила суд розглянути позовну заяву без її участі.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що 15.09.2017 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено угоду № С.23.196.73501 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повідомив споживача у письмовій формі з умовами кредитування, що є підставою для визнання недійсним кредитного договору недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також позивач посилається на порушення норм встановлених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до п. 1.2. Тарифів банку відповідач сплачує комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4 % від залишку заборгованості на кінець розрахункового періоду, а згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, позивач посилається на те, що умова кредитного договору про третейське застереження, передбачена п. 9 угоди є порушенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо змісту правочину.

Також позивач вказує на те, що всупереч Закону України «Про захист персональних даних» позивача позбавили права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, так як у п. 5.12. угоди встановлено фактично її безвідкличність.

Позивач також зазначає, що умови кредитного договору (п. 5.2. угоди) щодо послуг страхування із визначеною відповідачем страховою компанією є несправедливими.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.12.2020 відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2021.

22.01.2021 до Києво-Святошинського районного суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення по справі № 202101120024 від 12.01.2021, згідно яких остання заперечила проти задоволення позовних вимог.

28.01.2021 до Києво-Святошинського районного суду Київської області від відповідача надійшла заява про застосування термінів позовної давності № 05/12118 від 25.01.2021, згідно якої останній просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача, розгляд справи проводити без участі АТ «Ідея Банк».

Також надійшов відзив на позовну заяву № 05/121118 від 25.01.2021, згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на безпідставність та необгрунтованість.

Зазначив, що позивач у день укладення кредитного договору ознайомився з паспортом споживчого кредиту, у якому міститься інформація про умови кредитування, та підписав указаний паспорт. У додатку до цього паспорта також зазначено детальний графік щомісячних платежів. Крім того, у кредитному договорі міститься інформація про суму кредиту, проценти за користування кредитом, плата за обслуговування кредиту, нарахування кредиту, інформація про реальну річну процентну ставку та про орієнтовну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, тощо. Відповідно до змісту ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" до витрат за споживчим кредитом віднесено інші обов`язкові платежі, для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитування, які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Отже, чинним на момент укладення договору, законодавством України, передбачено право банку отримувати платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, які сплачуються споживачем, пов`язані з обслуговуванням кредиту, а тому відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору. Твердження позивача про те, що їй були нав`язані послуги страхування не відповідають дійсності, адже заяву на приєднання до добровільного страхування життя від 15.09.2017 позивач підписувала особисто, а ПАТ «Ідея Банк» є вигодонабувачем та не здійснює самостійно страхової діяльності.

У судове засідання 09.03.2021 позивач, представники відповідача та третьої особи не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.09.2017 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (Банк) укладено угоду С23.196.73501, відповідно до умов якого банк встановив клієнту максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000грн.

Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 29 900 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку для встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень (п. 3.2. угоди).

Згідно п. 3.3. угоди процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних.

Відповідно до п. 3.4. угоди розмір обов`язкового мінімального платежу визначається згідно з Тарифами банку. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в Заяві на приєднання.

Пунктом 5.3. угоди передбачено, що клієнт заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди йому вручено банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання клієнтом взятих на себе зобов`язань.

Всі вимоги, які виникають при виконанні даної угоди або у зв`язку з нею, або випливають з неї та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди (п. 9 угоди).

Крім того, позивач ознайомлена з Тарифами на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб-нових клієнтів банку.

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписала з ПАТ «Ідея Банк» заяву № 23.196.73501 від 15 вересня 2017 року на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ КК 1 від 03.04.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 підтвердила, що ця заява підписана нею, заявницею, та прийнята уповноваженою особою страховика, підтверджує досягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору, є доказом його укладення, та такого факту, що з дати прийняття цієї заяви заявник та страховик набувають взаємних прав та обов`язків, визначених договором.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції від 1.01.2017 року, було передбачено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, пунктом 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила № 168), було передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Отже, абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції від 1 січня 2017 року та п. 3.6. Правил № 168 було передбачено заборону кредитодавцям встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Разом з тим, на момент укладення спірного кредитного договору (від 15.09.2017 року) набрав чинності Закон України № 1734-VIII від 15.11.2016р., яким зміст статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" викладено у новій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Також, на момент укладення спірного кредитного договору (від 15.09.2017 року) втратили чинність і Правила № 168.

Таким чином, на момент укладення спірного кредитного договору, законодавством України не передбачено заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції від 10.06.2017р., чинній на момент укладення спірного кредитного договору, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

За змістом статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Крім того, на момент укладення спірного кредитного договору (від 15.09.2017 р.) набрали чинність Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою НБУ № 49 від 8 червня 2017 року (далі - Правила № 49).

У додатку 1 до Правил № 49 передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством України передбачено право кредитодавця у договорі споживчого кредиту встановлювати оплату за обслуговування кредиту.

Саме такі висновки щодо застосування положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції від 10.06.2017р., викладено у Постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Обравши спосіб захисту своїх прав шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач ознайомився з угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 15.09.2017, тарифами на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - нових клієнтів банку та паспортом споживчого кредиту, що підтверджується його підписом на угоді, тарифах та паспорті споживчого кредиту. Таким чином, доводи позивача про те, що банк не повідомив письмово всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, оскільки кредитор приховав від останньої повну та достовірну інформацію про умови кредитування та реальну ціну фінансової послуги, які вона мала би розуміти, підписуючи кредитний договір, спростовуються вищезазначеними обставинами.

Отже, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору, з підстав передбачених статтями 203, 215 ЦК України та статтями 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні спірного договору.

Посилання позивача про те, що їй були нав`язані послуги страхування не відповідають дійсності, адже заявку на приєднання до добровільного страхування життя від 15.09.2017 позивач підписувала особисто, ПАТ «Ідея Банк» є вигодонабувачем і в жодному разі не здійснює самостійно страхової діяльності.

Підписанням угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, а саме пунктом 5.2. позивач доручила банку здійснити договірне списання коштів з її рахунків на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА ЖИТТЯ».

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Позивач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала.

Твердження позивача на те, що умова п. 9 угоди є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину, а також вказаний пункт договору не узгоджується із положеннями п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», зокрема про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами, судом оцінюються критично, оскільки третейське застереження, яке викладене в п. 9 угоди, жодним чином не обмежує конституційне право позивача на судовий захист.

Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Також відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необгрунтовані, підстави для застосування строку позовної давності, про застосування якого просить відповідач, відсутні.

Враховуючи що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 11, 12, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код 19390819), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА ЖИТТЯ» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. «В» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Янченко