Ухвала суду № 95389147, 03.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2659/21

2/308/628/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Ужгородської міської ради стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до відповідачів Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Ужгородської міської ради стягнення моральної шкоди.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного висновку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем в порушення вказаної вимоги не додано оригіналу документу про сплату судового збору. А також відсутні документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у зв`язку із тим, що вона має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2008 р.н. який є інвалідом із дитинства. При цьому позивач зазначає, що єдиним її доходом є соціальна виплата - соціальна допомога дітям з інвалідністю яка за її словами в рік становить: 29371,8 грн.

Так, на підтвердження вказаному до позовної заяви додано копію посвідчення дитини-інваліда, копію довідки ДПС про доходи.

Разом із тим, як на підставу відстрочення сплати судового збору позивач посилається на ч.ч.1,3 ст. 136 ЦПКУ.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.3 вказаної норми, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Разом із тим, відповідно до п.1 та п.п. б п.2 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір » передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів .

Так, згідно доданих до матеріалів позовної заяви документів, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, відомостей про те, що із батька дитини стягуються аліменти, та що він ухиляється від сплати аліментів суду не надано.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Слід вказати і на те, що п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v.Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v.Poland» від 26 липня 2005 року.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

При зверненні до суду з вимогою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Однак вказані довідки, на думку суду, не можуть бути беззаперечним доказом скрутного майнового стану позивачки.

Так, зокрема позивачем не надано доказів про відсутність грошових коштів на рахунках, наявність чи відсутність рухомого, нерухомого майна, тощо.

З огляду на вказане, на думку суду, з огляду на конкретні обставини, підстави для відстрочення позивачу ОСОБА_1 , судового збору відсутні.

Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а отже, і органів державної влади.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору.

Таким чином позивачу згідно вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України, слід надати до суду оригінал документу щодо підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.185ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить:

Визнати незаконним та скасувати пункт 1.13 рішення Ужгородської міської ради № 681 від 30.05.2017 року XIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання, яким гр. ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:41:001:0507 площею 0.0879 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» по АДРЕСА_1 , як наслідок визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), індексний номер: 35731829 від 19.06.2017 року, державного реєстратора Оноківської сільської' ради Ужгородського району Коцан Миколи Мирославовича на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:41:001:0507 площею 0.0879 га , цільове призначення «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1277878721248 , номер запису про право власності 20967751, та правовстановлюючий документ на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:41:001:0507 виданий на ім`я ОСОБА_3 ;

визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради № 928 від року XVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання, яким гр. ОСОБА_2 було продано земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:41:001:0494 площею 0,0652 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 , визнати незаконним та недійсним укладений 11 січня 2018 р. між Ужгородською міською радою та ОСОБА_2 , на підставі протиправного рішення Ужгородської міської ради № 928 від 21.12.2017р. договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Денисом Володимировичем, реєстровий номер 48 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 39180867 від 12.01.2018 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального, округу Закарпатської області Кішкіна Дениса Володимировича, на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:41:001:0494 площею 0.0653 га, цільове призначення «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091716921101, номер запису про право власності 24364198.

Окрім того просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 60 000.00 (шістдесят тисяч) гривен, по 20 000.00 (двадцять тисяч) гривен з кожного.

Зі змісту позовної заяви слідує, що даний спір є майновим, так як виник з приводу нерухомого майна і породжує право власності у набувача майна (у відмінності від визнання договору недійсним без вимог про реституцію).

З наведеного вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру та вимогу про стягнення із відповідачів моральної шкоди.

Разом із тим в порушення вимог п.3 ч.3 ст .175 ЦПК України, позивачем не визначено ціну позову.

Ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Відповідно до ч.2 ст. 176 ЦПК України, в разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч.9 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

Згідно з пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п.п.5 ч.2 ст. 4 розміри ставок судового збору за подання до суду: позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно рішення Ужгородської міської ради від 21.12.2017 року №928 XVIII сесії VII скликання про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу, визначено вартість земельної ділянки, що предметом даного позову: за кадастровим номером 2110100000:41:001:0494 площею 0,0652 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновків експертів від 06.09.2017 року в сумі 130 830,32 грн.

Таким чином приходжу до висновку, що за вимогу майнового характеру, щодо вказаної земельної ділянки позивач має сплатити судовий збір в розмірі – 1308,30 грн.

Що стосується вимоги позивача відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:41:001:0507 площею 0.0879 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» по АДРЕСА_1 , її вартість відповідно до матеріалів позову визначити не надається можливим, у зв`язку із чим приходжу до переконання, що відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, яка передбачає, що в разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи, встановити попередньо судовий збір за вказану позовну вимогу в сумі -1500 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, то сума судового збору згідно ЗУ «Про судовий збір» становить 2270 грн.

З огляду на вказане позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі (2808,30 грн. за дві вимоги майнового характеру та 2270 грн. за вимогу про стягнення із відповідачів моральної шкоди) 5078,30 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA308999980313141206000007493; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Слід вказати на те, що згідно позовної заяви, позивач ОСОБА_5 , вказує що вона є власником земельної ділянки площею 0.086 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2110100000:41:001:0484 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вимог ч.5 ст. 175 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позивачем у підтвердження права власності на вказану земельну ділянку надано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 22.12.2015 на ім`я ОСОБА_1 , виданого взамін втраченого державного акту на право власності на землю ЗК 015-10256 від 20.12.1996 виданого виконкомом Ужгородської міської ради. Однак до позовної заяви не надано відомостей щодо актуальної інформації про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:41:001:0484 станом на день звернення із даним позовом до суду, що позбавляє суд можливості встановити кому саме належить вказана земельна ділянка на день звернення до суду та чи належить позивачу така земельна ділянка на праві власності. Відсутність вищевказаних даних може призвести до того, що будуть порушення права та інтересів інших осіб, які не залучені до справи як учасники по справі.

Крім того, до позовної заяви не надано відомості про право власності на суміжні земельні ділянки: за кадастровим номером 2110100000:41:001:0507 площею 0.0879 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» по АДРЕСА_1 та за кадастровим номером 2110100000:41:001:0494 площею 0,0652 га з цільовим призначенням «02.01 Для`будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 станом на день звернення до суду із даним позовом.

Відсутнє посилання позивача про неможливість надання вказаних документів, інформації щодо вжиття заходів їх отримання позивачем чи її представником, та що у наданні правовстановлюючих документів на земельні ділянки їм було відмовлено.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне дану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.175,185,260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання позивача про відстрочення судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Ужгородської міської ради стягнення моральної шкоди – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунути зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош