Рішення № 95377240, 09.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 березня 2021 року справа №640/28738/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 )доДарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Дарницький РВ ДВС у м. Києві)провизнання протиправною та скасування постанови від 07 жовтня 2020 року про оголошення у розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №60374224В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки така постанова не відповідає засадам співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням.

Ухвалою від 24 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/28738/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У відповідності до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

На виконанні у Дарницькому РВ ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження №60374224 (далі по тексту - ВП №60374224) з примусового стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі вимоги про сплату боргу від 26 квітня 2019 року №Ф-147 у розмірі 29 920,47 грн, прийнятої Головним управлінням ДФС у м. Києві.

07 листопада 2019 року у межах ВП №60374224 головний державний виконавець Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, 07 листопада 2019 року головний державний виконавець Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П. виніс постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 33 212,51 грн.

16 червня 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

07 жовтня 2020 року головний державний виконавець Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П. виніс постанову про розшук майна боржника, зокрема таких транспортних засобів:

1) SINOTRUK, реєстраційний номер - НОМЕР_25, VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_1 ;

2) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_3 ;

3) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_5 ;

4) MAN, реєстраційний номер - НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_7 ;

5) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_9 ;

6) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_11 ;

7) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_12 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_13 ;

8) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_14 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_15 ;

9) FOTON, реєстраційний номер - НОМЕР_16 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_17 ;

10) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_18 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_19 ;

11) FAW, реєстраційний номер - НОМЕР_20 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_21 ;

12) FIAT, реєстраційний номер - НОМЕР_22 , VIN/номер шасі (кузова/рами): НОМЕР_23 .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

В силу положень статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 36 Законом України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що під час примусового виконання рішення у виконавчому провадженні може оголошуватись розшук майна боржника, у тому числі і його транспортного засобу, однак це право надається лише у разі необхідності розшуку його транспортного засобу.

З змісту постанови про розшук майна боржника від 07 жовтня 2020 року вбачається, що підставою для її винесення слугувала несплата боржником податкового боргу.

З урахуванням того, що борг позивача, станом на час винесення постанови про розшук його майна, не погашений, суд не погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для прийняття спірної постанови.

Крім того, позивач зазначила, що вимога про сплату податкового боргу №Ф-147 від 26 квітня 2019 року оскаржена в судовому порядку, про що повідомлено державного виконавця, а тому відповідно до приписів пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0032914203, №0032984203, №0032924203, №0032934203, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2019 року №Ф-147; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Таким чином у період з 19 листопада 2019 року по 15 лютого 2021 року тривала процедура оскарження податкової вимоги про сплату боргу від 26 квітня 2019 року №Ф-147.

У той же час, матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач повідомляла державного виконавця про оскарження спірної податкової вимоги.

Суд звертає увагу на те, що підстави для зупинення виконавчих дій наведено у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких відсутнє оскарження виконавчого документа у судовому порядку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що під час винесення постанови про розшук майна боржника, з урахуванням несплати останнім боргу, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови, в той час, як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, незважаючи на неподання у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_24 );

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, 16; ідентифікаційний код 34968768).

Суддя В.А. Кузьменко