Рішення № 95374756, 05.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року справа №380/7249/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина 3007) (далі - Національний центр, позивач) 08.09.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) грошових коштів у сумі 12532,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані такими підставами: 29.03.2019 між Міністерством оборони України в особі начальника Навчального центру та молодшим сержантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки. Позивач вказує, що в період проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. У зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту 14.04.2020 начальник Навчального центру видав наказ №21о/с, відповідно до якого припинив/розірвав з молодшим сержантом ОСОБА_1 контракт та звільнив з військової служби, а наказом №76 від 14.04.2020 виключив зі списків особового складу та направив для проходження строкової військової служби. Наказом начальника Навчального центру №158 від 12.08.2020 ОСОБА_1 з 12.08.2020 виключено зі списків Навчального центру Національної гвардії України та всіх видів забезпечення. На момент виключення зі списків військової служби за контрактом за ОСОБА_1 рахувалось речове майно на загальну суму 13326,23 грн., строки якого не вийшли Оскільки ОСОБА_1 лише частково відшкодував Навчальному центру вартість отриманого речового майна в сумі 793,63 грн., позивач звернувся до суду про стягнення решти заборгованості в сумі 12532,60 грн. в судовому порядку.

При вирішенні питання щодо юрисдикції цього спору суд враховує, що в постанові №804/285/16 від 12.12.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977494) Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від раніше викладених висновків (в постановах від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі №820/5761/15) та вказала, що спори щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. Застосовуючи цей підхід, суд дійшов висновку, що спір щодо відшкодування особою залишкової вартості обмундирування, виданого їй для проходження нею публічної служби, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд з`ясував відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та отримав підтвердження відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ДМС України у Львівській області про достовірність цієї інформації.

Представник позивача письмово повідомив суд, що позовні вимоги підтримує повністю з наведених у позові підстав, просить розгляд справи здійснювати без його участі в порядку письмового провадження (а.с.58). Відповідач в судове засідання повторно не прибув, відзиву на позов не подав, вимог позивача не спростував. З огляду на відсутність представників сторін суд 04.03.2021 на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами та постановити рішення 05.03.2021.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, врахував пояснення представника позивача, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

16.05.2018 наказом начальника Навчального центру Національної гвардії України №106 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу навчального центру та всі види забезпечення (а.с. 11). 19.10.2018 відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової службу за контрактом строком на 3 роки, про що начальник Навчального центру видав наказ №61 о/с від 19.10.2018 (а.с. 12). Цього ж дня наказом начальника Навчального центру №226 від 19.10.2018 солдата ОСОБА_1 зараховано на військову службу за контрактом (а.с. 13). За період проходження військової служби ОСОБА_1 підлягав забезпеченню відповідним речовим майно відповідно до накладної №1364 від 22.10.2018 (а.с. 8).

29.03.2019 Міністерство оборони України в особі начальника Навчального центру уклало з молодшим сержантом ОСОБА_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки (а.с. 10). Під час проходження служби за цим контрактом ОСОБА_1 забезпечувався певними видами матеріального забезпечення (обмундирування), в тому числі речовим майном згідно визначених норм, що підтверджується роздавальними відомостями №1406 від 05.12.2019 та №803 від 15.07.2019 (а.с. 6,7).

У зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту 14.04.2020 начальник Навчального центру видав наказ №21о/с, відповідно до якого припинив/розірвав з молодшим сержантом ОСОБА_1 контракт та звільнив з військової служби (а.с. 9). Наказом №76 від 14.04.2020 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військовослужбовців військової служби за контрактом та зараховано до списків військовослужбовців строкової військової служби (а.с.14). Наказом начальника Навчального центру Національної гвардії України №158 від 12.08.2020 ОСОБА_1 з 12.08.2020 виключено зі списків Навчального центру Національної гвардії України та всіх видів забезпечення (а.с. 15).

Станом на дату виключення зі списків Навчального центру за ОСОБА_1 рахувалась речове майно, строки носіння якого не закінчилися. Згідно довідки - розрахунку на утримання вартості речового майна №583 від 14.04.2020, залишкова вартість цього речового майна становила 13326,23 грн. (а.с. 18).

ОСОБА_1 погодився із проведеним розрахунком (щодо кількості предметів, часу видачі і суми до утримання), про що розписався на цій довідці (а.с. 18 звор.). ОСОБА_1 частково погасив заборгованість (793,63 грн.), що підтверджується довідкою №584 від 14.04.2020 (а.с. 19); залишок заборгованості складає 12532,60 грн. (13326,23 грн. - 793,63 грн.).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі - Закон №876-VII). Відповідно до статті 1 цього Закону Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №876-VII до складу Національної гвардії України входять: 1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України; 3) з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Норми статті 9 Закону №876-VII визначено, що особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом. […] Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до пункту 3) частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина друга статті 24 Закону №2232-XII).

Згідно з статтею 21 Закону №876-VII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (частина перша);

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга).

Відповідно до норм статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з нормами частини першої статті 91 цього Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону №876-VII військовослужбовці Національної гвардії України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки якої та загальні вимоги до знаків розрізнення розробляються та затверджуються Міністерством оборони України. Зразки спеціального одягу, взуття та спорядження військовослужбовців Національної гвардії України, засоби індивідуального захисту та інші предмети їх речового майна розробляються Міністерством внутрішніх справ України та затверджуються Міністерством оборони України.

Норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абзацу четвертого частини третьої статті 20 Закону України "Про Національну гвардію України" та з метою впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 затверджена Інструкція з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №475).

Інструкція №475 визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період (далі - військовослужбовці) та працівників.

За визначенням, наведеним в пункті 2 розділу І Інструкції №475:

- речове майно - предмети обмундирування, взуття, білизни, постільних речей, спорядження, спеціального, концертного та постового одягу, нагрудні знаки і знаки розрізнення, санітарно-господарське, культурно-просвітницьке та спортивне майно, верхолазне спорядження, спеціальне спорядження для службових собак, технічні засоби речової служби та запасні частини до них, інструмент та матеріали для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна, намети, брезенти, декоративні тканини і килимові вироби, музичні інструменти для штатних військових оркестрів, прапори, папір, канцтовари, бланки та книги обліку і звітності, мило та мийні засоби;

- строк експлуатації (носіння) предметів речового майна - час, установлений нормами забезпечення речовим майном, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації.

Пунктом 18 глави 1 розділу III Інструкції №475 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна (додаток 6).

Грошова компенсація зазначеним військовослужбовцям нараховується пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення. Сума, нарахована до утримання та сума грошової компенсації зазначаються в обхідному листі звільненого.

Суд, застосовуючи наведені вище норми права керується такими міркуваннями:

аналіз зазначених вище норм Законів "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну гвардію України" та Інструкції №475 свідчить, що держава забезпечує військовослужбовців Національної гвардії України достатнім матеріальним забезпеченням, в т.ч. речовим майном. При цьому у разі звільнення військовослужбовця у зв`язку із систематичним невиконанням ним умов контракту, така особа зобов`язана компенсувати вартість виданих їй предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби/навчання у Національній гвардії України та строки експлуатації/носіння яких не закінчилися.

За обставин цієї справи з ОСОБА_1 звільнений з військової служби через систематичне невиконанням останнім умов контракту. За час проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. На час розірвання контракту та звільнення з військової служби вартість утримання речового майна (з урахуванням строків носіння та зносу) складала 13326,23 грн. Відповідач частково погасив заборгованість вартості речового майна, строки носіння яких не закінчилися, - в сумі 793,63 грн. Залишок заборгованість складає 12532,60 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком №583 від 14.04.2020 та довідкою-розрахунком вартості речового майна №584 від 14.04.2020 (а.с. 18, 19).

Оскільки станом на дату розгляду справи ОСОБА_1 не надав доказів відшкодування вартості речового майна, строки носіння яких не закінчилися, в сумі 12532,60 грн., суд вважає позовні вимоги Навчального центру обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл. Щодо витрат на сплату судового збору, то підстав для покладення цього виду витрат на відповідача, котрий не є суб`єктом владних повноважень, КАС України не передбачає.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Навчального центру Національної гвардії України (військова частина 3007) (80700, Львівська область, місто Золочів, вул. Січових Стрільців, буд. 2, ідентифікаційний код 08803566) вартості речового майна, строки носіння яких не закінчилися, в сумі 12532 (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 60 коп.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.