Рішення № 95374504, 09.03.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/40/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» (28110, Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, с. Павлиш, вул. Сухомлинського, 6, ЄДРПОУ: 37467948)

до відповідача: Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ: 43350935)

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110310/2020/000036/1 від 14.12.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що надані товариством документи для митного оформлення товару, який ввозиться на митну територію України, містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем всупереч вимог законодавства, не враховано надані до митного оформлення документи, які чітко підтверджують ціну товару.

Вказує, що разом з декларацією товариством подано до Дніпровської митниці: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №РFО-18-S від 16.10.2018, додаткові угоди № 1 від 31.10.2018 р., №3 від 20.05.2019 р. та №16 від 21.11.2020 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) №РFО-18-S від 16.10.2018, договір про надання послуг митного брокера №15 від 15.11.2016 р., сертифікати якості №62200 та №62201 від 26.11.2020 р., рахунок-фактура (інвойс) №PF-2020-077 від 26.11.2020 р., накладна СМГС від 27.11.2020 р. №29988818, копію митної декларації країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 р. №10418010/261120/0347224, некласифікований комерційний документ invoice №70028398 від 09.11.2020 р., висновок СЛПЕД ДМСУ №142000370 від 17.09.2020 р. та митну декларацію за якою було відмовлено у випуску товару.

На переконання позивача зазначені документи в повній мірі підтверджують задекларовану ним митну вартість товару у розмірі 70665,00 доларів США. Також, позивач посилався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17, згідно якої Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.104-107). Відповідач стверджував, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Представник відповідача вказує, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 29051490000 «Ізобутиловий спирт технічний», країна виробництва та відправлення - Російська Федерація, імпортованого у співставних обсягах (56120 кг), митне оформлення якого здійснено за резервним методом митною вартістю на рівні 0,6981 дол. США/кг. та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 20.11.2020 №UA110050/2020/006453. З урахуванням викладеного митна вартість заявленого до митного оформлення товару «Ізобутиловий спирт технічний», скориговано митницею за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, на рівні 0,6981 дол. США/кг., та ґрунтується на раніше визначеній (визнаній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, обсягів, країни відправлення та походження, характеру угоди, митне оформлення якого здійснено за резервним методом за ЕМД від 20.11.2020 №UA110050/2020/006453.

Представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував твердження та аргументи ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім» викладені у позовній заяві стосовно протиправності прийнятого відповідачем рішення (а.с.131-137).

Ухвалою судді від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи, призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2021 р. (а.с.71-72).

Ухвалою суду від 28.01.2021 року задоволено клопотання про участь представника позивача - адвоката Міщенко О.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.85-86).

В судовому засіданні 16.02.2021 року оголошено перерву до 01.03.2021 року для надання часу відповідачу подати додаткові пояснення по справі (а.с.171-172).

01.03.2021 р. до суду учасниками справи подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.209-213).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

16.10.2018 р. між ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім» (Покупець) та SІА «PAULINA FONS» (Латвія) (Продавець) укладено контракт №РFО-18-S, відповідно до умов якого позивачем придбано ізобутиловий спирт технічний в кількості 120 тон за ціною на умовах СРТ станция Соловей - 600 дол. США за 1 метричну тону (а.с.12-19). Країна призначення Україна (а.с.19). При цьому у п.п.1.4, 1.5 Додаткової угоди №16 від 21.11.2020 р. до контракту №РFО-18-S від 16.10.2018 р. відправником зазначено ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту», отримувачем - ТОВ «Експіойл».

Пунктом 3.2 Додаткової угоди №16 передбачено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару банківським перерахуванням згідно виставленого Продавцем інвойсу в доларах США, протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження (а.с.19).

На виконання даного договору ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім» отримано інвойс від SІА «PAULINA FONS» PF-2020-077 від 26.11.2020 р. на суму 70665,00 доларів США із розрахунку кількості фактично відвантаженого товару - 117,775 мт. (а.с.24).

Товар було доставлено залізничним транспортом, перевезення на замовлення ТОВ ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім» організовувало ТОВ «Експіойл», про що свідчить договір №41/ЕКСПІ від 18.08.2017 (а.с.52-59).

14.12.2020 ТОВ «Богуслава», в інтересах ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім», подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UА110310/2020/002189, якою було задекларовано для митного оформлення спирт ізобутиловий технічний (моноспирт ациклічний, насичений) - 117,775 тон (а.с.112).

Як з'ясовано судом, у вказаній митній декларації крім іншого, зазначено у графі 43 позивачем самостійно митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 70665,00 доларів США - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №РFО-18-S від 16.10.2018, додаткові угоди №1 від 31.10.2018, №3 від 20.05.2019 та №16 від 21.11.2020 до зовнішньоекономічного договору (контракту) №РFО-18-S від 16.10.2018, договір про надання послуг митного брокера №15 від 15.11.2016 р., сертифікати якості №62200 та №62201 від 26.11.2020 р., рахунок-фактура (інвойс) №РF-2020-077 від 26.11.2020, накладна СМГС від 27.11.2020 р. №29988818, копія митної декларації країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224, некласифікований комерційний документ invoice №70028398 від 09.11.2020, висновок СЛПЕД ДМСУ №1420003700-0474 від 17.09.2020, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UА110310/2020/002189 від 14.12.2020 р. (а.с.12-29).

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Дніпровської митниці Держмитслужби виявлено, що у товаросупровідних документах: накладній УМВС від 27.11.2020 №29988818, копії МД країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224 відправником/експортером виступає компанія ООО «Підприємство промислового залізничного транспорту», інформація про компанію SІА «PAULINA FONS» відсутня. Пунктом 3.2 Розділу 3 «Стоимость товара, условия оплаты» Доповнення №16 від 21.11.2020 до контракту від 16.10.2018 р. №РFO-18-S передбачено здійснення оплати за товар у розмірі 100% банківським переказом протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження. Станом на 14.12.2020 оплата вже могла бути здійснена. Згідно даних зазначених у ЕМД сертифікати якості №62200 та №62201 від 26.11.2020 посилаються на реквізити контракту від 25.02.2015 №024-221001840 та доповнення до контракту від 27.10.2020 №64, що до митного оформлення надані не були. Реквізити документів №024-221001840 від 25.02.2015, №64 від 27.10.2020, №56 від 26.03.2020, №3 від 31.03.2016 задекларовані у копії МД країни відправлення від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224 до митного оформлення не надавалися. У наданому до митного оформлення інвойсі №70028398 від 09.11.2020 відсутній отримувач вантажу що унеможливлює ідентифікувати інвойс з даною поставкою. В зазначеному інвойсі вказано реквізити документів №024-221001840 від 25.02.2015, №64 від 27.10.2020, які що до митного оформлення не надавались. Також у інвойсі зазначена компанія Vitol S.A. (Швейцарія) але не визначений її статус. Дата надходження грошових коштів 12.11.2020, передоплата. Вказано, що враховуючи наявність (кількість не визначена) здійснених операцій між посередниками, в поданих документах відсутні відомості щодо умов розрахунків, вартості комерційної надбавки та способів ціноутворення між посередниками (у разі визначення ціни за формулою, біржовими котируваннями), відповідно не можливо дослідити фактори (зв'язок), що впливають на формування та складові митної вартості задекларованого товару. Як наслідок, декларанту надіслано повідомлення, у якому в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту було повідомлено що, у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, та відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у декларанта документи, митний орган просив повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення (а.с.30-34).

Декларантом ТОВ «Богуслава» було направлено лист про те, що інших документів щодо підтвердження митної вартості надати не має можливості (а.с.111).

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UА110310/2020/002189 від 14.12.2020 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості №UA110310/2020/000036/1 від 14.12.2020, яким вартість задекларованого позивачем Спирту ізобутилового технічного визначена у розмірі 82218,73 доларів США (а.с.108-109).

Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Зі змісту ст.49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на положення ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

На підставі ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що право митного органу щодо витребування від декларанта додаткових документів виникає у випадку встановлення ним обставин, які свідчать про наявність розбіжностей у документах підтверджуючих митну вартість товарів, перелік яких визначено ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а також ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, відповідач зазначає, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (а.с.31).

Зокрема, у товаросупровідних документах: накладній УМВС від 27.11.2020 №29988818, копії МД країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224 відправником/експортером виступає компанія ООО «Підприємство промислового залізничного транспорту», інформація про компанію SІА «PAULINA FONS» відсутня.

Судом встановлено, що накладна від 27.11.2020 р. №29988818 у графі 25 містить інформацію про те, що вантаж є власністю ТОВ «Виробнича Фірма «Олтексхім» за контрактом з SIA Paulina Fons №PFO-18-S від 16.10.2018 р. (а.с.25-26). При цьому інформація у МД країни відправлення (РФ) від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224 (а.с.27) щодо відправника/експортера та отримувача товару, його найменування та кількості узгоджується зі змістом накладної від 27.11.2020 р. №29988818.

Дані обставини свідчать про безпідставність посилань відповідача в цій частині.

Додатково відповідачем вказано, що пунктом 3.2 Розділу 3 «Стоимость товара, условия оплаты» Доповнення №16 від 21.11.2020 до контракту від 16.10.2018 р. №РFO-18-S передбачено здійснення оплати за товар у розмірі 100% банківським переказом протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження. Станом на 14.12.2020 оплата вже могла бути здійснена.

Твердження митного органу про відсутність у наданому до митного оформлення інвойсі №70028398 від 09.11.2020 р. відомостей про отримувача вантажу, є необґрунтованим, оскільки у зазначеному документі вантажоотримувачем зазначено Vitol S.A. (Швейцарія) (а.с.28).

Стосовно посилання митного органу на відсутність доказів оплати товару на час подання електронної митної декларації, суд враховує, що п.3.2. Додаткової угоди №16 від 21.11.2020 до контракту №РFО-18-S від 16.10.2018 визначено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару банківським переводом згідно виставленого продавцем інвойсу у доларах США, протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження (а.с.19). Зважаючи на накладну від 27.11.2020 р. №29988818 та митну декларацію країни відправлення від 26.11.2020 №10418010/261120/0347224 (а.с.25-27), датою відвантаження товару, придбаного позивачем, є 26.11.2020, то станом на 14.12.2020, тобто на дату подання електронної митної декларації №UА110310/2020/002189, 90 денний строк для оплати придбаного товару не сплинув.

Між тим, представником позивача до суду надано копії платіжних доручень в іноземній валюті, що підтверджують факт здійснення оплати позивачем придбаного товару (а.с.95-98).

Крім того, митний орган вказує на неподання декларантом контракту від 25.02.2015 №024-221001840 та доповнення до контракту від 27.10.2020 №64, №56 від 26.03.2020, №3 від 31.03.2016, задекларовані у МД країни відправлення та посилання на які міститься у сертифікатах якості №62200 та №62201 від 26.11.2020.

Однак, за своєю правовою природою сертифікат якості не є документом, який підтверджує числові значення складових митної вартості.

Більш того, неподання декларантом контракту від 25.02.2015 №024-221001840 та доповнення до контракту від 27.10.2020 №64, №56 від 26.03.2020, №3 від 31.03.2016, жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаного позивачем спирту ізобутилового технічного.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару суд зазначає також.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.64 МК України - резервний метод (а.с.52-53).

Крім того, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Щодо посилання відповідача на наявність здійснених операції між посередниками, що унеможливлює дослідити фактори (зв'язок), які впливають на формування та складові митної вартості задекларованого товару.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом - за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Більш того, підприємницька діяльність передбачає пошук та подальше придбання необхідних для такої діяльності товарів за ціною, найбільш економічно вигідною для підприємства, що є зрозумілим та обґрунтовує різницю в цінах на такі товари, в тому числі, і за інформацією, якою володіє відповідач.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Окрім того суд враховує, що застосовуючи резервний метод, відповідачем використані відомості щодо митної вартості «Ізобутилового спирту технічного» УКТЗЕД 2905149000, оформленого відповідно до митної декларації від 20.11.2020 №UA110050/2020/006453, при цьому митна вартість такого товару вже була скоригована за резервним методом.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Дніпровської митниці Держмитслужби про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110310/2020/000036/1 від 14.12.2020 р., підлягає задоволенню.

Представником позивача заявлено на відшкодування судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с.212-213).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача подано до суду відзив на заяву про стягнення правничої допомоги із запереченнями (а.с.193-196).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката надано: ордер на надання професійної правничої допомоги серії ВІ №1028678 (а.с.60); копію договору про надання правничої допомоги від 15.12.2020 №15/12-20 (а.с.162-164); копії квитанцій №б/н від 30.12.2020 та №б/н від 16.02.2021, на підтвердження оплати позивачем на користь адвокатського об'єднання «БІендЕМ Партнерз», коштів у загальному розмірі 17000,00 грн. (а.с.185-186); звіт від 16.02.2021 з детальним описом наданих адвокатом робіт (а.с.183-184).

Згідно звіту від 16.02.2021 р. до договору про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2020 №15/12-20 до складу вартості винагороди за правничу допомогу, надану позивачу адвокатським об'єднанням «БІендЕМ Партнерз» входить:

- підготовка (складання) позовної заяви до суду про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110310/2020/000036/1 від 14.12.2020 - 10000,00 грн.;

- аналіз відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив на позовну заяву клієнта у справі №340/40/21 - 6000,00 грн.;

- представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях по справі №340/40/21 - 1000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 17000,00 грн.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4846,78 грн. (а.с.9, 69), а тому суд стягує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 4846,78 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA110310/2020/000036/1 від 14 грудня 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Олтексхім» (ЄДРПОУ 37467948) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 4846,78 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок шість грн. 78 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова