Рішення № 95374471, 05.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м.Київ №378/1127/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 28 липня 2016 року ОСОБА_1 був зарахований до Військового інституту телокомунікацій та інформатизації. Цього ж дня, між відповідачем та Міністерством оборони України був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до пункту 1 якого відповідач надав згоду відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті. 16 серпня 2016 року наказом № 46 начальника Військового інституту Раасказова М.О. відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання. Вважав, що відповідач порушив умови контракту, розірвавши його достроково, а тому повинен відшкодувати позивачу завдані збитки, що складаються із витрат на харчування у розмірі 24,00 та витрат на речове забезпечення у розмірі 2 229,04 грн. Наголосив, що на неодноразові звернення позивача про погашення у добровільному порядку зазначеної суми, відповідачем дані звернення проігноровані, а сума збитків не відшкодована.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації 2 253,04 грн витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, та судові витрати.

Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року у задоволенні позову Військового інституту телекомунікацій та інформатизації відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації задоволено частково. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року скасовано, позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року рішення Ставищенського районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, закрито. Роз`яснено Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

01 жовтня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 378/1127/18 за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу № 378/1127/18 передано для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020, головуючим суддею для розгляду справи №378/1127/18 визначено суддю Брагіну О.Є .

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Брагіної О.Є. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, за результатами якого, головуючим суддею визначено Лисенко В.І .

Внаслідок автоматизованого розподілу 30.12.2020 матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І .

Ухвалою суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

28 липня 2016 року між Міністерством оборони України в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, відповідно до якого курсант бере на себе зобов`язання, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу (а.с.15).

Згідно витягу із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 28 липня 2016 року № 151, з 28 липня 2016 року зараховано на всі види забезпечення по курсантській нормі, на котлове забезпечення з 28 липня 2016 року ОСОБА_1 - Ставищенський районний військовий комісаріат Київської області (а.с. 22).

Згідно витягу із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 16 серпня 2016 року № 164, солдата ОСОБА_1 , колишнього курсанта 1 курсу 161 навчальної групи факультету телекомунікаційних систем та мереж, відрахованого з інституту наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 16.08.2016 № 46 (по особовому складу), у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, з 16.08.2016 року виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 17.08.2018 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» наказано стягнути кошти на відшкодування за утримання в інституті встановленим порядком (а.с. 23).

09 лютого 2017 року Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації складено розрахунок №588 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням позивача у навчальному закладі, в сумі 2253,04 грн. (а.с.19).

Вказана сума складається із продовольчого забезпечення у розмірі 24,00 грн., речового забезпечення у розмірі 2229,04 грн.

У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем у добровільному порядку вищевказаних витрат на утримання в навчальному закладі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232).

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 24 Закону №2232, початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів (частина перша статті 25 Закону №2232).

Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина друга статті 25 Закону №2232).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 25 Закону №2232 з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону №2232 передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок № 964).

Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відповідно до пункту 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Згідно з пунктом 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.

Згідно з пунктом 2.1.3 Порядку розрахунку витрат витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.

Відповідно до пункту 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Згідно з пунктом 2.1.6. Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Зміст викладених положень законодавства свідчить, що на курсанті вищого навчального закладу у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання лежить обов`язок відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому він проходив військову службу (навчання).

Судом встановлено, що контракт від 30.08.2016 достроково розірвано за ініціативою відповідача через відмову проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Вказане зумовлює відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Військовому інституті телокомунікацій та інформатизації становить 2253,04 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з пунктами 7-8 Порядку №964 у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому військовому навчальному закладі Збройних Сил України - Військовому інституті телокомунікацій та інформатизації як і доказів оскарження суми витрат, що підлягає відшкодуванню, відповідач суду не надав.

Відтак, відповідач, не зважаючи на взятий на себе обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті телокомунікацій та інформатизації, будучи ознайомленим з розрахунком нарахованих сум витрат, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (ЄДРПОУ 24978555) витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 2 253,04 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.