Ухвала суду № 95373233, 09.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/654/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» б/н від 04.03.2021 року (вх. №67/21 від 05.03.2021 року) про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз», м. Київ

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

2. Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора, Київська область

про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати, зобов`язання провести зарахування надміру сплаченої орендної плати

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом б/н від 04.03.2021 року (вх. №650/21 від 05.03.2021 року) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати, зобов`язання провести зарахування надміру сплаченої орендної плати.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/654/21 за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з пред`явленням позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» до суду подано заяву про забезпечення позову б/н від 04.03.2021 року (вх. №67/21 від 05.03.2021 року) шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розривати (припиняти) в односторонньому порядку Договір оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року, який укладено між ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по?Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), а також, відмовлятись від Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року і вимагати повернення майна, яке є предметом цього договору; заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направляти ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» повідомлення (листи, заяви тощо) про відмову (розірвання, припинення) від Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року, який укладено між ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та/або вчиняти будь-які інші дії, наслідком яких є припинення (розірвання) Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 31.01.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2216 (далі - Договір оренди). Предметом Договору оренди є передача в строкове платне користування державного нерухомого майна, а саме, приміщення №54 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «Б» (інв. 47578) загальною площею 776,0 кв. м.; приміщення №№1-58 на 1-му поверсі та приміщення №№59-83 на 2-му поверсі будівлі терміналу «С» загальною площею 1226,7 кв. м., що розміщені за адресою: Київська область, місто Бориспіль, Аеропорт.

Заявник зазначає, що підпунктом 6 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530 (далі - Закон №530) передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова №611) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 здійснюється у розмірі 25% від суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3. Пунктом 2 зазначеного нормативного акту встановлено, що орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Заявник вважає, що в період з 12.03.2020 по 16.03.2020 включно та з 22.06.2020 по 31.01.2021 включно ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» мало право на зменшення орендної плати за Договором оренди до 25%, а в період з 17.03.2020 по 21.06.2020 включно - на звільнення від сплати орендної плати на підставі законодавчих актів, вказаних вище. Однак, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за зазначені періоди була нарахована орендна плата в повному обсязі, що підтверджено відповідними рахунками. Так, на думку заявника, через невиконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530 та Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», сума надмірно нарахованої орендної плати за Договором за період з 12.03.2020 по 31.01.2021 становить 18523025,31 грн., що стало підставою для звернення заявника до суду із позовом про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок орендної плати та зарахування надмірних платежів із орендної плати в рахунок майбутніх платежів.

Водночас, за повідомленням заявника, 12.02.2021 року, ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» отримало телефонний дзвінок від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях із погрозою припинити (розірвати) Договір оренди в односторонньому порядку через несплату спірної суми. Зазначена обставина, на думку заявника, підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 , копія якої додана до заяви про забезпечення. На думку заявника, одностороння відмова від Договору оренди або його припинення у будь-який інший спосіб з боку орендодавця через несплату заборгованості унеможливить ефективний захист порушених прав ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» за захистом яких воно звернулось до суду, зокрема щодо зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів.

Заявник вважає, що у разі припинення Договору оренди ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» буде змушене повернути орендовані приміщення, після чого вони можуть бути передані в оренду іншій особі за результатами проведення аукціону. При цьому, ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» буде змушене повторно звертатися до суду для захисту своїх прав як орендаря за Договором оренди. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки, у разі не невжиття заходів забезпечення позову щодо заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розривати Договір оренди, неможливо буде виконати рішення суду та відновити порушені права позивача.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову б/н від 04.03.2021 року (вх. №67/21 від 05.03.2021 року) судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Водночас, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов`язковість подання доказів, наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.

Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

В поданій заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування та припущення заявника про можливе настання негативних наслідків та вчинення відповідачем дій щодо розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вчиняються дії спрямовані на розірвання договору оренди в односторонньому порядку. При цьому, судом враховано, що згідно п. 10.1 Договору, Договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.01.2019 року до 30 січня 2029 року включно. Пунктами 10.3, 10.6 Договору передбачено, що зміни до умов Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін; чинність цього Договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в електронній торговій системі.

Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій зі сторони орендодавця щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди станом на момент пред`явлення позову до суду. В той же час, подана копія заяви свідка не може вважатись належним та допустимим доказом на підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Зокрема, докази що підтверджують намір орендодавця розірвати Договір оренди в односторонньому порядку та вчинені ним дії (надіслання листів, пропозицій, вимог тощо). Проте, у поданій заяві позивач послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» в задоволенні заяви про забезпечення позову б/н від 04.03.2021 року (вх. №67/21 від 05.03.2021 року) шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розривати (припиняти) в односторонньому порядку Договір оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року; відмовлятись від Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року і вимагати повернення майна, яке є предметом цього договору; заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направляти ТОВ «Преміум Авіа Солюшнз» повідомлення (листи, заяви тощо) про відмову (розірвання, припинення) від Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року та/або вчиняти будь-які інші дії, наслідком яких є припинення (розірвання) Договору оренди №2216 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць