Рішення № 95373231, 09.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. м. Київ Справа №911/3187/20

Господарський суд Київської області в складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №911/3187/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В)До Товариства з обмеженою відповідальністю «МА-1», (08523, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, 160-Б) Про стягнення 18926,60 грн.без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МА-1» (далі - відповідач) 18926,60 грн, з яких 18202,92 грн основного боргу, 555,21 грн пені, 134,48 грн 3% річних та 33,99 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором №420032013 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2020 №911/3187/20 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3187/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ст.250 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 11.12.2020 строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.

Згідно з п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

11.06.2018 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії також регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до ст.4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Приписами ч.1, 2 ст.56 Закону передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В силу приписів п.30 ст.1 Закону електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а споживач є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п.84 ст.1 Закону).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: найменування та місцезнаходження електропостачальника; перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються; показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; зобов`язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); права та обов`язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов`язань та у разі тимчасового зупинення постачання; інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

Згідно з п.1.2.7. ПРРЕЕ Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» за посиланням: https://koec.com.ua/page?root=18&id=20 (текст публічного Договору про постачання електричної енергії з додатками додано до позовної заяви).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МА-1» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №420032013 від 01.01.2019 (далі - договір) на умовах, які розроблені електропостачальником та який опубліковано на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», без викладення його в паперовій формі. Акцептування зазначеного договору відповідачем відбулося шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2018, фактичним споживанням електричної енергії та здійснення оплат виставлених рахунків.

Як зазначає позивач, до нього заяв від споживача про надання письмового примірника договору не надходило.

Приєднавшись до договору відповідач взяв на себе договірні зобов`язання, зокрема здійснювати оплату вартості спожитої електроенергії.

У зв`язку з переходом споживача на користування персональною сторінкою «Кабінет юридичного споживача (www.ur.koec.com.ua) для обміну даними, інформацією, отримання рахунків від постачальника, з метою проведення розрахунків за електричну енергію між сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 від 18.07.2019 до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019 №420032013.

Відповідно до п.2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.2.3 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу (ОСР) та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Відповідно до п.5.7 договору порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитись на веб-сайті постачальника. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Відповідно до п.6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1 договору).

Згідно з п.7.2 договору постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Відповідно до п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживча відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу (п. 13.1 договору).

Умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» (додаток №2 до договору) визначено наступне:

- Термін постачання до 31.12.2019. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції;

- Споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника;

- Порядок оплати: попередня оплата: 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника;

- Розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення;

- Рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №1 від 18.07.2019 до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019 №420032013 постачальник за отриманими від оператора системи розподілу даними проводить розрахунок плати за електричну енергію, формує відповідні рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, акт звіряння розрахунків (за необхідності), розміщує сформовані документи в «Кабінеті юридичного споживача» з накладенням ЕЦП у термін, що не перевищує 3-х робочих днів з дати отримання від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання електричної енергії.

Відповідно до ч.3 ст.58 Закону споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Підпунктом 2 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ визначено що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 46 Закону встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14 ПРРЕЕ).

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - ККОЕЕ).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.3 ПРРЕЕ Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електричні мережі», як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, було надано позивачу інформацію про обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії відповідачем за період з січня по вересень 2020 загальним обсягом 38290 кВт*год., а саме: протягом січня 2020 - 11391 кВт*год., протягом лютого 2020 - 9576 кВт*год., протягом березня 2020 - 3950 кВт*год., протягом квітня 2020 - 3942 кВт*год., протягом травня 2020 - 3590 кВт*год., протягом червня 2020 - 3162 кВт*год., протягом липня 2020 - 3230 кВт*год., протягом серпня 2020 - 230 кВт*год., протягом вересня 2020 - 222 кВт*год.

На підставі отриманих даних від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» позивач формував та виставляв до сплати відповідачу рахунки-фактури за спожиту електричну енергію за період з січня по вересень 2020, а саме: №6069141999 за січень 2020 від 31.01.2020 на суму 39403,96 грн зі строком на оплату до 07.02.2020, №6069996780 за лютий 2020 від 29.02.2020 на суму 25453,95 грн зі строком на оплату до 06.03.2020, №6119905666 за березень 2020 від 31.03.2020 на суму 10689,09 грн зі строком на оплату до 07.04.2020, №6071655689 за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 11140,48 грн зі строком на оплату до 08.05.2020, №6121372434 за травень 2020 від 31.05.2020 на суму 9597,24 грн зі строком на оплату до 05.06.2020, №6318220990 за червень 2020 від 30.06.2020 на суму 8366,97 грн зі строком на оплату до 07.07.2020, №6025022861 за липень 2020 від 31.07.2020 на суму 8430,62 грн зі строком на оплату до 07.08.2020, №6025964070 за серпень 2020 від 31.08.2020 на суму 643,81 грн зі строком на оплату до 07.09.2020, №6075676798 за вересень 2020 від 30.09.2020 на суму 661,52 грн зі строком на оплату до 07.10.2020.

З матеріалів справи вбачається, що листом за вих. №2359 від 23.10.2020 позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з проханням надати інформацію про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії з січня 2019 визначеним споживачам, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «МА-1» по наступних ЕІС-кодах точок комерційного обліку: 62Z4216675587660 та 62Z4136625227575.

У відповідь на вказаний лист Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» довідку за вих. №04/540/10210 від 27.11.2020 про обсяг розподіленої електричної енергії за період січень 2019 - жовтень 2020 для потреб споживача Товариства з обмеженою відповідальністю «МА-1» по коду ЕІС 62Z4216675587660 та 62Z4136625227575, з якої вбачається що за період з січня по вересень 2020 такі обсяги складають - 38290 кВт*год.

З наданих позивачем доказів за період з січня по вересень 2020 відповідачем спожито електричну енергію на загальну суму 114387,64 грн, при цьому здійснено оплату в загальній сумі 72456,21 грн що підтверджується платіжними дорученнями від 24.01.2020 №47 на суму 15000 грн, від 06.02.2020 №26 на суму 20000 грн, від 14.02.2020 №34 на суму 25000 грн, від 03.07.2020 №@2PL042454 на суму 12456,21 грн.

За розрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість за спожиту у період з січня по вересень 2020 електричну енергію в розмірі 18202,92 грн, яка останнім в добровільному порядку не сплачена, через що позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18202,92 грн є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а отже підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 555,21 грн за загальний період прострочення з 09.05.2020 по 30.09.2020.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.8 договору передбачено, у разі якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Відповідно до положень комерційної пропозиції «Стандарт-1», яка є додатком №2 до договору розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 134,48 грн 3% річних за загальний період прострочення з 09.05.2020 по 30.09.2020 та 33,99 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.06.2020 по 30.06.2020.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18202,92 грн основного боргу, 555,21 грн пені, 134,48 грн 3 % річних та 33,99 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Інших судових витрат для їх покладення на відповідача позивач не заявив.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МА-1» про стягнення 18926,60 грн, з яких 18202,92 грн основного боргу, 555,21 грн пені, 134,48 грн 3% річних та 33,99 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МА-1» (08523, Київська обл., Фастівський р-н с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, буд. 160Б, ідентифікаційний код 35423893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8В, ідентифікаційний код 42094646) 18202 (вісімнадцять тисяч двісті дві) грн 92 коп. основного боргу, 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 21 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) грн 48 коп. 3% річних, 33 (тридцять три) грн 99 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.03.2021.

Суддя О.О. Третьякова