Рішення № 95372989, 23.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/6092/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (м. Луцьк)

До Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

(м. Київ)

Про визнання недійсним договору в частині

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Поліщук В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання з 12.04.17. недійсним в частині договору від 12.04.17. № 17-202-Н купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані умови договору суперечать постанові Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05. та наказу № 493/688 від 03.08.15. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.18. відкрито провадження у справі № 910/6092/18, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

06.07.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

16.07.18. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/9959/18, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Крім вказаного, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/6092/18 з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.18. постановлено розгляд справи № 910/6092/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.08.18.

21.08.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.08.18.

28.08.18. відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.18. (залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.18.) зупинено провадження у справі № 910/6092/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/9959/18 Окружного адміністративного суду міста Києва.

15.12.20. від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/6092/20.

Судом встановлено, що 29.05.20. Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення по справі № 826/9959/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.20. поновлено провадження у справі № 910/6092/18 та призначено підготовче засідання на 02.02.21.

02.02.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.02.21.

Позивач в судове засідання 23.02.21. явку свого повноважного представника не забезпечив. За висновками суду його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.02.21.

Відповідач в судовому засіданні 23.02.21. проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.02.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.17. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 17-202-Н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 p., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення (п. 7.2 Договору).

Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, яким було узгоджено спірні умови пунктів 2.1, 11.1 та прийнято їх в редакції продавця.

На думку позивача, абзаци 3, 6-8 п. 6.1 Договору не відповідають нормам діючого законодавства у зв`язку з чим, просить суд визнати їх недійними.

Так, обґрунтовуючи недійсність оскаржуваного пункту Договору в частині, позивач наголошує, що така частина пункту суперечить Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою КМУ від 11 січня 2005 року № 20; Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 493/688 від 03.08.2015 року.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з викладеного далі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтю 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тотожні положення містить й Господарський кодекс України (ч. 1 ст. 193 Господарський кодекс України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Наявність укладеного між позивачем та відповідачем Договору та факт його виконання, свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти Договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач, за результатами досягнення згоди з усіх істотних умов договору уклали договір купівлі-продажу природного газу, який став обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину (частини правочину).

Так, за змістом статті 179 Господарського кодексу України господарські договори на основі примірних і типових договорів необхідно укладати, дотримуючись умов, передбачених даною статтею, шляхом складання єдиного документа, оформленого відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України, а також відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірних або типових договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами спірний Договір, в тому числі і в частині оспорюваного пункту, був укладений на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Примірний договір це договір, який рекомендується органом управління суб`єктам господарювання для використання його положень при укладанні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Сторони, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, в тому числі і в частині спірних умов, за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не протирічить вимогам чинного законодавства.

При цьому, під час розгляду справи сторонами було підтверджено та не оспорено те, що товариством в повному обсязі виконано умови Договору та оплачено весь обсяг поставленого відповідачем газу, тобто позивачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного Договору, а відповідно і прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов Договору.

Викладене свідчить, що оспорюваний Договір, в тому числі і в спірній частині, був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи Договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких правових наслідків, що виключає можливість вважати договір в цій частині таким, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що абзаци 3, 6-8 п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу № 17-202-Н від 12.04.17. суперечать Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою КМУ від 11 січня 2005 року № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 493/688 від 03.08.2015 року, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано і не доведено в чому саме полягає така суперечливість.

З системного аналізу наведених позивачем нормативних актів вбачається, що жодна з норм вказаних нормативних актів, які регулюють алгоритм розрахунків, не обмежує права сторін на укладення договорів купівлі-продажу природного газу з доповненням на власний розсуд їх змісту, зокрема, в частині встановлення остаточних строків розрахунку і врегулювання відповідальності сторін за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу і встановлення остаточного строку розрахунків жодним чином не змінює алгоритм розрахунків, який затверджений державними органами.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оспорювані умови Договору не суперечать вимогам чинного законодавства, а твердження позивача з цього приводу є необґрунтованими.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 09.03.21.

Суддя Т.М. Ващенко