Рішення № 95372687, 23.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 Справа № 908/2937/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115 м. Київ, пр. Перемоги, 107А, ідентифікаційний код юридичної особи 21677333)

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )

про стягнення 1 342 238 грн. 02 коп.

представники сторін

від позивача: Онищенко М.В., дов. б/н від 291.0.2020

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

16.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 529 003 грн. 01 коп. капіталу, 813 235 грн. 01 коп. процентів за неправомірне користування кредитом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020, справу № 908/2937/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

17.11.2020 судом було направлено запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

20.11.2020 до суду надійшла відповідь на запит, відповідно до якої за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.1999 по теперішній час.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2937/20, присвоєно справі номер провадження 27/192/20, розгляд справи призначено на 22.12.2020.

22.12.2020 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2937/20.

Ухвалою суду від 22.12.2020, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 19.01.2021.

19.01.2021 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/2937/20.

Ухвалою суду від 19.01.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2937/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 04.02.2021.

Ухвалою суду від 04.02.2021 розгляд справи відкладався на 23.02.2021, відповідно до ст.ст. 202, 216 ГПК України.

У судовому засіданні 23.02.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 23.02.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 - 529 003 грн. 01 коп. капіталу, 813 235 грн. 01 коп. процентів за неправомірне користування кредитом.

Відповідачі у судові засідання жодного разу не з`явилися, про визнання позову не заявили, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надали, про поважність причин неявки уповноважених представників або ненадання витребуваних документів суд не попереджали.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит), місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича є: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до запиту суду до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи ОСОБА_1 , 20.11.2020 до суду надійшла відповідь на запит, відповідно до якої за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.1999 по теперішній час.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 23.11.2020 про відкриття провадження у справі, які отримані відповідачами-1,-2 - 27.11.2020.

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідачів-1,-2 про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів-1,-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

17.12.2012 р. між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Міловим Олегом Івановичем укладено рамкову угоду № FW1602.332.

Відповідно до п. 2.1 рамкової угоди кредитор на підставі Угоди зобов`язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а. Позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

На підставі рамкової угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування Позичальника: ліміт с уми кредитування - еквівалент 1 600 000 грн. 00 коп.; ліміт строку кредитування - 120 місяців; максимальний розмір процентів - 40 % річних. Максимальний розмір процентів застосовується лише при укладені нових Кредитних договорів та видачі кредиту. Розмір процентів за користування конкретним кредитом встановлюється у відповідних Кредитних договорах при їх укладені та не може перевищувати максимальний розмір. Після укладення Кредитних договорів та видачі кредитів, встановлені ними проценти можуть змінюватися тільки у випадках, що не суперечать законодавству. Якщо валюта кредиту відрізняється від валюти ліміту суми кредитування, то еквівалент кредиту визначається за офіційним курсом НБУ гривні до валюти ліміту суми кредитування та валюти кредиту, діючим на дату видачі кредиту. Дане правило застосовується виключно при і для видачі кредиту і не застосовується для інших цілей (п. 2.2 рамкової угоди).

Відповідно до розділу 4 рамкової угоди за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти в розмірі та порядку, визначених рамковою угодою та кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Згідно п. 9.2.2 рамкової угоди щоразу у день настання строків погашення грошових зобов`язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності. У випадку настання обставин, що перешкоджають погашенню грошових зобов`язань Позичальник зобов`язаний невідкладно вживати належних та достатніх заходів для усунення цих обставин.

В межах рамкової угоди сторони уклали 21.03.2014 договір про відкриття кредитної лінії № 1501.44064/FW1602.332 (далі - кредитний договір).

Відповідно до розділу 1 кредитного договору кредитор на підставі та умовах Рамкової Угоди № FW602.332 від 17.12.2012р.(надалі - рамкова угода), а також цього договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (надалі - кредитна лінія), у межах та на умовах якої зобов`язується надавати Позичальнику кредит у дні, сумі та на строк, визначені Позичальником, а Позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення кредиту, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені Рамковою угодою та цим Договором.

Згідно розділу 2 кредитного договору кредитна лінія відкривається на наступних умовах:

ліміт суми кредитної лінії :

- 100 000.00 доларів США , дата початку строку дії ліміту 21 березня 2014 року, дата закінчення строку дії ліміту (включно) 21 квітня 2015 року

- 50 000.00 доларів США, дата початку строку дії ліміту 22 квітня 2015 року, дата закінчення строку дії ліміту (включно) 21 травня 2015 року.

проценти за користування кредитом:

тип процентної ставки - змінювана;

розмір процентів - 12.00 %річних через кожні 12 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення (надалі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього Договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: Проценти = Індекс Libor 12+11.45%.

Факт видачі кредиту Фізичній особі-підприємцю Мілову Олегу Івановичу підтверджується випискою по рахунку боржника.

В забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором із АТ «ПроКредит Банк» був укладений договір поруки № 276142-ДП1 від 21.12.2012 між ПАТ "ПроКредит Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки на підставі договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Згідно п. 2.2 договору поруки розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять:

Ліміт суми кредитування - еквівалент 3 200 000 грн., ліміт строку кредитування - до 17.12.2022, максимальний розмір процентів 40 % річних.

Відповідач-1 - Фізична особа-підприємець Мілов Олег Іванович порушив умови рамкової угоди та кредитного договору та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з п. 7.8 рамкової угоди, сторони погодились, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора з розрахунком заборгованості. Такий розмір заборгованості Сторони погоджуються вважати безспірним доки Позичальником не буде доведено протилежне.

Умовами п. 8.2.1 рамкової угоди передбачено, що Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048, цього Кодексу.

Умовами зазначеної рамкової угоди: (п. 8.6 та п. 8.7) передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов`язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред`явив йому Вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав відповідачу-1 та відповідачу-2 вимог №№ 4362, 4363 від 12.03.2015 про повне дострокове погашення кредиту, які були отримані відповідачами 21.03.2015.

Умовами п. 8.4 рамкової угоди передбачено, що Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом п`яти банківських днів з дня відправлення Вимоги.

Вимоги залишилася відповідачем-1 без відповіді та задоволен6ня.

15.07.2015 рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя по справі № 336/2784/15-ц було частково задоволено позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ФОП Мілова Олега Івановича та ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" солідарно заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1501.44064/FW/1602.332 від 21.03.2014 року в сумі 2 281 786,5 грн. (два мільйони двісті вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят шість гривень 50 копійок) та судовий збір у сумі 1 772,19 грн. (тисяча сімсот сімдесят дві гривні 19 копійок) з кожного. Рішення набрало законної сили 15.10.2015.

Шевченківським районним судом міста Запоріжжя видано виконавчі листи № 336/2784/15-ц від 17.12.2015.

Згідно Графіку Позичальник мав здійснити платіж по капіталу кредиту 01.04.2015, однак він порушив свої зобов`язання.

В подальшому Позичальник частково погашав суму по капіталу кредиту, в результаті чого після 02.03.2018 р. кредитна заборгованість по капіталу складає 19 072,45 доларів США.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення процентів за неправомірне користування простроченим капіталом в сумі 29 320,03 доларів США, нарахованих з 01.04.2015 р. за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2015 р. у справі № 336/2784/15-ц Позичальник сплатив проценти в сумі 2 835,7 дол. США (тому проценти не стягуються в даній справі в Господарському суді) та капітал кредиту в сумі 80 927,55 дол. США.

Позичальник не сплачував пеню, оскільки вона не нараховувалася Банком, це є правом Банку прийняти таке рішення, тим більше в інтересах Позичальника.

По капіталу жоден період незакрито проплатами за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, оскільки Графіком передбачено останній платіж 01.04.2015 р., який не був повністю оплачений. По рішенню Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лише закрито платежі по процентах по Графіку.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Кредитним договором (п. 2.2.1.2) і п. 4.1 рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4 рамкової угоди за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку визначених Рамковою угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Рамковою угодою.

Пунктом 4.4 рамкової угоди передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентами за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Отже, розмір процентів, що встановлений рамковою угодою та кредитним договором, повинен сплачуватися відповідачем-1 за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості в силу ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 7.3 рамкової угоди, погашення та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено рамковою угодою чи кредитним договором. Якщо розмір комісій, неустойки та інших платежів обчислюється у іноземній валюті, то погашення здійснюється у національній валюті за офіційним курсом НБУ гривні до даної іноземної валюти на дату їх нарахування.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п. 2. ст. 551 ЦК України).

Пунктом 5.5 рамкової угоди передбачено, що у випадку порушення строків сплати будь-яких платежів Позичальника відповідно до цієї угоди та укладених на її підставі Кредитних договорів Позичальник зобов`язаний сплатити штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від суми непогашеної заборгованості в гривневому еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення до дати повної фактичної оплати заборгованості. До стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю три роки.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» «Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.»

Отже, АТ «ПроКредит Банк» набув право вимагати стягнення заборгованості з Позичальника за капіталом по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею.

Щодо правових підстав вимоги про стягнення кредитної заборгованості з поручителів.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов`язань відповідача-1 не передбачено спеціальних умов відповідальності Поручителя, а отже відповідач-1 і поручитель відповідають перед АТ «ПроКредит Банк» як солідарні боржники.

У зв`язку з виникненням заборгованості відповідача-1, позивач звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов`язань відповідача-1 відповідно до умов договору поруки. Зокрема, поручителю були направлені вимоги, які є додатками до цього позову. Вимоги АТ «ПроКредит Банк» не були виконані і погашення на підставі договору поруки не відбулося.

Отже, АТ «ПроКредит Банк» набув права вимагати стягнення заборгованості у повному обсязі з поручителя, як солідарного із позичальником боржника.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача-1 та відповідача-2 своїх зобов`язань за рамковою угодою, кредитним договором та договором поруки.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Відповідачі-1,-2 у судові засідання жодного разу не з`явилися, не заперечили проти позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича та ОСОБА_1 529 003 грн. 01 коп. капіталу, 813 235 грн. 01 коп. процентів за неправомірне користування кредитом.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До матеріалів справи Банком надані всі необхідні письмові докази, які підтверджують надання Банком кредиту Позичальнику, а надані позивачем виписки по рахункам є належним доказом в підтвердження надання кредиту.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 133 грн. 58 коп. покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича, м. Запоріжжя, ОСОБА_1 , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115 м. Київ, пр. Перемоги, 107А, ідентифікаційний код юридичної особи 21677333) 529 003 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч три) грн. 01 коп. капіталу, 813 235 (вісімсот тринадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 01 коп. процентів за неправомірне користування кредитом. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мілова Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115 м. Київ, пр. Перемоги, 107А, ідентифікаційний код юридичної особи 21677333) 10 066 (десять тисяч шістдесят шість) грн. 79 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115 м. Київ, пр. Перемоги, 107А, ідентифікаційний код юридичної особи 21677333) 10 066 (десять тисяч шістдесят шість) грн. 79 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 05.03.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.