Рішення № 95372375, 23.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5584/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Каф", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс", м. Дніпро

про стягнення пені в сумі 6 147 768 грн. 00 коп. за договором поставки від 20.03.2020 № 01-20/03

Представники:

від позивач: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Каф" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від28.08.2020 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" пеню у розмірі 6 147 768 грн. 00 коп. за договором поставки від 20.03.2020 № 01-20/03

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.11.2020.

29.10.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 27.10.2020, в якому зазначив, що позивач неправомірно розрахував пеню від загальної вартості запланованого до поставки товару в сумі 4 210 800 грн. 00 коп., обов`язок поставити який у відповідача ще не виник та виникав би лише кожного разу після сплати позивачем 30% вартості певної партії цього товару, відповідно до умов розділу 8 спірного договору. Крім того, стверджує, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений без врахування законодавчого обмеження розміру пені, а саме: не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Вважає, що оскільки позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових витрат внаслідок прострочення відповідача, застосування штрафних санкцій у заявленому розмірі, не відповідає критеріям розумності та справедливості, що є підставою для зменшення судом нарахованої позивачем пені. Також звертає увагу суду, що спірний договір є таким, що втратив чинність через закінчення терміну, на який він укладався, оскільки сторонами не було погоджено його пролонгацію. Надав контррозрахунок пені. Просив у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2020 підготовче засідання відкладено на 08.12.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, підготовче засідання відкладено на 12.01.2021, у зв`язку із неявкою представників сторін та для надання витребуваних судом документів.

12.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю адвоката Локтіонова Е.В. в іншому судовому процесі, в якому просив визнати причину неявки поважною та зазначив, що на підтвердження поважності причини неявки у наступне засідання надасть судову повістку з відміткою про перебування адвоката у судовому засіданні Дзержинського міського суду Донецької області. Просив не розглядати справу без участі представника позивача.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 26.01.2021.

26.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням адвоката Локтіонова Е.В. на лікарняному, в якому просив визнати причину неявки поважною та зазначив, що на підтвердження поважності причини неявки у наступне засідання надасть належні докази. Просив не розглядати справу без участі представника позивача.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2021 судове засідання за клопотанням позивача відкладене на 11.02.2021.

04.02.2021 на електронну адресу суду представником позивача подане клопотання про надання для ознайомлення сканкопії відзиву відповідача на позовну заяву, мотивоване неотримання позивачем за місцем реєстрації ТОВ «Груп Каф» вказаного відзиву. До клопотання представником надана сканкопія довідки Комунального некомерційного підприємства Харківської районної ради «Центр первинної медичної допомоги №3 Харківського району» Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Котляри від 29.01.2021, за змістом якої ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в АЗПСМ с. Котляри з 25.01.2021 по 29.01.2021.

11.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про надання для ознайомлення сканкопії відзиву відповідача на позовну заяву та відкладення судового засідання, призначеного на 11.02.2021, для надання можливості ознайомитися з відзивом.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2021 проти клопотання позивача заперечував, зазначив, що відзив направлено вчасно та належним чином, про що наявні докази в матеріалах справи. Крім того, позивач мав можливість до теперішнього часу ознайомитися з матеріалами справи та надати відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2021 клопотання позивача задоволено частково, судове засідання відкладено на 23.02.2021.

23.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням адвоката Локтіонова Е.В. на лікарняному, в якому просив не проводити судових засідань без його участі.

Розглянувши подане представником позивача клопотання, господарський суд зазначає таке.

Згідно зі 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач не забезпечив явку повноважного представника в жодне засідання, призначене у даній справі. Докази на підтвердження поважності причин неявки представником позивача надані лише щодо судового засідання, призначеного на 26.01.2021 (медична довідка від 29.01.2021).

Водночас, господарський суд констатує, що не зважаючи на повернення на адресу суду конвертів з ухвалами, прийнятими по даній справі, що направлялися позивачу за місцем реєстрації ТОВ «Груп Каф», із відмітками відділення поштового зв`язку «Адресат відсутній за вказаною адресою», з огляду на численні клопотання про відкладення розгляду справи, останній був обізнаний про рух справи та дати засідань, призначених судом.

Так, за клопотаннями представника позивача судові засідання відкладалися тричі, проте, позивач так і не забезпечив явку повноважного представника, надаючи до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду".

Частиною 3 Розділу 3 Порядку передбачено, що учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, зразок якої наведено в додатку 2 Порядку, не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У заяві учасник справи обов`язково зазначає: назву суду; номер судової справи; дату та час судового засідання, в якому учасник бажає взяти участь в режимі відеоконференції; своє прізвище, ім`я та по-батькові; свій статус в судовій справі; електронну адресу, яка використана їм для реєстрації в Системі; назву системи, яка пропонується для проведення відеоконференцз`язку (у разі використання іншого програмного забезпечення, ніж розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua); номер телефону для зв`язку із судом; відмітку про наявність або відсутність електронного підпису.

Господарський суд констатує, що за час розгляду справи позивач не скористався своїм правом на участь у призначених засіданнях у режимі відеоконференції, в тому числі за межами приміщення суду. Відповідних заяв до суду від ТОВ «Груп Каф» не надходило.

Отже, у суду маються достатні підстави вважати, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях у будь який визначений процесуальним законодавством спосіб.

За вказаних обставин, враховуючи, що заявлене представником позивача клопотання про відкладення засідання не містить доказів в обґрунтування причин неявки; закінчення встановленого законом строку розгляду справи; можливість уповноваження позивачем іншого представника для представлення інтересів в суді, господарський суд вважає за необхідне клопотання позивача відхилити.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до наданого до відзиву відповідача від 27.10.2020 опису вкладення до цінного листа від 29.10.2020 та накладної № 4900502428930, вказаний відзив направлено відповідачем на адресу позивача за місцем реєстрації ТОВ «Груп Каф», а саме: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 82-А, кв. 16 (а.с. 41, 42).

Згідно із трекінгом Укрпошти відправлення № 4900502428930 вручено отримувачу 30.10.2020.

За вказаних обставин, матеріали справи містять належні докази направлення відповідачем на належну адресу позивача відзиву на позовну заяву та його отримання позивачем наприкінці жовтня 2020, проте, у встановлений судом строк позивач відповідь на відзив до суду не надав.

Разом з тим, клопотання про надання сканкопії відзиву позивачем подано до суду на стадії розгляду справи по суті, із заявою про поновлення строку на подання відповіді на відзив позивач до суду не звертався.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 23.02.2021 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений у попередньому судовому засіданні 11.02.2021, про що свідчить підпис представника у повідомленні про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Каф" (покупець) укладено договір поставки № 01-20/03 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві негранульовані пшеничні висівки (надалі- товар), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною та після оплати рахунка фактури (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору строк поставки, визначеного за цим договором, товару вказується у специфікації або у рахунках фактурах, за умови відсутності специфікації, і відраховується з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації та рахунків-фактур. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну та загальну вартість товару, що поставляється. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки товару постачальником (п.4.3 договору).

За умовами пп. 4.4.3 п. 4.4 договору поставка товару здійснюється в присутності представника покупця зі складу постачальника в м. Каховка за довіреністю, виданою покупцем своєму представника, і оформлюється накладною встановленої форми.

Транспортування товару здійснюється транспортом покупця (пп. 4.4.4 п. 4.4. договору).

Згідно з п. 7.3 договору сума договору складається з суми вартості кожної партії товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору.

У п. 8.1 договору сторони узгодили, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем відповідно до вартості товару і форми оплати, яка є наступною:

-30% передоплата, яка виплачується при підписанні договору на підставі виставленого рахунку (п.8.2);

- 70% - протягом робочого дня після отримання покупцем товару на складі виробника, про що складається відповідний акт прийому-передачі (п. 8.3).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 8.4 договору).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за прострочення в поставці товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

За змістом п. 11.1 договору цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє протягом 1 місяця з подальшою пролонгацією на той же час, якщо сторони не мають претензій один до одного. Строк дії цього договору закінчується після виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та завершення розрахунків. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

24.03.2020 сторони підписали Специфікацію № 1 до договору, в якій визначили, що поставці підлягає товар - негранульовані пшеничні висівки у кількості 1 320 тон вартістю 3 190,00 грн. із ПДВ за 1 тону, на загальну суму 4 210 800 грн. 00 коп. з ПДВ. Термін поставки: з 24 березня по 3 квітня 2020 (а.с. 17).

На виконання умов п. п. 8.1, 8.2 договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку фактури від 20.03.2020 № 1-20 позивач перерахував останньому передплату у сумі 126 324 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав платіжне доручення від 23.03.2020 (а.с. 18, 19).

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач у визначені Специфікацією строки не поставив позивачу товар, за який покупцем внесено передплату, та 07.04.2020 з власної ініціативи повернув покупцеві сплачені ним кошти в сумі 126 324 грн. 00 коп. (а.с. 20).

Як зазначає позивач, з 04.04.2020 по 27.08.2020 він чекав на поставку товару від відповідача за спірним договором, після чого виставив останньому рахунок від 27.08.2020 № 5 на оплату компенсації за порушення виконання умов договору від 20.03.2020 № 01-20/03 на суму 6 147 768 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Позивач вказує, що розрахунок компенсації виконано ним на підставі п. 9.2 договору із розрахунку загальної вартості товару, визначеної сторонами у Специфікації, за період з 04.04.2020 по 27.08.2020. Проте, вказаний рахунок не був оплачений відповідачем, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Доказів оплати відповідачем нарахованої позивачем пені в сумі 6 147 768 грн. 00 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт здійснення позивачем передоплати товару, факт порушення відповідачем строків поставки товару, правомірності вимоги позивача про стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договору та виставленого відповідачем рахунку-фактури від 20.03.2020 № 1-20 з оплати висівок пшеничних негранульованих (ДСТУ 3016-96) у кількості 132 тони на загальну суму 421 080 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 52), позивач сплатив в якості передплати 30% від суми рахунку, що становить 126 324 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Ал-Фудс» порушило договірні зобов`язання та не поставило у строк з 24.03.2020 по 03.04.2020 висівки пшеничні негранульовані (ДСТУ 3016-96) у кількості 132 тони, передплата за які внесена позивачем.

Так, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 9.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 04.04.2020 по 27.08.2020 в сумі 6 147 768 грн. 00 коп.

При цьому, відповідач проти нарахованого розміру пені заперечує, посилаючись на те, що позивач нараховує пеню, виходячи з загальної вартості товару запланованого до поставки у майбутньому згідно із специфікацією на загальну суму 4 210 800 грн. 00 коп., обов`язок з поставки якого у відповідача ще не виник та виникав би кожного разу після сплати позивачем 30% вартості певної партії такого товару, відповідно до умов п.п. 4.2, 8.1, 8.2. договору.

Крім того, відповідач стверджує, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений без врахування законодавчого обмеження розміру пені (не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу).

Відповідно до контррозрахунку відповідача сума пені складає 24 252 грн. 37 коп., із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на в період нарахування пені та вартості непоставленого товару у сумі 421 080 грн. 00 коп. за період з 04.04.2020 по 27.08.2020.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно розраховано суму пені на підставі п. 9.2. договору, оскільки позивач нарахував пеню за порушення термінів поставки товару, виходячи із загальної вартості товару, визначеного специфікацією (4 210 800 грн. 00 коп.), тоді як вказану пеню необхідно розраховувати виходячи з вартості партії товару, за яку позивачем внесено передплату 30% відповідно до виставленого відповідачем рахунку від 20.03.2020 № 1-20 на суму 421 080 грн. 00 коп., строк поставки якого порушено відповідачем, з огляду на умови п. п. 4.2, 8.1, 8.2 договору.

Контррозрахунок пені на суму 24.252 грн. 37 коп., наданий відповідачем, суд вважає необґрунтованим, оскільки він виконаний з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на в період нарахування пені, що суперечить умовам п. 9.2 договору та чинному законодавству.

Так, у п. 9.2 договору сторони передбачили, що за прострочення в поставці товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.

При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 614 776 грн. 80 коп. за період з 04.04.2020 по 27.08.2020 із розрахунку 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, на суму 421 080 грн. 00 коп. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 614 776 грн. 80 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо зменшення розміру пені, про яке веде мову відповідач у відзиві на позовну заяву, господарський суд зазначає таке.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Господарський суд констатує, що відповідачем не надано будь яких доказів в обґрунтування вимоги про зменшення пені, окрім тверджень проте, що позивачем не понесені витрати внаслідок прострочення відповідача, застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не відповідає критеріям розумності та справедливості, розмір пені є надмірно високим тощо.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду, господарський суд доходить висновку, що у даній справі відсутні істотні обставини та не надані відповідачем належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на послуги адвоката, які складають 15 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі відповідачем до матеріалів справи долучені копії договору про надання правової допомоги від 20.10.2020 № 20-10-20/01, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лорендж» та ТОВ «Ал-Фудс», рахунку-фактури від 20.10.2020 № 63/20, платіжного доручення від 21.10.2020 № 11 про сплату відповідачем вартості наданої правової допомоги в сумі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За нормами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (49049, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 15, кв. 3, код ЄДРПОУ 43504950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Каф" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 83-А, кв. 16, код ЄДРПОУ 43338111) 614 776 грн. 80 коп. (шістсот чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят шість грн. 80 коп.) пені, 9 221 грн. 65 коп. (дев`ять тисяч двісті двадцять одну грн. 65 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Каф" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 83-А, кв. 16, код ЄДРПОУ 43338111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал-Фудс" (49049, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 15, кв. 3, код ЄДРПОУ 43504950) 1 500 грн. 00 коп. (одну тисячу п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 05.03.2021

Суддя І.А. Рудь