Вирок № 95371043, 09.03.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/637/18

Провадження №1-кп/639/40/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретарів - Чубенко О.С., Волкової С.І., Кузнецова М.І., Єрьоміна А.О.,

прокурорів - Горобець А.С., Ачкасової С.І.,

захисника - Чехової О.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017221080000238 від 4.07.2017 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мараліха Чаришського району Алтайського краю, з вищою освітою, працюючої провідним юристом концерну «Європейський», одруженої, не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 03.02.2017 р. в ранковий період доби, перебуваючи в гостях у своєї знайомої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , разом з останньою та її співмешканцем ОСОБА_3 , передала останньому належну їй банківську карту ПАТ КБ «ПриватБанк», повідомивши йому пін-код від карти, щоб останній зняв з неї грошові кошти для придбання продуктів харчування. Після того, як ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 вказану банківську картку та зняв всі кошти, які були на рахунку, і не повернув її, остання вирішила відразу ж звернутися із офіційною заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів.

Того ж дня, приблизно о 10-00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за вказаною адресою, викликала працівників поліції. На виклик приблизно через 20 хвилин прибули співробітники Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення ОСОБА_3 окремого злочину, а саме про викрадення офіційного документу, яким є належна їй банківська картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , розуміючи та усвідомлюючи протиправність свого діяння, будучи повідомленою під підпис про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин (ст. 383 КК України), діючи умисно, офіційно повідомила працівників поліції про те, що ОСОБА_3 нібито вчинив крадіжку її банківської карти. При цьому вона достовірно знала, що ОСОБА_3 не вчиняв вказаного діяння, так як вона йому добровільно віддала зазначену банківську картку для зняття грошової суми з тим, щоб в подальшому здійснити купівлю спиртних напоїв та продуктів харчування.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 відомості про вчинення злочину ОСОБА_3 були внесені до ЄРДР за ч. 1 ст. 357 КК України, та останнього було 24.02.2017 р. повідомлено слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області про підозру у вчиненні вказаного злочину, а також злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, а після затвердження прокурором обвинувальний акт у його відношенні скеровано до Жовтневого районного суду м. Харкова для розгляду по суті.

Таким чином, ОСОБА_1 у зазначений період часу виконала всі дії, які вважала за необхідне, щодо завідомо неправдивого повідомлення про злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України стосовно ОСОБА_3 , який його не вчиняв.

Крім того, ОСОБА_1 24.02.2017 р. у період з 10-00 год. до 10-30 год., перебуваючи у службовому кабінеті № 29 СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи попередженою під підпис про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, розуміючи та усвідомлюючи протиправність свого діяння, у своїх показаннях в якості потерпілої повідомила орган досудового розслідування про те, що ОСОБА_3 03.02.2017 р. таємно викрав її банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що в дійсності зазначений документ вона передала йому самостійно.

Надалі ОСОБА_1 , під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, перебуваючи 14.06.2017 р. у залі судових засідань у приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова, повідомила суду, що банківську картку 03.02.2017 р. ОСОБА_3 вона передала самостійно, тобто він її не викрадав. При цьому ОСОБА_1 під час судового розгляду наполягала на наданих нею в суді показаннях як таких, що є правдивими.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12017220500000205 від 04.02.2017 р., у зазначений період часу виконала всі дії, які вважала за необхідне щодо завідомо неправдивого показання під час досудового розслідування про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України, стосовно ОСОБА_3 , який його не вчиняв.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 не визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та просила її виправдати.

В ході допиту показала, що у 2017 році була вчинена крадіжка її грошових коштів з банківської картки. Вона викликала поліцію після отримання СМС-повідомлень про зняття грошей з карти, написала заяву. В подальшому була допитана в якості потерпілої. Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки грошей була доведена. В ході допиту він пояснив, що картку йому дала сама ОСОБА_1 . Вона не була впевнена у його винуватості у вказаному та надала суду правдиві показання під присягою. Після цього прокурор ОСОБА_4 почала погрожувати їй за завідомо неправдиві показання. Будь-якого умислу повідомляти недостовірну інформацію у неї не було, адже вона сама є потерпілою, у неї викрадені гроші. Заяву про викрадення картки вона не писала, окремо щодо цього факту допитано її не було. В ході досудового розслідування слідчий та прокурор звернулися до слідчого судді з клопотанням про обрання до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що прямо свідчить про їх зацікавленість та зведення рахунків. Банківська карта не має для неї будь-якої цінності.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 пояснив, що на початку лютого 2017 року він перебував на добовому чергуванні у складі СОГ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області. Зранку (в першій половині дня) було отримано виклик на АДРЕСА_3 з приводу крадіжки у ОСОБА_1 банківської картки та зняття грошових коштів з неї. Разом зі слідчим ОСОБА_8 та складом СОГ прибули на місце вчинення злочину. В квартирі на 1 поверсі знаходилась ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та її подруга ОСОБА_6 (власниця квартири). Вони повідомили, що вживали алкогольні напої з цивільним чоловіком ОСОБА_7 . Після чого він вийшов на вулицю, і через деякий час на мобільний телефон ОСОБА_1 стали надходити СМС-повідомлення про зняття грошових коштів з її банківської карти в магазині «Арбуз». Було виявлено відсутність банківської картки у куртці ОСОБА_1 . Було прийнято заяву про злочин, опитано присутніх осіб. Квартира була у занедбаному стані. Стан сп`яніння у ОСОБА_1 свідок вбачає через її поведінку та манеру розмови, біля неї стояла пляшка з-під горілки. Свідок особисто відбирав від ОСОБА_1 заяву про кримінальне правопорушення. Їй було роз`яснено процесуальні права та обов`язки та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. ОСОБА_1 повідомила, що цивільний чоловік її подруги особисто взяв її банківську карту та пішов з дому, далі вона почала отримувати СМС про зняття коштів з картки. Було складено протокол прийняття заяви, який заявницею підписано. При цьому були присутні подруга заявниці, члени СОГ - слідча ОСОБА_8 , експерт-криміналіст ОСОБА_9 та водій. Також свідку відомо, що того ж дня ОСОБА_1 викликала і інших працівників поліції. Заяву було написано зі слів заявниці на бланку протоколу, в подальшому нею прочитано та підписано. Рішення про внесення даних про злочин до ЄРДР приймають посадові особи слідчого відділу. Реєстрація отриманих в ході виїзду документів не входить до компетенції свідка.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 3.02.2017 в якості слідчого у складі СОГ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області вона отримала виклик за адресою: АДРЕСА_2 з приводу крадіжки банківської карти та грошових коштів у ОСОБА_1 . Двері відчинила ОСОБА_2 , яка є знайомою заявниці. ОСОБА_1 повідомила, що співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_3 здійснив крадіжку банківської карти та зняв з неї гроші. Вони разом розпивали спиртні напої, після чого чоловік пішов. Через деякий час на її телефон пішли СМС-повідомлення про зняття коштів з карти, яка перебувала до того у куртці ОСОБА_1 . Пін-код був написаний на картці. У квартирі на час прибуття СОГ перебувало багато спиртних напоїв, ОСОБА_1 , ймовірно, перебувала у стані алкогольного сп`яніння (запах спиртного, характерна поведінка). Їй було роз`яснено процесуальні права та обов`язки та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, відібрано заяву про вчинення кримінального правопорушення оперуповноваженим ОСОБА_5 (складено з її слів та власноручно підписано). Заяву було передано до чергової частини. До ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 було внесено іншим співробітником слідчого відділу. Чи прибували на вказану адресу інші співробітники поліції - свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_10 , викликана за клопотанням захисту, пояснила, що в її провадженні як слідчого перебувало кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 про викрадення банківської карти та заволодіння грошовими коштами. В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 змінила свої показання, через що було внесено до ЄРДР дані про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України відносно ОСОБА_1 , вказане кримінальне провадження також розслідував даний слідчий. У кримінальному провадженні № 12017220500000205 від 04.02.2017 р. були дві заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину, одна викладена на бланку протоколу заяви, інша - у формі вільних показань. Стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , на думку слідчого, підтверджується показаннями свідків.

При проведенні допиту 24.02.2017 р. ОСОБА_1 в якості потерпілої кваліфікація кримінального правопорушення була за відповідною частиною ст. 185 КК України. Коли було внесено дані про вчинення ОСОБА_3 злочину за ч. 1 ст. 357 КК України - свідок точно повідомити не може. Додаткового допиту ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні не проводилося.

В ході допиту в якості потерпілої ОСОБА_1 повідомила, що під час перебування в квартирі ОСОБА_2 виявила надходженя СМС-повідомлень про зняття з її банківської картки грошових коштів, а в подальшому виявлено зникнення картки.

ОСОБА_1 роз`яснювалися права та обов`язки, передбачені КПК України, вона була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Протокол було складено слідчим, прочитано ОСОБА_1 , зауважень вона не мала та підписала протокол.

За ч. 1 ст. 357 КК України слідчий самостійно внесла дані до ЄРДР після допиту ОСОБА_1 , з додатковою заявою з цього приводу остання не зверталася. В подальшому потерпіла знайомилася з матеріалами кримінального провадження та будь-яких зауважень не висловлювала. Банківська картка слідчим вилучена не була.

Після зміни кваліфікації інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення обов`язкового повторного або додаткового допиту потерпілої особи не вимагається.

Свідок мала відношення до забезпечення явки потерпілої ОСОБА_1 до суду, оскільки вона неодноразово не з`являлася в судове засідання. Свідок за проханням прокурора в день судового розгляду вручала їй повістку, але при спілкуванні зі слідчим ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння та вирішила написати до суду заяву про розгляд справи судом за її відсутності. За якою адресою це було - свідок не пам`ятає.

Судом були також досліджені письмові докази, що надані сторонами кримінального провадження, з яких вбачається наступне.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.07.2017 р. (матеріали к/п, а.с. 23) органом досудового розслідування отримано тимчасовий доступ до документів з матеріалів кримінального провадження № 12017220500000205, долучені до обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , який перебував у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова (матеріали к/п., а.с. 25, 26).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 03.02.2017 р., вона, будучи ознайомленою з положеннями ст. ст. 383, 384 КК України, просить органи Національної поліції прийняти міри щодо ОСОБА_3 , 1984 р.н., який викрав з кишені банківську карту «Приватбанк» з грошима в сумі 2500 грн. приблизно о 08-00 год. 03.01.2017 р. за адресою: АДРЕСА_2 . Заяву прийняв інспектор 6 роти 3 батальйону УПП м. Харкова ДПП лейтенант поліції ОСОБА_13 (матеріали к/п, а.с. 27).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.02.2017 р., прийняту о/у Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Данильчик Я.І., ОСОБА_1 , будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, у заяві просила прийняти міри до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який 03.02.2017 р. біля 08-30 год. за цією ж адресою здійснив крадіжку банківської карти «ПриватБанк», що належить заявниці, та зняв з неї гроші на загальну суму 2500 грн. (матеріали к/п, а.с. 28-29).

Згідно протоколу допиту потерпілого від 24.02.2017 р. (з 10-00 год до 10-30 год.), проведеного слідчим Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12017220500000205, ОСОБА_1 , яку під підпис попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, показала наступне (мовою оригіналу): «03.02.2017 года около 08 часов 00 минут я пришла в гости к своей знакомой - ОСОБА_11 , которая проживает по адресу: АДРЕСА_4 . Могу пояснить, что когда я пришла к Ирине, то у нее дома находился ее сожитель ОСОБА_3 в кармане куртки у меня находилась моя банковская карта для социальных выплат «ПриватБанка». Карта была с паролем, который был написан на самой карте карандашом… Перед моим уходом минут за 10-15 из квартиры ушел ОСОБА_12 . После этого через небольшой промежуток времени мне на мобильный телефон начали приходить сообщения о снятии денежных средств с моей карты… В это время я позвонила ОСОБА_12 , спросила, зачем он забрал мою карту, а также снял денежные средства, на что он мне ответил, что деньги мне вернет» (матеріали к/п, а.с. 30-32). Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 , нею також зазначене про відсутність зауважень до змісту протоколу.

Відповідно до обвинувального акту від 28.02.2017 р., ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України (матеріали к/п, а.с. 67-69).

01.08.2017 р. слідчим ОСОБА_10 оглянуто CD-R диск звукозапису судового засідання Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.06.2017 по справі за обвинуваченням ОСОБА_3 .

Зазначений диск визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (матеріали к/п, а.с. 33-37).

В ході дослідження аудіозапису судом встановлено, що на ньому зафіксований запис допиту судом потерпілої ОСОБА_1 . В ході допиту вона надає показання, що 03.02.2017 року вона прийшла в гості до ОСОБА_2 , з якою знайома тривалий час. Вдома знаходився ОСОБА_3 , який є співмешканцем ОСОБА_2 , з яким остання проживала два роки. Під час розмови вона попросила ОСОБА_3 піти до магазину «Арбуз» та придбати продукти харчування. Для розрахунку вона надала ОСОБА_3 свою банківську картку та повідомила пін-код, який був записаний на самій картці. Через деякий час після того, як ОСОБА_3 пішов до магазину, їй на мобільний телефон прийшло SMS-повідомлення про зняття в банкоматі грошових коштів з банківської карти. Вона відразу почала телефонувати ОСОБА_3 та питати у нього, навіщо він зняв грошові кошти у більшій сумі, ніж вона йому дозволяла. ОСОБА_3 сказав, що зараз купить продукти та принесе залишок грошових коштів. Після цього прийшло друге повідомлення про зняття грошових коштів у сумі 1100 грн. Вони разом із ОСОБА_2 намагались знайти ОСОБА_3 біля магазину, однак він більше на телефонні дзвінки не відповідав та вона його не бачила. Після цього вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину.

Відповідно до зміненого обвинувального акту від 04.07.2017 р. відносно ОСОБА_3 , він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Зміна обвинувачення мотивована показаннями, даними суду ОСОБА_3 , а також показаннями потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила, що добровільно надала банківську картку ОСОБА_3 (матеріали к/п, а.с. 116-120).

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2017 р. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно визначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі (матеріали к/п., а.с. 40-42).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 03.02.2017 року приблизно о 08 годині ОСОБА_3 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 . Саме в той час до них в гості прийшла їх знайома ОСОБА_1 , яка в ході спілкування із останніми добровільно надала ОСОБА_3 свою банківську карту для соціальних виплат ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 із пін-кодом з тим, щоб він здійснив придбання продуктів харчування на суму не більше 200 гривень, виключно через платіжний термінал. Надалі того ж дня приблизно о 08 годині 10 хвилин ОСОБА_3 , маючи при собі вищевказану банківську картку, вирішив вчинити крадіжку готівкових коштів, що знаходилися на банківській карті, наданій йому ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, ОСОБА_3 , маючи при собі картку «ПриватБанку» на ім`я ОСОБА_1 , приблизно о 08 годині 15 хвилин спочатку підійшов до банкомату «ПриватБанк», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 9. Надалі ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи зняв двічі у проміжок 10 хвилин з кредитної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у банкоматі «ПриватБанк» грошові кошти перший раз у сумі 1000 грн., а наступного разу 1100 грн. Після цього ОСОБА_3 , звернувши на свою користь викрадені грошові кошти, з місця скоєння злочину зник та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Також стороною захисту заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_13 та призначення у кримінальному провадженні судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення ідентичності підписів ОСОБА_1 на протоколі прийняття заяви про злочин, протоколі допиту потерпілої. В той же час, в ході судового розгляду сторона захисту від проведення зазначених слідчих дій відмовилася.

При ухваленні вироку суд керується вимогами ч.1 ст.94 КПК України, відповідно до яких, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи вищевказані докази, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства і підтверджується сукупністю доказів, досліджених і оголошених в судовому засіданні, які узгоджуються із показаннями свідків, даними ними в ході судового слідства, які свідчать про направленість умислу у діях обвинуваченої на завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, а також на завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування.

При цьому спрямованість умислу на повідомлення про вчинення ОСОБА_3 , окрім крадіжки грошей, і незаконного заволодіння офіційним документом - банківською картою ОСОБА_1 підтверджується тим, що аналогічна інформація була повідомлена обвинуваченою не лише в ході складення заяви про кримінальне правопорушення, а і в подальшому - при наданні пояснень органу досудового розслідування та при допиті в якості потерпілої. В той же час, в ході судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_3 після надання ним показань про невизнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 357 КК України потерпілою було змінено показання та повідомлено суд про те, що вказаного злочину ОСОБА_3 не вчиняв, а вона особисто надала йому банківську картку для придбання продуктів, при цьому ОСОБА_1 в ході допиту в даній справі пояснила, що деякий час сумнівалася у своїй позиції відносно ОСОБА_3 .

Таким чином, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення злочину (ч. 1 ст. 383 КК України), а також у завідомо неправдивому показанні потерпілої особи під час провадження досудового розслідування (ч. 1 ст. 384 КК України).

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 67 КК України, не встановлено. При цьому суд не вважає встановленим факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 383 КК України у стані алкогольного сп`яніння, оскільки належних доказів, які б підтверджували такий стан, матеріали кримінального провадження не містять.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України є: за ч. 1 ст. 383 КК України - нетяжким умисним злочином, за ч. 1 ст. 384 КК України - кримінальним проступком, обставини скоєння даних кримінальних правопорушень, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, яка не судима, одружена, працює, не є особою з інвалідністю, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, її репутацію, ставлення до скоєного, у зв`язку із чим суд вважає, що міра покарання повинна бути пов`язана з обмеженням волі у межах санкції інкримінованих обвинуваченій статей КК України, з призначенням остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченої вимог ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає з урахуванням відсутності обставин, що пом`якшують її покарання.

Разом із цим, наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 383 КК України, 3 лютого 2017 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 КК України - 24 лютого 2017 року.

Відтак на час ухвалення вироку сплинув передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформації, ОСОБА_1 раніше не судима, за час судового розгляду нового кримінального правопорушення не вчиняла.

Відтак, перебіг трирічного строку давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 384 КК України (останній епізод злочинної діяльності) не переривався та сплинув на час ухвалення вироку.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України, та призначити їй покарання:

За ч. 1 ст. 383 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі;

За ч. 1 ст. 384 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести місяців) обмеження волі.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

Речовий доказ - CD-R диск зі звукозаписом судового засідання Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.06.2017 р. - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченій, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Макаров