Вирок № 95371042, 09.03.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/40/19

Провадження №1-кп/639/67/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Орлової С.О., Караванського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220500001855 від 05.10.2018 року, №12019220500001206 від 16.07.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, який має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-05.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, 18.06.2014 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова засудженого ОСОБА_1 звільнено від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році»;

-29.10.2015 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;

-24.01.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяців позбавлення волі, вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.10.2015 року стосовно ОСОБА_1 підлягає самостійному виконанню;

-27.07.2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII) зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05.11.2015 по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, 27.07.2017 року ОСОБА_1 звільнений з під варти у зв`язку з фактичним повним відбуттям призначеного покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю: сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурорів - Тітової Я.О., Караченцева Д.Ю., Хаменушка К.П., Ачкасової С.І.,

Сєряк К.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката Бессарабенко І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за злочини із корисливих мотивів, останній раз 24.01.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільнившись 27.07.2017 року після відбуття покарання, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив повторно злочини проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 24 липня 2018 року приблизною 08 годині ранку знаходився поблизу магазину «Ювілейний», розташованого за адресою: м. Харків, просп. Новобаварський, буд. 91, де зустрів свого знайомого ОСОБА_2 .

Саме в той час ОСОБА_1 помітив у передній кишені шортів ОСОБА_2 мобільний телефон торгової марки «Prestigio» моделі Wize ОК3 (PSP 3468) imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , в корпусі чорно-зеленого кольору, з картою пам`яті San Disk SDHC 4 Gb Class 4, і в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаного майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , використовуючи ту обставину, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а його дії залишаються непоміченими потерпілим, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свого діяння, таємно заволодів мобільним телефоном торгової марки «Prestigio» моделі Wize ОК3 (PSP 3468) imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , в корпусі чорно-зеленого кольору, вартістю 1119 гривень 20 копійок, з картою пам`яті San Disk SDHC 4 Gb Class 4, вартістю 119 гривень, витягнувши його непомітно для потерпілого ОСОБА_2 рукою з лівої передньої кишені шортів останнього.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив всі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на таємне заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1238 грн. 20 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи №3278/18 від 27.11.2018 року.

Крім цього, ОСОБА_1 16 лютого 2019 року приблизно о 20 годині, знаходився у квартирі АДРЕСА_2 , де мешкає його знайома ОСОБА_3 , разом з останньою та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення будь-якого майна, належного ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 цілеспрямовано прослідував у коридор, де, будучи впевненим у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, непомітно для оточуючих, таємно заволодів мобільним телефоном «VERICO А182», в корпусі білого кольору, з рамкою червоного кольору, належний ОСОБА_3 , витягнувши його рукою з куртки, що висіла на вішалці.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на таємне заволодіння мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно, повернувся до житлової кімнати, де перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , де вони разом розпочали розпивати спиртні напої.

В подальшому ОСОБА_1 18 лютого 2019 року розпорядився викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, заклавши його у ломбард «Свіжа копійка», розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 60.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 255 грн. 68 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 16334 від 29.07.2019 року.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, визнав частково, по епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 вину не визнав, по епізоду таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 вину визнав у повному обсязі.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що влітку 2018 року в один із днів зранку він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 , з яким вони вирішили випити. Надалі вони вдвох придбали алкоголь та сіли на лавочці навпроти магазину «ДАРС», який розташований по просп. Новобаварському в м. Харкові. З ОСОБА_2 вони розпивали алкогольні напої приблизно 1 (одну) годину, вдвох випили одну пляшку горілки об`ємом 0,5 літри. Декілька разів потерпілому на мобільний телефон телефонувала його дружина. При цьому, який саме мобільний телефон був у потерпілого ОСОБА_2 , він не звертав уваги. Оскільки ОСОБА_2 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 вирішив його провести додому. Будинок потерпілого розташований на відстані приблизно 300 метрів від цього місця. Коли вони вдвох перейшли дорогу та йшли по пішохідній доріжці неподалік від школи, ОСОБА_2 два рази падав на землю. Біля житлового будинку їх зустріла дружина потерпілого, вона вдарила ОСОБА_2 в обличчя та він впав неподалік від паркану, після чого вона забрала його та вони пішли додому. Приблизно 15-20 хвилин ОСОБА_1 ще стояв поблизу бару, який розташований поруч, де розмовляв зі своїм знайомим. Після цього ОСОБА_1 пішов назад в сторону Баварії та неподалік від світлофора, який розташований поблизу школи, де вони перед цим йшли із ОСОБА_2 , в траві між дорогою та тротуаром він знайшов мобільний телефон (смартфон), передня частина якого була чорного кольору, задня частина з кришкою зеленого чи синього кольору. Вказане місце знаходиться на відстані приблизно 30 метрів від тієї лавки, на якій вони перед цим розпивали спиртні напої із ОСОБА_2 . Оскільки зазначений мобільний телефон був втрачений власником, а хто є його власником йому достовірно не було відомо, він вирішив його здати в ломбард. Про те, що власником цього мобільного телефону міг бути потерпілий ОСОБА_2 , він не здогадувався.

З показань обвинуваченого ОСОБА_1 , приблизно через 15-20 хвилин після цього він вказаний мобільний телефон здав у ломбард під свій паспорт, за що отримав грошові кошти у сумі 400 гривень. З яких причин він не звернувся до поліції та не повідомив про знахідку мобільного телефону, ОСОБА_1 пояснити не може. Приблизно через тиждень до нього звернувся ОСОБА_2 з приводу втрати ним мобільного телефону, однак він побоявся йому признатись у тому, що того дня він знайшов мобільний телефон та здав його в ломбард, оскільки не був впевнений, що саме цей мобільний телефон належав потерпілому ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зазначає, що він не вчиняв крадіжку мобільного телефону потерпілого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вину у вчиненні цього злочину він не визнає повністю.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що в лютому 2019 року він зустрівся зі знайомими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , та вони разом вчотирьох поїхали в гості додому до ОСОБА_3 . Протягом тривалого часу вони знаходились в будинку, де розпивали алкогольні напої. Надалі ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні вітальні, побачив на столі мобільний телефон, що належав ОСОБА_3 , який таємно викрав зі столу. Наступного дня він запропонував ОСОБА_4 вийти прогулятись та сказав їй, що він хоче здати в ломбард належний йому мобільний телефон. Надалі вони вдвох із ОСОБА_4 прийшли до ломбарду «Скарбниця», який розташований в районі Південного вокзалу, де здали мобільний телефон, який він перед цим викрав у потерпілої ОСОБА_3 . Вказаний мобільний телефон вони здали під документи ОСОБА_4 , за що отримали грошові кошти у сумі 200 гривень. За вказані грошові кошти вони придбали спиртні напої, після чого вдвох із ОСОБА_4 повернулись до квартири ОСОБА_3 , де продовжили вживати алкогольні напої.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, його винність підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_2 та показаннями потерпілої ОСОБА_3 , показаннями свідків та сукупністю досліджених під час судового розгляду письмових доказів, які є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

По епізоду від 24.07.2018 року за фактом викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 .

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав показання, що 24.07.2018 року приблизно о 07 годині ранку він зустрів свого знайомого ОСОБА_1 неподалік від магазину «ДАРС», з яким вони вирішили випити. Разом із ОСОБА_1 вони сиділи неподалік від магазину «ДАРС» протягом 1 (однієї) години. За цей час вони випили 1 пляшку горілки об`ємом 0,7 літри, а також пили пиво, потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння. В присутності ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 декілька разів діставав належний йому мобільний телефон, по якому він розмовляв із дружиною. Після цього разом із ОСОБА_1 вони пішли у напрямку будинку, де проживає ОСОБА_2 . Останній раз телефон потерпілий бачив біля свого будинку, коли йому телефонувала дружина, вона побачила його у вікно та сказала йому заходити додому. На екрані телефону він бачив час 08:48, на телефоні було більше 90% заряду батареї. Після цього він поклав мобільний телефон в карман шортів, які були на ньому одягнуті, та закрив карман. Того дня на ньому були одягнутими спеціальні мисливські шорти, з глибокими карманами, які закривались на резинку. Це був мобільний телефон торгової марки «Prestigio», в корпусі чорно-зеленого кольору, в новому стані, який йому подарувала дружина. В кармані також знаходилась банківська картка.

Потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що коли він стояв разом із ОСОБА_1 , обпершись на невеликий паркан, що розташований неподалік від його будинку, то він похитнувся та впав назад спиною на землю. Свідомість при цьому ОСОБА_2 не втрачав. Вказаний мобільний телефон не міг самостійно випасти з карману, таку можливість він категорично виключає, оскільки в його кармані залишилась банківська картка. Оскільки він був в стані сильного алкогольного сп`яніння, можливо цей телефон хтось витягнув у нього. Потерпілий зазначає, що самостійно цей мобільний телефон випасти з карману не міг. Надалі на вулицю вийшла його дружина та забрала ОСОБА_2 додому. Приблизно через 1,5 - 2 хвилини, коли вони удвох заходили в під`їзд, то він зрозумів, що у нього відсутній мобільний телефон. Дружина відразу почала телефонувати на його номер телефону, однак телефон був виключений. Приблизно через 20 хвилин телефон знову включився, дружина намагалась повторно на нього зателефонувати, однак мобільний телефон після цього виключився та більше не включався. На наступний день у вечірній час він зустрів ОСОБА_1 та просив його сказати чи забрав він його мобільний телефон та куди саме його здав. Потерпілий ОСОБА_2 готовий був самостійно викупити його з ломбарду, однак ОСОБА_1 йому відповів, що вказаний мобільний телефон він не брав та не знає, де він його втратив. В жовтні 2018 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області із заявою з приводу втрати ним мобільного телефону.

Потерпілий ОСОБА_2 під час судового розгляду підтвердив, що на теперішній час матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 він не має, на суворому покаранні не наполягає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала показання, що в липні 2018 року зранку вона знаходилась вдома, її чоловіка ОСОБА_2 вдома не було. Вона зателефонувала чоловікові запитала, де він знаходиться. ОСОБА_2 відповів, що сидить біля їх будинку. Коли вона виглянула у вікно то побачила, що ОСОБА_2 сидить на невеликому паркані навпроти їх будинку, разом із ним були ОСОБА_1 та ще один малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_8 . Вона крикнула ОСОБА_2 , щоб він заходив додому. Коли через декілька хвилин ОСОБА_2 не повернувся додому, вона вийшла на вулицю та забрала його. Коли вони із ОСОБА_2 прийшли додому, то вона виявила відсутність у карманах його шортів мобільного телефону, там була лише банківська картка. Вона відразу зателефонувала на вказаний мобільний телефон, спочатку йшли гудки, після цього телефон вимкнувся. Приблизно через 2 хвилини вона вибігла на вулицю, однак там вже нікого не було, мобільного телефону на тому місці, де сидів ОСОБА_2 , також не було. Потім їй надійшло SMS-повідомлення, що абонент знову з`явився в мережі, після цього вона знову зателефонувала, однак телефон вимкнувся та більше не вмикався.

З показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що того дня її чоловік ОСОБА_2 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому у нього могли непомітно витягнути зазначений мобільний телефон. Наступного дня потерпілий з дружиною звернулись до ОСОБА_1 , щоб він повернув мобільний телефон, однак останній сказав, що мобільний телефон він не брав, можливо потерпілий його просто загубив. Приблизно через 2 місяці ОСОБА_2 звернувся до Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області з заявою з приводу втрати ним мобільного телефону. В подальшому від працівників поліції йому стало відомо, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_1 був закладений в ломбард.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання, що вона працює в ломбарді ПТ «Ломбард «УКРКРЕДИТ Сервіс і Компанія», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Кітаєнка, 8. В грудні 2018 року до неї звернулись працівники поліції та попросили надати інформацію щодо здійснення закладу мобільного телефону ОСОБА_1 . В програмі за цим прізвищем вона знайшла відповідний договір, який було укладено в липні 2018 року, за яким ОСОБА_1 закладав в ломбард мобільний телефон. Перед тим як оформити договір вона особисто перевірила паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_1 , перевірила вказаний мобільний телефон по ІМЕІ щодо розшуку на сайті МВС України, цей мобільний телефон не значився у розшуку, лише після цього вона оформила договір про надання фінансового кредиту. Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що особу ОСОБА_1 вона встановила за оригіналом паспорта, без паспорта залог мобільного телефону не міг бути оформленим.

Довідкою ПТ «Ломбард з участю товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Сервіс» і компанія» від 16.10.2018 року №288 підтверджується, що мобільний телефон Prestigio PSP 3468 imei1: НОМЕР_1 надавався до ломбарду у якості забезпечення за договором про надання фінансового кредиту №00105561 від 24.07.2018 року, що був оформлений на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (судова справа т. 2 а.с. 74).

Вказаний мобільний телефон «Prestigio»PSP 3468, imei: НОМЕР_1 , за номером ІМЕІ відповідає мобільному телефону, який належав потерпілому ОСОБА_2 , що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_2 від 05.10.2018 року, а також долученими до матеріалів кримінального провадження документами на цей мобільний телефон (судова справа т. 2 а.с. 61, 64-66).

Висновком за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 27.11.2018 року № 3278/18 підтверджується, що ринкова вартість мобільного телефону Prestigio Wize ОК3 (PSP 3468) складає 1119 гривень 20 копійок, вартість карти пам`яті San Disk SDHC 4 Gb Class 4 складає 119 гривень (судова справа т. 2 а.с. 70-73).

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_10 надала показання, що вона була присутньою понятою під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 . Іншим понятим був ОСОБА_11 . Спочатку вони знаходились поблизу магазину «ДАРС», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Новобаварський, 89, де ОСОБА_1 показував, куди він пішов з цього місця та вони пройшли до магазину «Ювілейний», а потім він пройшов до ломбарду, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Кітаєнка, 8, як він пояснив саме в цей ломбард він здав мобільний телефон. ОСОБА_1 зазначав, що вказаний мобільний телефон він десь знайшов. З приводу того, що ОСОБА_1 витягнув мобільний телефон з карманів шорт потерпілого, ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту таких пояснень ОСОБА_1 не чула, останній такого не зазначав. Текст протоколу слідчого експерименту від 06.12.2018 року свідок ОСОБА_10 підписувала, протокол зачитувався слідчим в голос, з повним текстом цього протоколу вона не ознайомлювалась.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 надав показання, що він приймав участь під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , за фактом крадіжки чи втрати мобільного телефону. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 надавав показання, що він знайшов вказаний мобільний телефон, показував місце, де він знайшов мобільний телефон, а також показував ломбард, куди саме він здав цей мобільний телефон. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 не надав свідчення про те, що він викрав мобільний телефон з карману потерпілого ОСОБА_2 . Протокол слідчого експерименту ОСОБА_11 як понятий підписав, зі змістом цього протоколу він не ознайомлювався.

Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2018 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії підозрюваний ОСОБА_1 вказав на ломбард №1, розташований за адресою: м. Харків, вул. Кітаєнка, 8, де він здав мобільний телефон, за що отримав грошові кошти (судова справа т. 2 а.с. 112-120).

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що вказаний мобільний телефон він знайшов на вулиці на газоні в траві, неподалік від світлофора, що розташований поблизу школи, де вони проходили із ОСОБА_2 , коли він проводив потерпілого додому, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 , які вони надали під час проведення допиту у судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 стверджують, що мобільний телефон був у потерпілого із собою в той момент, коли останній знаходився поблизу свого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_7 також підтверджує, що вона бачила чоловіка, який сидів із ОСОБА_1 на паркані навпроти їх будинку, вона розмовляла із ОСОБА_2 по мобільному телефону та сказала йому йти додому, а коли останній не прийшов, потім пішла та самостійно забрала його додому.

Потерпілий ОСОБА_2 також зазначає, що він не міг втратити зазначений мобільний телефон біля школи, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Новобаварський, 89-А, оскільки телефон був при ньому біля його будинку.

Судом враховується, що потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 не мали будь-яких неприязних відносин із обвинуваченим ОСОБА_1 , проти чого не заперечував і сам обвинувачений, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що у потерпілого ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_7 , яка є свідком у кримінальному провадженні, відсутні будь-які підстави для обмови обвинуваченого.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 неодноразово пояснював, що він звертався до правоохоронних органів з заявою з метою розшуку належного йому мобільного телефону, а не з метою притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не причетний до скоєння зазначеного злочину, суд надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 через незначний проміжок часу, який пройшов з моменту крадіжки телефону потерпілого ОСОБА_2 (приблизно через 20 хвилин), відразу здав вказаний мобільний телефон до ломбарду, за що отримав грошові кошти, що підтверджує наявність в його діях корисливого мотиву.

Свідок ОСОБА_7 надала покази про те, що вона відразу телефонувала на мобільний телефон ОСОБА_2 , спочатку йшли гудки, потім дзвінок було відмінено, після цього телефон відразу був вимкнутий, що підтверджує наявність в діях винної особи умислу на незаконне заволодіння цим мобільний телефоном, не повертаючи його законному власнику.

Крім цього, наступного дня потерпілий ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 з метою повернення його майна, просив повідомити, куди саме він здав його мобільний телефон та казав, що він готовий його викупити самостійно, однак ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до вчинення цього злочину.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не знав, що вказаний мобільний телефон належить саме потерпілому ОСОБА_2 , також є неправдивими, оскільки потерпілий підтверджує, що він у присутності ОСОБА_1 декілька разів діставав цей мобільний телефон та останній бачив його.

Крім цього, зазначений мобільний телефон «Prestigio» мав характерні особливості, а саме: корпус чорно-зеленого кольору, що давало можливість його ідентифікації як такого, що належить саме потерпілому ОСОБА_2 .

Таким чином, вказані показання обвинуваченого ОСОБА_1 спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 , які вони надали під час допиту у суді, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, вказані показання потерпілого та свідка є послідовними та логічними, узгоджуються між собою, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності.

Враховуючи вищевикладене, показаннями потерпілого ОСОБА_2 , показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були присутні в якості понятих під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , а також сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні, підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні цього кримінального правопорушення.

По епізоду від 16.02.2019 року за фактом викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 .

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 надала показання, що 16.02.2019 року у вечірній час вона зустріла ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , яких запросила до себе додому в гості. На зупинці громадського транспорту по мобільному телефону вона розмовляла з донькою, надалі мобільний телефон поклала в куртку та закрила карман. Вказаний мобільний телефон «VERICO» вона незадовго до цього придбала в магазині за 400 гривень. Надалі вони вчотирьох на громадському транспорті поїхали до неї додому. В громадському транспорті людей було небагато, карман вона закрила на блискавку, а тому викрасти належний їй мобільний телефон в громадському транспорті ніхто не міг. Коли ОСОБА_3 прийшла з гостями до неї додому, то вона повісила свою куртку на вішалку в коридорі. Надалі вона зайшла в спальну кімнату, щоб переодягнутись, деякий час вона була відсутньою. Гості в цей час роздягались в прихожій кімнаті. Потім ОСОБА_3 вийшла та запросила гостей до вітальні, щоб сісти за стіл. В цей час вона побачила, що її мобільний телефон відсутній на підставці, де вона зазвичай залишає його, та згадала, що телефон залишився в куртці. Після чого вона пішла в прихожу кімнату та побачила, що блискавка на кармані її куртки відкрита, та в кармані відсутній належний їй мобільний телефон. Після цього вона сказала про це присутнім, на що всі почали казати, що ніхто її мобільний телефон не брав. ОСОБА_4 почала дзвонити на її номер телефону, однак телефон вже був вимкнений. ОСОБА_3 була засмучена щодо цього, однак перевіряти кармани в присутніх гостей вона не наважилась. Після цього вони сіли за стіл та розпочали розпивали спиртні напої. Протягом трьох днів вказані особи проживали у неї в будинку та розпивали спиртні напої, вона почувала себе дуже погано. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 декілька разів виходили із будинку, щоб придбати алкогольні напої. На третій день ОСОБА_5 розповів їй, що в нього також зник мобільний телефон.

З показань потерпілої ОСОБА_3 встановлено, що влітку 2019 року вона звернулась до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про втрату мобільного телефону. В подальшому, зі слів працівників поліції, їй стало відомо, що належний їй мобільний телефон ОСОБА_4 та ОСОБА_1 здали до ломбарду.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала показання, що в лютому 2019 року вона зустріла на зупинці громадського транспорту на Баварії знайому ОСОБА_3 , потім вони зустріли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з якими розпивали спиртні напої. Після цього ОСОБА_3 запросила всіх до себе додому. Коли вони приїхали до будинку ОСОБА_3 , та всі сіли у вітальні за стіл, ОСОБА_3 виявила, що у неї відсутній мобільний телефон. Після цього ОСОБА_4 набрала її номер телефону, однак зв`язку з абонентом не було. Вона сказала ОСОБА_3 , що можливо в її мобільному телефоні сіла батарея та телефон розрядився. Всі вчотирьох ночували в цьому ж будинку. Зранку ОСОБА_3 знову почала шукати свій мобільний телефон та сказала, що телефон викрав хтось із присутніх, однак всі проти цього заперечували. Ввечері ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 піти прогулятись та вони разом пішли в сторону Південного вокзалу. Коли вони йшли по вулиці, то ОСОБА_1 запитав, чи є у неї із собою паспорт, на що вона сказала що є та запитала навіщо йому її паспорт. Після цього ОСОБА_1 сказав, що хоче здати в ломбард належний йому мобільний телефон. Надалі вони прийшли до ломбарду на Південному вокзалі, ОСОБА_4 надала працівнику ломбарду свій паспорт, а ОСОБА_1 передав працівнику ломбарду мобільний телефон білого кольору, за що отримали грошові кошти у сумі 100 гривень. На отримані грошові кошти вони в кафе ще випили, потім придбали алкогольні напої та продукти, після чого пішли назад до будинку потерпілої ОСОБА_3 . Через деякий час від працівників поліції вона дізналась про те, що того дня ОСОБА_1 здав в ломбард під її документи мобільний телефон, який належав потерпілій ОСОБА_3 .

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав показання, що в лютому 2019 року він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_12 були в гостях у ОСОБА_3 . В будинку вони разом розпивали спиртні напої, перебували у стані сильного алкогольного сп`яніння, потім він пішов спати разом із ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 пішов спати разом із ОСОБА_4 . Зранку ОСОБА_3 почала казати, що у неї зник мобільний телефон, який перед цим лежав на швейній машинці, поруч також лежав сенсорний мобільний телефон, належний ОСОБА_5 . Зранку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у будинку вже не було, де вони пішли йому не було відомо.

Крім показань самого обвинуваченого ОСОБА_1 , показань потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні цього кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.

Так, 15.07.2019 року потерпілою ОСОБА_3 до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення за фактом того, що всередині лютого 2019 року невідома особа з правої кишені куртки скоїла крадіжку належного їй мобільного телефону VERICO А182 (судова справа т. 2 а.с. 123).

Товарним чеком магазину «Мобілка» №1 від 10.11.2018 року підтверджується, що мобільний телефон «VERICO А182», імеі НОМЕР_3 , було придбано 10.11.2018 року, вартість телефону складає 400 гривень (судова справа т. 2 а.с. 127).

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що вказаний товарний чек від 10.11.2018 року вона видавала слідчому під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Довідкою Ломбарду «Свіжа копійка» від 15.07.2019 року №987/7 підтверджується, що 18.02.2019 року о 20 год. 06 хв. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здавала в ломбардне відділення за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 60, мобільний телефон «VERICO А182» імеі НОМЕР_4 , на який було звернуто стягнення 14.03.2019 року (судова справа т. 2 а.с. 128-129).

Вказаний мобільний телефон «VERICO А182» імеі НОМЕР_4 , за номером ІМЕІ відповідає мобільному телефону, який належав потерпілій ОСОБА_3 , що підтверджується долученим товарним чеком від 10.11.2018 року на придбання мобільного телефону (судова справа т. 2 а.с. 127).

Висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи №16334 від 29.07.2019 року підтверджується, що ринкова вартість мобільного телефону марки «VERICO» моделі А182 складає 255,68 грн. (судова справа т. 2 а.с. 139-141).

Деякі розбіжності упоказаннях обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 щодо місця, де знаходився телефон на момент таємного заволодіння ним ОСОБА_1 , не мають значення для кваліфікації дій обвинуваченого та не виключають його винуватість у вчиненні вказаного злочину.

При цьому, суд оцінює як правдиві показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що останній раз по мобільному телефону вона розмовляла на зупинці громадського транспорту, потім поклала його до себе в карман куртки, який закрила на блискавку. Надалі, коли вони разом приїхали до неї додому, то ОСОБА_3 виявила пропажу мобільного телефону, який було викрадено з карману її куртки, що висіла на вішалці в коридорі.

Підстав сумніватись в показаннях потерпілої у суду не має, оскільки потерпіла ОСОБА_3 надавала послідовні показання щодо крадіжки належного їй мобільного телефону під час судового розгляду, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілого, будь-яких підстав для обмови обвинуваченого у вчиненні цього злочину у потерпілої не має.

Крім цього, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 також зазначала, що потерпіла ОСОБА_3 відразу почала шукати належний їй мобільний телефон, коли вони приїхали до неї додому.

Таким чином, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3 та показаннями свідка ОСОБА_4 , а також сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 та показаннями потерпілої ОСОБА_3 , показаннями свідків сторони обвинувачення, які були допитані під час судового розгляду, а також сукупністю зібраних письмових доказів по кримінальному провадженню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, на обліку у лікаря нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та обліку в лікаря психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №16» ХМР не перебуває, офіційно не працевлаштований, інвалідності чи тяжких захворювань не має, вдівець, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає окремо, за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується негативно, як особа, яка зловживає алкогольними напоями (судова справа т. 2 а.с. 75 - 102, 142 - 158).

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_1 за вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 за вчинення крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 , під час судового розгляду не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Суд враховує, що в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях №12018220500001855 від 05.10.2018 року, №12019220500001206 від 16.07.2019 року, не зазначено обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , вчинення злочину особою в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, у зв`язку з чим суд не визнає цю обставину такою, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжкими умисними злочинами, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, у зв`язку з чим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч. 2 ст. 185 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 2 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_1 за вчиненні епізоди злочинної діяльності, які кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України, призначається одне покарання в межах санкції цієї статті.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не має правових підстав для застосування до нього вимог статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень не можливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, під час судового розгляду встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.10.2015 року ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (судова справа т. 2 а.с. 86 - 89).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 року клопотання прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2018 року стосовно ОСОБА_1 задоволено. Вказаною ухвалою було скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2018 року за поданням начальника Новобаварського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області Бикової В.В. відносно ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні подання начальника Новобаварського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області Бикової В.В. про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку відносно ОСОБА_1 (судова справа т. 2 а.с. 209).

Судом враховується, що злочин за ч. 2 ст. 185 КК України за фактом викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 було вчинено обвинуваченим ОСОБА_1 24 липня 2018 року, тобто в період іспитового строку за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.10.2015 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК України).

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання, невідбутої частини покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.10.2015 року.

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заявлено.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Речових доказів у кримінальному провадженні не має.

Запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду не обирались, клопотання про обрання запобіжного заходу прокурором не заявлялось, а тому правових підстав для його обрання у суду немає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні криміальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.10.2015 року у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_1 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити для відбування призначеного покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведену Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса судово-товарознавчу експертизу у розмірі 785,00 грн. (сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) (судова справа т. 2 а.с. 138).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта ОСОБА_16 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , процесуальні витрати за проведену судово-товарознавчу експертизу на суму 300,00 грн. (триста гривень 00 копійок), які перерахувати на розрахунковий рахунок КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6 (судова справа т. 2 а.с. 69).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Курило