Ухвала суду № 9536820, 19.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 р.Справа № 2-а-41431/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківськї області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. по справі№2-а-41431/09/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" <Список ><Текст >

до Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківськї області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень - рішень Чугуївської ОДПІ Харківської області від 06.02.2009 р. №0000432311/0, від 09.04.2009 р. №0000432311/1, від 16.06.2009 р. №0000432311/2, від 28.08.2009 р. №0000432311/3, як таких, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм ст.ст. 4, 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 6 та пп.. 7.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі та скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 06.02.2009 р. № 0000432311/0, від 09.04.2009 р. № 0000432311/1, від 16.06.2009 р. 0000432311/2, від 28.08.2009 р. № 0000432311/3, якими донараховано податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 220820,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 254160,80 грн..

Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від22 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти скарги заперечував, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржених повідомлень-рішень 06.02.2009 р. №0000432311/0, від 09.04.2009 р. №0000432311/1, від 16.06.2009 р. №0000432311/2, від 28.08.2009 р. №0000432311/3 є акт Чугуївської ОДПІ Харківської області від 26.01.2009 № 56/2311/34567376 виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства "Чугуївський завод паливної апаратури" за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.5.1, 5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено від'ємне значення обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 4990452,00 грн. (у тому числі за період з 01.04.2007 р. 31.12.2007 р. на суму 2075761,00 грн., за період 01.01.2008 р. 30.09.2008 р. на суму 2914691,00 грн.) та донараховано податок на прибуток у сумі 220820,00 грн.;

2. пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168 "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у сумі 931426,00 грн. (у тому числі за період 01.04.2007 р. 31.12.2007 р. на суму 593213,00 грн., за період 01.01.2008 р. 30.09.2008 р. на суму 338213,00 грн.);

3. абз. "б", абз. "е" пп. 4.2.8, пп. 8.1.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" за не утримання податку з доходів фізичних осіб із зайво сплачених грошових коштів працівникам підприємства, в результаті не отримано податку з доходів фізичних осіб на суму 456,40 грн. ( у тому числі за 2007 р. 367,28 грн., за 2008 р. 89,12 грн.);

4. ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", за несвоєчасне надходження виручки по ВМД №490483 від 17.06.2008 р. на суму 71815,77 руб. РФ.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесених податкових повідомленьрішень відповідачем до суду не надано, висновки акту перевірки не підтверджуються матеріалами справи, суд першої інстанції вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів, не погоджуючись з посиланням суду першої інстанції на невідповідність даних акту даним звітності позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з наступного.

У акті перевірки від 26.01.2009 р. № 56/2311/34567376, фахівці податкової інспекції стверджують, що виявлені ними порушення п.5.1 та п. 5.2. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення задекларованих витрат, сталися в результаті здійснення підприємством реалізації продукції власного виробництва нижче собівартості (стор. 12 Акту) тобто за рахунок заниження доходів.

Відносно твердження апелянта про встановлення заниження "звичайної ціни", нижче собівартості, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Податкова інспекція у розумінні даного питання підмінює значення "звичайна ціна", що встановлюється та застосовується Законом №334, на "собівартість реалізованої готової продукції", і це призвело до неправомірних висновків.

По-перше, Законом України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюється, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. (пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону).

"Собівартість реалізованої продукції", відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999 р. №318 (зареєстровано МЮУ 19.01.2000 р. за №27/4248), визначається за правилами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси".

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та над нормативних виробничій витрат.

По-друге, "звичайна ціна" застосовується податковим законом для визначення показників доходу платника податку від продажу товарів і є виміром оцінки майна та майнових прав.

"Собівартість реалізованої продукції" застосовується у бухгалтерському обліку і є виміром показника у визначенні фінансового результату суб'єкта господарювання.

Таким чином, "звичайна ціна" та "собівартість реалізованої продукції" не є тотожними поняттями за їх значенням, і їх підміна не дозволяється Законом №334 про оподаткування, оскільки відповідно до п.1.20.5-1 ст. 1 цього Закону, для доказів обґрунтування її рівня застосовуються терміни "справедлива ціна", "ринкова ціна" та "чиста вартість реалізації", які використовуються у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку і національних стандартах з питань оцінки майна та майнових прав і прирівнюються до терміну "звичайна ціна".

Податковою інспекцією не зроблено жодних розрахунків з метою визначення ринкової або справедливої вартості продукції, що виготовляється підприємством, а тому їх ствердження щодо заниження "звичайної ціни" не мають доказової бази, тобто є необґрунтованими.

Факт збитковості підприємства, не свідчить про продаж продукції (надання послуг) за цінами нижче звичайних.

Дійсно, підприємство у перевіряємий період мало збитки.

Податковим органом не спростовані пояснення позивача, що ці збитки обумовлені не конкурентоспроможністю виготовленої нею продукції на товарному ринку. На нездатність підприємства, як вказує позивач виробляти конкурентоспроможну продукцію впливає ряд факторів. Застарілим виробничо-технічним обладнанням, на яким вона виготовляється. Виробнича база заводу створена за часів Радянського Союзу у 1968 році. За останні десять років підприємство протерпіло ряд реорганізацій з якими пов'язано знищення виробничої потужності та псуванням обладнань (станків, механізмів, інструментів тощо), які використовуються у циклі виробництва комплектуючих виробів до паливної апаратури.

Позивач вказує, що певна кількість продукції, що виробляється підприємством, є запчастини до наливної апаратури тракторів, продаж яких залежить від попиту і конкуренції на товарному ринку. У зв'язку з низьким рівнем забезпеченості потенційних покупців нашої продукції, це сільгоспвиробники, дрібні власники земельних ділянок, селяни, які у 2007-2008 роках знаходяться у занепаді, продаж продукції підприємства залежав від договірної ціни, за яку покупець міг придбати товар, а продавець бажав передати його іншому власнику. Зупинення виробництва не було можливим, оскільки це призводить до звільнення робітників та банкрутства, погіршення соціально-економічного ситуації у м. Чугуєві, так як даний завод ще з часів свого заснування має статус містоутворюючого, на якому у 2007-2008 роках працює 858 осіб. У зв'язку з цим, підприємство було вимушено продавати власну продукцію по ринковим цінам та мати збитки. Завдяки даним заходам вдалось сплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати внески до пенсійного фонду, сплачувати податки та інші обов'язкові платежі, комунальні витрати за тепло-, газо-, електропостачання.

Таким чином, в порушення норм пп. 1.20.2 п.1.20 ст. 1, якими встановлюється порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), регламентований Законом №334, податковий орган не дослідив належним чином питання щодо звичайної ціни товару, так як ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наводять фактів з посиланням на певні угоди, що ціна за договором не відповідає рівню справедливої ціни. Не проводився аналіз ринку цін.

Відповідно до пп. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334, обов'язок доведення, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківськї області залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. по справі№2-а-41431/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2010 р.