Рішення № 95363122, 04.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року м. Київ № 826/3590/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ДоКП «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними дій , ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування дій державного реєстратора Рудик Юлії Ігорівни , яка діяла від імені КП «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо реєстрації ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що він не звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його, як фізичної особи-підприємця, внаслідок чого оскаржувані дії державного реєстратора є протиправними.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, 11 травня 2017 року Державний реєстратор Рудик Юлія Ігорівна КП «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, вчинила реєстраційні дії, які внесли інформацію до реєстру фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_1 .

Суть спору за доводами позивача виходить з того, що заяви про реєстрацію себе фізичною особою-підприємцем форми 10 позивач не заповнював, документи особисто реєстратору не подавав, прописки з 23.10.2001 не змінював, паспорт не губив, внаслідок чого у відповідача не було правових підстав для реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою ст.124 Конституції України (в чинній редакції) визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем по відношенню до позивача приймались будь-яке рішення, вчинялись дії, або допущено бездіяльність, які б впливали на права та інтереси позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Надана позивачем до матеріалів справи копія заяви про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відхиляється судом, як належний доказ вчинення відповідачем протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки подана копія Заяви не містить відмітки про її отримання відповідачем, тобто відсутні будь-які докази реалізації зазначеної Заяви.

При цьому, позивач не пояснив суду, яким чином ним було отримано оригінал зазначеної заяви та де цей оригінал знаходиться, оскільки на поданій суду копії міститься відмітка «Копія вірна, Чорнокнижний», з урахуванням того, що згідно пояснень позивача ним така заява до відповідача взагалі не подавалась.

Посилання позивача на Витяг з ЄДР від 09.02.2018 №1003600938, відхиляється судом як належний доказ вчинення відповідачем протиправних дій по відношенню саме до позивача, оскільки Витяг не містить в собі інформації про РНОКПП, а тому неможливо підтвердити, що зазначена в ньому особа - ОСОБА_1 є особою, яка звернулась до суду з даним позовом.

До того ж, у Витягу міститься інформація про місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , що не відповідає адресі реєстрації місяця проживання позивача.

Разом з тим, в ЄДРЮОФОП відсутня інформація про ФОП ОСОБА_1 з РНОКПП НОМЕР_2 , який належить позивачу.

До того ж, позивачем не надавалось суду доказів порушення кримінальних справ стосовно наведених спірних обставин, що позбавляло суд можливості зупинити провадження по даній справі до вирішення судом відповідної кримінальної справи, в рамках якої мала бути встановлена вина відповідача або інших осіб в підробленні документів позивача з метою неправомірної реєстрації останнього фізичної особою-підприємцем.

За відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів вчинення відповідачем протиправних дій стосовно позивача, суд приходить до висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БЮРО ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» СОФІЇВСЬКО-БОРЩАГІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код 40311488, адреса: Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА , будинок 24, кімната 201).

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович