Рішення № 95363121, 04.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року м. Київ № 826/10660/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного правління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від 26.07.2017 № 0005724001, № 0005744001 та № 0005734001,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного правління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 №0005724001, № 0005744001 та № 0005734001.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 16.08.2018 вирішено подальший розгляд адміністративної справи №826/10660/17 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2017 року відповідачем на підставі акта фактичної перевірки №26/476/40/ НОМЕР_1 від 19.06.2017, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0005724001, яким позивачу за порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу господарювання громадського харчування) визначено штраф в сумі 6800,00 грн;

- 0005744001, яким позивачу за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка) визначено штраф в сумі 17 000,00 грн;

- 0005734001, яким позивачу за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка) визначено штраф в сумі 17 000,00 грн;

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю зазначених ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

У відповідності до п.п.75.1.3 п.75.1 вказаної статті ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 ПК України.

Так, за приписами вказаної статті, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У відповідності до приписів п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).

У даному випадку працівниками податкового органу була проведена фактична перевірка дотримання Позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР).

Посилання позивача в позовній заяві на не дотримання посадовими особами процедурних моментів проведення фактичного контрольного заходу судом відхиляються, адже позивач мав право не допустити перевіряючих до проведення перевірки у випадку незгоди із правомірністю її проведення, натомість перевірку вже проведено, а за її наслідками складено відповідні ППР.

Разом із тим, наведений вище Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно положень ст. 1 цього Закону роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Частиною 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 153 цього Закону передбачено штраф у розмірі 6 800 гривень.

Змістовний аналіз даної норми дає підстави вважати, що для кваліфікації дій особи як порушення ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР необхідно одночасне дотримання наступних умов:

- особа не є одним із суб`єктів зазначених у ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР;

- особа здійснює продаж алкогольних напоїв на розлив;

- реалізовані такою особою алкогольні напої споживаються покупцями на місці торгівлі такими напоями.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (п. 22 Правил).

Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій за абз. 9 ч. 2 ст. 17 вказаного вище Закону стало виявлення контролюючим органом факту продажу суб`єктом господарювання пива на розлив з метою його споживання у місці реалізації, що за твердженням відповідача підтверджується фіскальним чеком, ідентифікованим в акті перевірки.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно встановлено факт продажу суб`єктом господарювання пива на розлив. Одночасно в даному випадку наявна друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення, закріпленого в ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР - споживання таких напоїв на місці, що підтверджується матеріалами фото фіксації.

Таким чином, відповідачем доведено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні кафе, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв відразу після їх придбання - столи.

Посилання позивача на наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в кафе, судом відхиляються, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 45 Господарського кодексу України підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Згідно з ст.ст. 50 та 89 Цивільного кодексу України юридична особа та фізична особа, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Крім того, з метою проведення податкового контролю платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4 Порядку розд. VIII № 1588).

Рекомендований довідник типів об`єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-порталі ДФС. Зокрема, відповідно до такого довідника об`єкт оподаткування «Кафе» має код « 247», «Ресторан» - « 452», «Бар» - « 78».

Як вже зазначалось, згідно з ст. 15 прим.3 Закону № 481 та п. 22 Правил № 854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється лише суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» наведено в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 (далі - Правила № 219). Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 № 309 «Про внесення змін до деяких наказів» поняття «підприємство громадського харчування» було змінено на поняття «підприємство ресторанного господарства» (далі - заклади (підприємства) РГ).

Згідно з п.п. 1.5 та 1.6 Правил № 219 заклади (підприємства) РГ поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) РГ та класу ресторану або бару здійснюється суб`єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред`являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) РГ узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

На фасаді приміщення закладу (підприємства) РГ повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу/класу/ назви, найменування суб`єкта господарської діяльності та режиму роботи (п. 1.7 Правил № 219).

Отже, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно заклад (підприємство) РГ або спеціалізований відділ, що має статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими видами економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10 - 56.30 незалежно від того, чи є у назві слова «кафе», «бар» або «ресторан».

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що місце здійснення господарської діяльності (Кафе) за адресою м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 21/2 є закладом (підприємством) РГ або спеціалізованим відділом, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів.

За таких обставин застосування до позивача штрафу в сумі 6800 грн є цілком правомірним, а ППР №0005724001 скасуванню не підлягає.

Стосовно ППР №№0005744001, 0005734001, суд зазначає, що оскільки наявними в матеріалах справи копіями опису залишків продукції без марок акцизного податку, акту зняття залишків тютюнових виробів, матеріалів фото фіксації підтверджуються обставини зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та обставини зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, то дані ППР також є цілком правомірними і скасуванню не підлягають.

Посилання позивача на те, що під час відкриття пляшок відбулось часткове пошкодження та/або відклеювання марок акцизного податку, а упаковки в яких поставлявся тютюн, що описані в Додатку 2 до акту були незручні для повсякденного використання, судом відхиляються, адже позивач у випадку провадження діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами зобов`язаний забезпечувати зберігання / підклеювання марок акцизного податку, як то визначено законом.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович