Рішення № 95359712, 01.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Справа № 160/17397/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пов`язані з відмовою у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0305-8/48557 від 26.06.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 час роботи з 15.12.1989 року по 27.01.1998 року (8 років 1 місяць 13 днів) на посадах державних службовців: секретаря судового засідання Інгулецького районного народного суду м. Кривого Рогу, секретаря судового засідання Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу, старшого секретаря судового засідання Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу, до вислуги років, яка дає право на пенсію прокурорам на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічно пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру, починаючи з 07.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру», однак, рішенням, яке оформлене листом відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії. Відмова мотивована тим, що згідно з наданими документами загальний стаж роботи становить 30 років 4 місяці 29 днів, стаж який зараховується до вислуги років складає 22 роки 3 місяці 16 днів, а тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії, з посиланням на те, що у неї відсутній необхідний стаж роботи. З вказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, через що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.01.2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюються ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014, відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Згідно поданих позивачем документів її стаж роботи, з урахуванням вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», становить 22 роки 3 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Вказав, що згідно з ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

17.02.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 15.12.1989 по 20.10.1991 працювала секретарем судового засідання в Інгулецькому районному народному суді м. Кривого Рогу.

З 21.10.1991 по 09.08.1992 - працювала секретарем в Інгулецькому районному суді м. Кривого Рогу.

З 10.08.1992 по 27.01.1998 - працювала завідуючою канцелярією Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу та звільнена з посади старшого секретаря.

30.01.1998 - призначена стажистом на посаду помічника прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу.

18.02.1998 - призначена помічником прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу.

30.09.2002 - призначена на посаду старшого помічника прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу.

05.02.2010 - призначена старшим прокурором відділу участі прокурорів у розгляді справ апеляційним судом Дніпропетровської області з місцезнаходженням у м. Кривому Розі управління підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області.

22.11.2012 - переведена на посаду старшого прокурора відділу організації участі у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції у м. Кривий Ріг управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Дніпропетровської області.

27.07.2015 - призначена прокурором відділу організації участі у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції у м. Кривий Ріг управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Дніпропетровської області.

26.01.2016 - переведено на посаду прокурора відділу організації^ підтримання державного обвинувачення в суді у місцевих прокуратурах та участі прокурорів у перегляді судових рішень апеляційним судом у м. Кривому Розі управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області.

21.04.2016 - переведено на посаду прокурора відділу забезпечення підтримання державного обвинувачення у регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області.

25.07.2018 - переведено на посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні та в апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області.

14.05.2020 - звільнена з посади та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».

07.06.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

26.06.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-0305-8/48557 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.

Зазначена відмова обґрунтована тим, що загальний стаж роботи позивача складає 30 років 0 місяців 04 дня, із них вислуга років - 22 роки 03 місяці 16 днів, стаж на посадах прокурорів/слідчого складу -22 роки 03 місяці 16 днів (з 30.01.1998 по 14.05.2020). До стажу на посадах прокурорів не зараховано період навчання згідно диплому ХА №10671308 від 10.02.1999, оскільки не надано вкладиш до диплому, у якому вказано період та форма навчання.

Основною умовою визначення права на пенсію за вислугу років по вищевказаному закону є вислуга років та робота на посадах прокурорів. Відповідно п.6 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" чітко визначено, які посади відносяться до вислуги років, а в п.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" вказано скільки необхідно мати стажу на посадах прокурорів, слідчого складу. Так як на день звернення не має 24,6 років вислуги в призначенні пенсії позивачу відмовлено.

Позивач вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та протиправним, яке і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин, питання пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р. (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст.15 Закону №1697-VII визначено статус прокурора та вказано наступне. Прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до ст.86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

Згідно з ч. 6 ст.86 Закону №1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Отже, аналіз норм частини 6 ст. 86 Закону № 1697-VII, дає підстави для висновку, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців, є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу роботи за вислугу років період роботи позивача на наступних посадах:

З 15.12.1989 по 20.10.1991 працювала секретарем судового засідання в Інгулецькому районному народному суді м. Кривого Рогу.

З 21.10.1991 по 09.08.1992 - працювала секретарем в Інгулецькому районному суді м. Кривого Рогу.

З 10.08.1992 по 27.01.1998 - працювала завідуючою канцелярією Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу та звільнена з посади старшого секретаря.

Суд зазначає, що під час роботи позивача на вищезазначених посадах діяв Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ, Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року та Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283.

Так, відповідно до ст.1 та ст.2 Закон України № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно з п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці.

Суд звертає увагу на те, що вимога до осіб, які займають посади державних службовців, щодо наявності в них вищої юридичної освіти, не діяла на час проходження державної служби позивачем, а внесена законодавцем лише з 01.09.1999р. на підставі наказу Головного управління державної служби України № 65 від 01.09.1999р., а вимога щодо наявності вищої освіти для роботи державного службовця в органах прокуратури була регламентована ч.5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 року №2663-ІІІ).

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно з ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача на посадах державного службовця належить зарахувати до стажу за вислугу років на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ та Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, у зв`язку з чим, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-0305-8/48557 від 26.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом четвертим частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Враховуючи означене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років спірні періоди роботи на посадах державного службовця та призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, згідно з ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ з 07.06.2020 року.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пов`язані про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», оформлене листом №0400-0305-8/48557 від 26.06.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 час роботи:

- з 15.12.1989 по 20.10.1991 на посаді секретаря судового засідання в Інгулецькому районному народному суді м. Кривого Рогу.

- з 21.10.1991 по 09.08.1992 на посаді секретаря в Інгулецькому районному суді м. Кривого Рогу.

- з 10.08.1992 по 27.01.1998 на посаді завідуючого канцелярією Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу та звільнена з посади старшого секретаря, до вислуги років, яка дає право на пенсію прокурорам на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру з 07.06.2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський