Рішення № 95355855, 26.02.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1681/20

№ провадження 2/588/48/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М. В., за участю секретарів судових засідань Горлянд С.В., Безкоровайної А.С., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ ЕЛЕКТРОЗАВОД» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 04 листопада 2003 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» було укладено договір купівлі-продажу № 7, відповідно до якого позивач придбав у ЗАТ «Електропобутприлад» будинок відпочинку загальною площею 22,2 кв. м. за адресою: Сумська область, Тростянецький район, Зарічненська сільська рада, землі бази відпочинку ЗАТ «Електропубтприлад». Сторони договору досягли згоди стосовно всіх істотних його умов. За умовами договору позивач сплатив продавцю 406 грн. 4 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, сторонами був підписаний Акт прийому-передачі будинку відпочинку площею 26 кв.м. (площа основи будівлі). З часу укладання договору ОСОБА_1 постійно використовує будівлю для відпочинку, утримує його, виконує ремонтні роботи.

Однак, при укладенні даного договору сторонами не було дотримано визначеної законодавством форми, що передбачає обов`язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 11.08.2011 року ЗАТ «Електропобутприлад» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Тростянецький електрозавод», відповідно до якого останній є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків (зобов`язань) закритого акціонерного товариства.

Оскільки договір було укладено у простій письмовій формі, а ЗАТ «Електропобутприлад» перетворено у ТОВ «Тростянецький електрозавод», позивач не має можливості оформити належним чином своє право власності на вказаний будинок відпочинку.

Посилаючись на указані обставини, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №7 основних засобів – будинку відпочинку загальною площею 26 кв.м., який розташований за адресою: Зарічненська сільська рада, Тростянецький район, Сумська область, землі бази відпочинку ЗАТ «Електропобутприлад», який був укладений 04 листопада 2003 року між ЗАТ Електропобутприлад», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тростянецький Електрозавод» та ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тростянецький Електрозавод» відзив на позов не подало, надіслана письмова заява, в якій законний представник відповідача просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнав, не заперечив проти їх задоволення.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою суду від 03.11.2020 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду.

За клопотаннями позивача про неможливість явки в засідання за станом здоров`я, протокольними ухвалами суду від 18.01.2021, 01.02.2021 відкладався судовий розгляд.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 04.11.2003 між ЗАТ «Електропобутприлад» та ОСОБА_1 було укладено договір №7 купівлі-продажу, відповідно до якого ЗАТ «Електропобутприлад» продає, а ОСОБА_1 купує будинок відпочинку за адресою: Сумська область, Тростянецький район, Зарічанська сільська рада, землі бази відпочинку ЗАТ «Електропобутприлад» вартістю 406 грн. 40 коп. загальною площею 26 кв.м. (а.с.4).

Відповідно до пункту 3 указаного спірного Договору Покупець набуває право власності на будинок відпочинку з моменту повної оплати його вартості та підписання Акту прийому-передачі. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна, будинку відпочинку проводиться після Акту прийому-передачі.

На виконання умов вказаного договору 04.11.2003 ОСОБА_1 було внесено на рахунок ЗАТ «Електропобутприлад» 406 грн. 40 коп., що підтверджено копією квитанції до прибуткового касового ордера №781 (а.с.15).

Згідно з актом прийому-передачі основних засобів (інших об`єктів) від 06.11.2003 ЗАТ «Електропобутприлад» передало позивачу ОСОБА_1 , а останній прийняв будинок відпочинку загальною площею 26 кв. м. (а.с.16).

Після підписання Акту-приймання передачі сторони не здійснили нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу № 7 від 04.11.2003 року.

Право продажу ЗАТ «Електропобутприлад» будинку відпочинку Бази відпочинку ЗАТ «Електропобутприлад», який належав до єдиного майнового комплексу та перебував на балансі указаного Товариства, підтверджується довідкою від 27.10.2020 № 129, виданою ТОВ «Тростянецький електрозавод», яке є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків (зобов`язань) закритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» та копією додатку № 1 до Статуту ЗАТ «Електропобутприлад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів засновників від 18.09.2002, в якому міститься Перелік майна указаного Товариства (а.с.5, 12, 13, 14).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Ураховуючи дату укладення Договору купівлі-продажу № 7 від 04.11.2003 року спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до частини 1 статті 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 цього Кодексу).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі статті 47 ЦК УРСР.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним. Натомість визнання відповідачем позову спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості посвідчити його нотаріально і свідчить про відсутність спору про право.

Поряд з цим слід зазначити, що за змістом статті 227 ЦК УРСР 1963 року правові наслідки у вигляді недійсності договору наставали виключно у разі відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, однією із сторін якого є громадянин.

Тобто чинне на той час законодавство не покладало обов`язок нотаріального посвідчення договорів відчуження нежитлових будівель, споруд чи приміщень.

За кодом 12 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, класифікуються нежитлові будівлі, до яких, зокрема, належать, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання, не класифіковані раніше (клас 1212 Інші будівлі для тимчасового проживання).

Тобто будинки відпочинку не належать до об`єктів житлової нерухомості, а класифікуються як нежитлові будівлі, призначені для тимчасового проживання.

Згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналіз договору купівлі-продажу № 7 від 04.11.2003 року свідчить, що в ньому відсутні інші положення щодо моменту виникнення у покупця права власності на об`єкт, крім - повної оплати його вартості та підписання Акту прийому-передачі.

Як установлено судом згідно з Актом прийому-передачі основних засобів (інших об`єктів) від 06.11.2003 ЗАТ «Електропобутприлад» передало позивачу ОСОБА_1 , а останній прийняв будинок відпочинку загальною площею 26 кв. м.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оспорювання будь-ким та визнання недійсним договору купівлі-продажу в № 7 від 04.11.2003 року судом згідно зі статтею 47 чинного на той час ЦК УРСР 1963 року, наведене не виключає наявність підстав вважати вказаний договір чинним та правомірним, а право власності на спірне майно - набутим позивачем з правочину (частина 1 статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, оскільки позивач не довів порушення, не визнання, оспорювання його прав чи дійсності Договору купівлі-продажу в № 7 від 04.11.2003 року, його позов не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, сума сплаченого ним судового збору не може бути йому компенсована.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ ЕЛЕКТРОЗАВОД» про визнання договору купівлі-продажу дійсним – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.03.2021 року.

Суддя М.В. Щербаченко