Вирок № 95354510, 04.03.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1255/20

Провадження № 1-кп/455/75/2021

ВИРОК

Іменем України

04 березня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі : головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання - Шайда Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000582 від 16.07.2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, військовозобов`язаного, інваліда ІІІ групи, непрацюючого, у відповідності до ст.89 КК України судимості немає, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

за участю: сторони обвинувачення - прокурора Львівської обласної прокуратури Бігуна А.О., потерпілої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Шелепінського О.М.;

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дахновського В.Т.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, приблизно о 23 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , в котрому перевозив пасажирів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рухаючись ним по автодорозі «Львів-Самбір-Ужгород», що на вулиці Савицького у с. Бачина Старосамбірського району Львівської області, в напрямку до м. Ужгород, при проїзді її ділянки в районі 87 км + 800 м, що поблизу будинку №16, грубо порушив вимоги Р.1 п. 1.2, п. 1.5, п. 1.10 (в частині визначення термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «видимість у напрямку руху», небезпека для руху», «проїзна частина»); Р 2 п. 2.3. б), д), Р 10 п. 10.1, Р 12 п. 12.1, п. 12.4, п. 12.9 б) та Р 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він, під час проходження лівостороннього повороту по напрямку його руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив максимально допустиму у населеному пункті швидкість 60 км/год, не дотримався безпечного бокового інтервалу до правої межі проїзної частини дороги, внаслідок чого на ділянці дороги із заокругленням ліворуч по ходу його руху, без причин технічного характеру, втратив керованість над автомобілем, і як наслідок, виїхав за межі проїзної частини автодороги на праве по напрямку його руху узбіччя дороги, після чого з`їхав за межі вказаного узбіччя дороги та перекинувся. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири даного автомобіля ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події, а ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер в приміщенні Старосамбірської ЦРЛ.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України пасажири автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №034/2017 від 08 серпня 2018 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів 2,3,4,5,6,7,8,9,10-го лівих та 1,2,4,9,10-го правих ребер, відкритого перелому обох кісток правого передпліччя, переломів кісток кисті правої руки, перелому правої лопатки, крововиливів під плевру та в тканину нижньої частки лівої легені, ушкодження легені, селезінки, лівої нирки, крововиливів в грудну та черевну порожнини тіла, саден, рани та подряпини на правій половині голови, крововиливу на внутрішній поверхні м`яких покровів правої завушної ділянки голови, крововиливів в м`які тканини передньої поверхні шиї та поперекової ділянки, синця, саден та подряпин на правій руці, садна на передпліччі лівої руки, синця, ран та подряпин на спині, саден та подряпин на гомілці лівої ноги, а також ознак загального струсу тіла у вигляді крововиливів в зв`язки легенів, крововиливів в ворота правої легені, крововиливів на великих судинах основи серця, крововиливу в печінково-дванадцятипалу зв`язку, селезінково-шлункову зв`язку, крововиливу в корінь брижі тонкого кишечника, важкої поєднаної травми тіла з множинними переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалась травматичним шоком, обумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функції центральної нервової системи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті та ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №033/2017 від 09 серпня 2017 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12-го правих та 1,2,3,4,5,6,9-го лівих ребер, переломів шийного та грудного відділів хребта, переломів кісток тазу, переломів лівої стегнової кістки, переломів правої стегнової кістки, переломів обох кісток правої гомілки, ушкодження печінки та нирок, крововиливів під плевру лівої легені, крововиливів в грудну та черевну порожнини тіла, крововиливу на внутрішній поверхні м`яких покровів потиличної ділянки голови зліва, синців та саден на верхніх кінцівках, синців, саден та подряпин на тулубі, синців, ран та саден на нижніх кінцівках, а також ознаки загального струсу тіла у вигляді крововиливів в зв`язки легенів, крововиливів на великих судинах основи серця, крововиливу в ворота лівої легені, крововиливу в печінково-дванадцятипалу зв`язку, селезінково-шлункову зв`язку, крововиливу в корінь брижі тонкого кишечника, важкої поєднаної травми тіла з множинними переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалась травматичним шоком, обумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функції центральної нервової системи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю в інкримінованому йому порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілим - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у вечірній час в темну пору доби, точний час пригадати не може, він, разом із ОСОБА_5 , яка була його мачухою та ОСОБА_6 , який був його троюрідним братом, їхали з м.Самбір в напрямку м.Старий Самбір. Рухались вони автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер він точно пригадати не може, однак автомобіль був польської реєстрації та належав ОСОБА_5 . Наскільки він пригадує, автомобіль був у технічно справному стані. Інших подробиць, а саме моменту вчинення ДТП він пригадати не може, до тями прийшов лише в лікарні. Пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, просить вибачення у потерпілих, завдану ним шкоду не відшкодовував, так як немав матеріальної можливості, в подальшому має намір відшкодовувати завдану ним шкоду.

Обвинувачений винність свою в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи та обмежити обсяг дослідження доказів.

Цивільний позов ОСОБА_2 поданого в своїх та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнав частково, навів обставини аналогічно викладеним у відзиві на позовну заяву (а.с.192-196), згідний сплатити моральну шкоду у загальному розмірі 120000,00 гривень. У відшкодуванні понесених цивільним позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень просив відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Дахновський В.Т. в судовому засіданні просив, враховуючи наявність двох пом`якшуючих обставин, інвалідність ОСОБА_1 , застосувати відносно нього покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки, відповідно до вимог ст.69 КК України. Щодо цивільного позову то просив його задоволити лише в частині стегнення з ОСОБА_1 моральної шкоди по 40000,00 гривень на загальну суму 120000,00 гривень.

Потерпілий ОСОБА_9 та його представник - адвокат Кульчицький О.С. в судове засідання не з`явилися. Подали до суду заяви в яких просять розгляд справи проводити без їхньої участі (а.с.31, 39), також адвокат Кульчицький О.С. керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження (заяву долучено до справи у судовому засіданні).

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю загиблої ОСОБА_4 та на даний час є опікуном неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Шкода на даний час їй не відшкодована. Більше трьох років ОСОБА_1 до неї не звертався, а лише 23.09.2020 року, перед обранням йому запобіжного заходу прийшов до неї, однак вона не забажала з ним розмовляти. Вибачення ж попросив під час розгляду справи в суді. Щодо обрання міри покарання ОСОБА_1 поклалася на думку суду. Поданий нею цивільний позов просила задоволити.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Шелепінський О.М. просив цивільний позов задоволити повністю, додатково пояснив, що підтвердження витрат на правову допомогу ним будуть подані в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Представник цивільного відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на цивільний позов не надав.

Обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, про що ними подано відповідні заяви, а також те, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідженням документів, що стосуються процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та правильність кваліфікації таких дій за ч. 3 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, згідно ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Кримінальний закон, а саме, положення статті 66 КК України як одну з обставин, що пом`якшує покарання визначає щире каяття. Однак, Кримінальний кодекс чітко не визначає у чому ж саме полягає таке каяття та яким чином воно має бути висловлено обвинуваченим або які дії останньому слід вчинити для застосування до нього такої пом`якшуючої обставини.

Разом з тим, посилання сторони захисту на щире каяття обвинуваченого як на обставину, що пом`якшує покарання, є непереконливим, оскільки саме по собі визнання вини ОСОБА_1 по факту порушення ним правил безпеки дорожнього руху, під час керування ним транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих, не свідчить про наявність зазначеної обставини.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, під час судового розгляду справи не встановлено обставин на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 намагався будь-яким чином допомогти потерпілим отямитись від пережитого, компенсував їм перенесені страждання, чи полегшив душевний біль, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би підтверджували щирий жаль із приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, як і те, що він виявляв готовність нести покарання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі № 166/1065/18 провадження № 51-3392км19 та у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 серпня 2020 року справа № 750/1503/19 провадження № 51 - 5514 км19.

Обставини, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, - відсутні.

Аналізуючи вимоги ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІІ групи. Також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тяжкі невідворотні наслідки, що настали у вигляді загибелі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , думку потерпілої ОСОБА_2 , а тому приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст. 75 КК України, відсутні.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Додаткове покарання, передбачене як обов`язкове ч. 3 ст. 286 КК України, суд може відповідно до ст. 69 КК України не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

Судом встановлено, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху, крім того порушення Правил дорожнього руху України, допущені обвинуваченим ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Відтак, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу, а протиправні дії обвинуваченого пов`язані з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого наступила смерть потерпілих. Це свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.

Потерпілою ОСОБА_2 у справі заявлено цивільний позов в якому вона просить, а саме:

стягнути з цивільного відповідача-1 ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-1 ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-1 ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-2 Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь цивільного позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 12800,00 гривень моральної шкоди та 11160,00 гривень витрат на поховання, а всього 23960,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-2 Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь цивільного позивача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування у розмірі 12800,00 гривень моральної шкоди та 115200,00 гривень відшкодування утриманцю, а всього 128000,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-2 Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь цивільного позивача ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страхове відшкодування у розмірі 12800,00 гривень моральної шкоди та 115200,00 гривень відшкодування утриманцю, а всього 128000,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-1 ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень;

стягнути з цивільного відповідача-2 Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Цивільного позивача ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 гривень.

Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 , виданого 23.04.2012 року виконавчим комітетом Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.142) та серії НОМЕР_3 , виданого 27.04.2009 року виконавчим комітетом Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.144) - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми потерпілої ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 10.02.1982 року виконкомом Хирівської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівької області, та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 16.10.2008 року виконкомом Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівької області відомо, що цивільний позивач - ОСОБА_2 є матір`ю потерпілої ОСОБА_4 (а.с.141, 151).

Батько дітей - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.152).

Згідно розпорядження голови Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області від 18.06.2018 року №390/01-04, ОСОБА_2 призначено опікуном дітей-сиріт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.148-150).

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Із вказаних норм права випливає, що шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_2 повинен відшкодувати обвинувачений.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

ОСОБА_1 завдано цивільним позивачам моральну шкоду, яка полягає в заподіянні смерті ОСОБА_4 , шо спричинила суттєве погіршення стану здоров`я її малолітніх дітей та матері. Окрім цього моральна шкода полягає у втраті спокою, психологічному дискомфорті, стресі, погіршенні загального стану здоров`я. Окрім цього, внаслідок вказаної події у ОСОБА_2 зменшилася продуктивність у всіх сферах, адже, остання як опікун малолітніх дітей повинна постійно перебувати із дітьми, утримувати їх як матеріально та підтримувати морально. Вся відповідальність за дітей-сиріт тепер покладено на Цивільного позивача ОСОБА_2 .

Смертю ОСОБА_4 її дітям заподіяно неоціненну моральну шкоду, яка полягає у втраті найближчої людини, моральних та фізичних стражданнях внаслідок цього, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв`язків, і змушувало до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя; порушення сну, постійних стресів та затяжної депресії і порушення звичного способу життя, стало важко навчатися та планувати своє майбутнє; відчувають себе надломленими, безпорадними і по сьогоднішній день переносят моральні страждання від безповоротної втрати найріднішої людини.

Усі ці негативні психологічні процеси виникли у дітей, як наслідок утрати матері, до якої вони були прив`язані найбільше.

Водночас, суд приймає до уваги також те, що обвинувачений взагалі не відшкодував завдану шкоду, а тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з обвинуваченого, а саме:

в користь ОСОБА_2 - 100000,00 гривень моральної шкоди;

в користь ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень;

в користь ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_2 також поданого в інтересах малолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та страхового відшкодування то суд зазначає наступне.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 керував та користувався транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , зі згоди загиблої ОСОБА_4 , що було встановлено в судовому засіданні.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріальна відповідальність власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 року (далі - Закон).

Відповідно до ст. 41 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначеним Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність

Як встановлено судом автомобіль на якому було скоєно ДТП не був застрахований, відповідно шкоду слід відшкодовувати Моторному (транспортному) страховому бюро України.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені умови і підстави відшкодування заподіяної життю та здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно з ст.27.2 вищевказаного Закону, страховик (у випадках, передбач статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день страхового випадку.

Враховуючи те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі - 3200,00 гривень, то розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, становить 36 х 3200 = 115 200,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років).

Зважаючи на те, що малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми потерпілої ОСОБА_4 , то шкода підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_2 що діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Таким чином, загальний розмір шкоди, пов`язаної із смертю потерпілої, що підлягає стягенню з МТСБУ становить 115 200,00 гривень в користь ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 115200,00 гривень - в користь ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цивільну відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди згідно вимог ст.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України слід також покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України в розмірі визначеному законом страхового відшкодування 38400,00 гривень, тобто в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_2 що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частинах, тобто по 12800,00 гривень на загальну суму 38400,00 гривень.

Що стосується заявлених позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов`язаних з похованням, то відповідно до ст.27.4. Закону страховик (МТСБУ) здійснює вішкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.

ОСОБА_2 до цивільного позову долучено накладну та товарні чеки (а.с.155-156), на загальну суму 11160,00 гривень, які підлягають стягненню із МТСБУ в користь ОСОБА_2 як понесені нею витрати на ритуальні послуги.

Що стосується вимоги цивільного позивача про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 15000,00 гривень на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09.10.2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Однак, у даному випадку, представник ОСОБА_2 - адвокат Шелепінський О.М. не надав жодного із вищезазначених документів на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, а його покликання на застосування положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, судом до уваги не беруться. Як зазначила ВП ВС у постанові від 17.06.2020 року по справі № 598/1781/17 правову природу процесуальних витрат у кримінальному провадженні встановлено ст. 118 КПК України, а саме, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу . Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням. Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Арешти накладені ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.03.2019 року, від 17.05.2019 року, від 17.05.2019 року, - скасувати.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати слід покласти на обвинуваченого згідно вимог ст. 124 КПК України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, суд приходить до переконання, що у зв`язку з постановленням обвинувального вироку й засудженням його до позбавлення волі, останньому слід залишити запобіжний захід - тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.100, 369, 370 ,373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання - 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання - з 28 вересня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою, але не довше ніж на 60 днів, тобто до 02.05.2021 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 , що діє в інтересах та як законний представник малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , моральну шкоду у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхове відшкодування у розмірі 115200 (сто п`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страхове відшкодування у розмірі 115200 (сто п`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 11160 (одинадцть тисяч сто шістнадцять) гривень відшкодувань витрат на поховання.

У задоволенні решти вимог цивільного позову, - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.03.2019 року про накладення арешту на автомобіль «VOLKSWAGEN-GOLF3», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ), котра зареєстрована в Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого являється ОСОБА_4 , котра зареєстрована в АДРЕСА_3 , - скасувати

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2019 року на переднє праве та заднє праве колеса автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF3». реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ), котра зареєстрована в Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого являється ОСОБА_4 , котра зареєстрована в АДРЕСА_3 , - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2019 року на чехол керма, резинову накладку педалі гальм, резинову накладку педалі щеплення, два резинових коврики, дві матерчаті накладки чорного кольору із вставками посередині синього кольору із обох передніх сидінь, дві матерчаті накладки чорного кольору із вставками посередині синього кольору із спинок обох передніх сидінь, матерчатий чехол чорного кольору із вставками червоного кольору, чотири підголовники чорного кольору з салону автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF 3» реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ), котра зареєстрована в Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_2 , співвласником якого являється ОСОБА_4 , котра зареєстрована в АДРЕСА_3 , а також пари жіночих туфель бежевого кольору та пари резинових тапочок чорного кольору ОСОБА_4 , пари спортивних туфель чорного кольору 41-го розміру, які належать ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_4 та лівої півпари кросівка сірого кольору ОСОБА_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_5 , - скасувати.

Речові докази, а саме:

автомобіль марки «VOLKSWAGEN-GOLF3», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_6 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - повернути законному власнику за належністю;

переднє праве та заднє праве колеса автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF3». реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_6 , які зберігаються в кімнаті схову речових доказів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - повернути законному власнику за належністю;

одяг покійних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 , які зберігаються в кімнаті схову речових доказів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - знищити;

лівий резиновий тапочок чорного кольору, який зберігається в кімнаті схову речових доказів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - знищити;

чехол керма, резинову накладку педалі гальм, резинову накладку педалі щеплення, два резинових коврики, дві матерчаті накладки чорного кольору із вставками посередині синього кольору із обох передніх сидінь, дві матерчаті накладки чорного кольору із вставками посередині синього кольору із спинок обох передніх сидінь, матерчатий чехол чорного кольору із вставками червоного кольору, чотири підголовники чорного кольору, кросівок сірого кольору, дві жіночих туфлі бежевого кольору та резиновий тапочок чорного кольору, які зберігаються в кімнаті схову речових доказів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - знищити;

два кросівки чорного кольору 41-го розміру, які зберігаються в кімнаті схову речових доказів Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області, - повернути власнику ОСОБА_1 .

Судові витрати у справі за проведення, а саме:

судової автотехнічної експертизи №3754 від 27.10.2017 року в розмірі 2723,60 гривень;

експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них №5362 від 29.12.2017 року в розмірі 4333,00 гривень;

експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них №5360 від 29.12.2017 року в розмірі 4333,00 гривень;

експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них №5361 від 29.12.2017 року в розмірі 4333,00 гривень;

судової трасологічної експертизи №5364 від 17.01.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

судової трасологічної експертизи №5365 від 27.03.2018 року в розмірі 4004,00 гривень;

судової трасологічної експертизи №5366 від 26.03.2018 року в розмірі 4290,00 гривень;

судової трасологічної експертизи №5367 від 28.03.2018 року в розмірі 4290,00 гривень;

комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №5368/8 від 15.03.2018 року в розмірі 5434,00 гривень;

комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №5369/9 від 16.03.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №5370/10 від 16.03.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

судової автотехнічної експертизи №1347 від 17.07.2018 року в розмірі 2860,00 гривень;

додаткової комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №3824/202 від 26.10.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

додаткової комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №3823/201 від 26.10.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

додаткової комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №3822/203 від 26.10.2018 року в розмірі 4576,00 гривень;

судової авто технічної експертизи №1969 від 26.04.2019 року в розмірі 3454,00 гривень;

трасологічної та автотехнічної експертиз №2561/2562 від 06.06.2019 року в розмірі 4710,00 гривень;

трасологічної та автотехнічної експертиз №2563/2564 від 06.06.2019 року в розмірі 4710,00 гривень;

комплексної судово-медичної та автотехнічної експертиз №08-88/5305/10324/2020пп від 19.06.2020 року в розмірі 5595,02 гривень та 6108,87 гривень,

а всього на суму 88634 (вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 49 копійок стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Пошивак Ю.П.