Ухвала суду № 95353266, 17.02.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.02.2021

Справа № 337/3528/19

Провадження № 1-кп/334/290/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Козлової Н.Ю., суддів: Баруліної Т.Є., Гнатюка О.М., при секретарі Зоріній С.П., за участю прокурора Ціомашко В.О., Красулі Н.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Налівайко В.Є., законного представника потерпілої ОСОБА_2 , захисника потерпілої адвоката Швець-Хомутової О.О.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не одруженого не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

21.08.1985 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 118, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі;

25.12.1985 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 121 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі. 12.12.1986 звільнений умовно-достроково з невідбутим покарання 2 роки 6 місяців 18 днів;

18.02.1988 року Василівським районним судом Запорізької обл. за ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 10 років позбавлення волі. 23.10.1995 звільнений по відбуттю строку покарання;

22.09.1997 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 19.03.1999 звільнений по відбуттю строку покарання;

25.06.1999 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 20.03.2002 звільнений по відбуттю строку покарання;

03.06.2003 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153 КК України до 9 років позбавлення волі. 03.11.2010 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 28 днів;

26.09.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 24.11.2014 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 18 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2019 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019080070001124 від 21.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Налівайко В.Є. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває під вартою вже тривалий строк, а стороною обвинувачення жодного разу не було доведено в суді ризиків, які б перешкоджали змінити найсуворіший запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник наполягає та доводить, що ОСОБА_1 б є особою яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто має зареєстроване місце проживання та перебування. ОСОБА_1 офіційно був працевлаштований ( до затримання) та мав стабільний постійний дохід. Відповідно до характеристики з місця праці, вих.№144 від 26.06.2019 року, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_1 працює офіційно у ТОВ «ЖИ ЕФ СИ» помічником кухаря кулінарного цеху з 18.01.2018 року та повністю виконує обов`язки. При конфліктних ситуаціях поводиться коректно, стримано. З колегами підтримує рівні взаємини. Порушень дисципліни у слідчому ізоляторі не зафіксовано. За час перебування у слідчому ізолятору, ОСОБА_1 не має жодного порушення дисципліни. Крім того, у ОСОБА_1 перебуває на утриманні мати, яка страждає тяжкими захворюваннями та є самотньою, оскільки інша дитина проживає у Росії та приїхати до Запоріжжя не має можливості.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника обвинуваченого є необгрунтованими та безпідставними, як і перешкоджання кримінальному провадженню «іншим чином».

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, захисник вважає, що оскільки прокурором не було подано до суду вмотивованих доводів та доказів наявності таких ризиків і необхідності тримання під вартою ОСОБА_1 , а так звані ризики, нічим не підтверджуються, колегія суддів має можливість за наявності тих доказів, які надає сторона захисту, змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення такого клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки не зважаючи на той факт, що судом майже досліджені усі докази, допитані сторони, але обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами та містяться в матеріалах кримінального провадження, а також, що під час обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, змінювати запобіжний захід є не доречним.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 та захисник потерпілої адвокат Швець-Хомутової О.О. погодилися з думкою прокурора.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, колегія суддів дійшла до переконання про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 виходячи з наступного:

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід «тримання під вартою».

Відповідно до ст.. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження. На момент обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились і мають місце до цього часу, а саме: усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від суду; може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст.152 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, без поважних причин не з`являтись, затягувати розгляд провадження у суді, чим у тому числі перешкодить встановленню істини у справі, що є ризиками, передбаченими п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, перебуваючи у необмежених умовах, ОСОБА_1 може скоїти аналогічний злочин, оскільки наявність у нього судимостей за статтями проти статевої свободи, говорить про його схильність до насильства. Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Також, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд не приймав до уваги доводи та пояснення захисника та обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 164, 183, 314, 315, 331, 350, 371, 372 КПК України, колегія суддів , -

Ухвалила:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Ниливайко В.Є. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Згідно ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Головуючий суддя: Н.Ю.Козлова

Судді: О.М.Гнатюк

Т.Є.Баруліна