Рішення № 95352679, 05.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7598/20

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши заяву позивача у справі №308/7598/20, ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.02.2021 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про подання доказів про судові витрати в порядку статті 141 ЦПК України. В клопотанні зазначає, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку, за час вимушеного прогулу, за результатом розгляду якої 12.02.2021 судом прийнято рішення.

Посилаючись на ст.ст.43, 134, 137 та 141 ЦПК України, враховуючи підтвердження здійснення оплати витрат на правову допомогу, просить здійснити розподіл таких витрат.

До клопотання відповідач додав копію договору, акту приймання-передачі виконаних робіт, протоколу погодження суми гонорару за договором від 05.06.2020 та ордеру.

Сторони у судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про час та місце проведення судового засідання належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2021 позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради від 25.05.2020 №129/К «Про продовження випробувального терміну лікарю-патологоанатому».

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради від 25.05.2020 №130/К «Про звільнення».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-патологоанатома ПАВ комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, з дня звільнення - з 26.05.2020.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 154614,46грн.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради в дохід Державного бюджету України 2454,14грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,

забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представником позивача, адвокатом Майстренко Н.М., в останньому судовому засіданні по даній справі, а саме, 12.02.2021 зроблено усну заяву про наявність понесених позивачем витрат на правову допомогу, про що буде подано докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З матеріалів справи встановлено, що 05.06.2020 ОСОБА_1 уклав договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Майстренко Н.М. предметом якого є, зокрема, надання професійної правничої допомоги в суді при захисті прав клієнта та незаконного звільнення. До вказаного договору сторонами підписано протокол погодження суми гонорару від 01.07.2020 року, в якому погоджено суму за надання правничої допомоги у справі захисту трудових прав у фіксованому розмірі - 11000грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд повинен врахувати заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20).

Отже, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем подано орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, сума яких становить 11000грн.

ОСОБА_1 до клопотання від 15.02.2021 на підтвердження понесення витрат подав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.06.2020, акту приймання-передачі виконаних робіт, протоколу погодження суми гонорару за договором від 05.06.2020, ордеру та розрахункової квитанції №079013 на суму 11000грн.

На підставі вищевикладеного, суд враховуючи заявлені позовні вимоги, складність справи, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог (задоволено 4 із 6 вимог), суму 7333грн. (11000/6Х4=7333) у відшкодування витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 247, 270, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача у справі, ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правовничу допомогу, - задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 7333 (сім тисяч триста тридцять три гривні) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення, відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, 88014, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Бродлаковича, 2, код ЄДРПОУ 01992147.

Повне судове рішення складено 05.03.2021

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник