Ухвала суду № 95350732, 05.03.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35586/20

Провадження № 1-кп/947/273/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2021 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Завальнюк К.В.,

прокурора Левицького О.А.,

захисників Балашової О.В., Дікусар Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160480002511 від 03.10.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, прокурор просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, раніше судимий, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Дікусар Р.М. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в порушення вимог Глави 18 КПК України у прокурора відсутнє клопотання про продовження запобіжного заходу в письмовому вигляді, в якому викладені обґрунтування ризиків. Так у обвинуваченого ОСОБА_1 є постійне місце мешкання, батьки, неповнолітня донька, та позитивно характеризується, тому можливо відносно нього обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Балашова О.В. просила відмовити в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, прокурор повинен довести кожен окремо, що зроблено не було. ЕСПЛ неодноразово доводив, що ризики зі спливом часу зменшуются, або взагалі зникають з часом. Ризик можливості знищення доказів у справі, які вже зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення відсутній. Крім того, необгрунтований та не доведений ризик щодо можливого впливу на потерпілого та свідків, та недоведений ризик переховування від суду обвинуваченим, тому як обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце мешкання, є громадянином України, у нього відсутній за кордонний паспорт, відсутне за кордоном житло, тому відносно обвинуваченого ОСОБА_2 можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали думку своїх захисників.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що доцільно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1

перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він раніше судимий, та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_2 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає продовжити відносно ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Також, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Думку захисників щодо можливості застусування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає, необгрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,177-178,183,184,194,196,197,290,331,314-316, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити відносно ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 04.05.2021 року.

Продовжити відносно ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 04.05.2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає оскарженню протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя Войтов Г. В.