Рішення № 95346497, 04.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2546/20

Провадження № 2/369/2193/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2021 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська Будівельна компанія» про стягнення збитків та штрафу за договором купівлі-продажу майнових прав,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Українська Будівельна компанія» про стягнення збитків та штрафу за договором купівлі-продажу майнових прав. Свої вимоги мотивує тим, що 03.11.2016 року між позивачем та ЗАТ «Українська Будівельна компанія» в особі генерального директора Мороза О.В. укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1-217. Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується за плату надати позивачу у приватну власність майнові праві на отримання у власність нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , а позивач зобов`язується сплатити ціну майнових прав та прийняти нежитлове приміщення. Відповідно до п. 1.6 умов договору запланований термін прийняття будинку в експлуатацію 1 квартал 2017 року. Вказав, що позивач виконав свої зобов`язання у встановлений договором строк, а так, як відповідач зобов`язаний був прийняти будинок в експлуатацію в 1 кварталі 2017 року, то з 1 квітня 2017 року відповідач прострочив умови договору і повинен відшкодувати позивачу збитки. Також позивач вказав, що відповідно до п. 4.5 вищевказаного договору у випадку порушення продавцем запланованого терміну прийняття будинку в експлуатацію більш ніж на 180 днів, продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від фактичної сплаченої суми протягом 90 календарних днів. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача но користь позивача збитки в сумі 673 750 грн та 30 233 грн. 50 коп. штрафу.

Ухвалою судді від 06.03.2020 було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 31.07.2020 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання 03.02.2021 не з`явився, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання 03.02.2021 не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. На адресу суду направив відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що позивач обґрунтовує необхідність стягнення збитків тим, що він міг здати в оренду нежитлове приміщення і впродовж тривалого часу отримувати орендну плату. Однак, позивач міг і не отримувати орендну плату, оскільки приміщення могло тривалий строк не бути зданим в оренду, або розмір орендної плати міг бути значно нижчим, також позивачем не враховано орендні канікули, під час яких орендар виконує ремонт приміщення. На підставі викладеного просили відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Українська будівельна компанія» укладено Договір №1-127 купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язується передати у приватну власність ОСОБА_1 майнові права на нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , а позивач зобов`язується сплатити та прийняти нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1.6 запланований термін прийняття будинку в експлуатацію 1 квартал 2017 року.

Відповідно до п. 3.1 ціна продажу майнових прав складає 604 670 грн.

Відповідно до п. 3.2 покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу майнових прав єдиним платежем або частинами у строк не пізніше ніж 10 днів з дати укладання вищевказаного договору.

З довідки від 10 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила 100% вартості майнових прав на нежитлове приміщення № 217 на 1-му поверху загальною площею 54,97 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав №1-217 від 03.11.2016 року у розмірі 604 670 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі майнового права згідно Договору №1-217 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.11.2016 року ОСОБА_1 прийняла від ЗАТ «Українська будівельна компанія» майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири відповідно до Договору № 1-217.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст.623ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, та їх реальність, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він реально і обґрунтовано розраховував, і який би точно отримав у разі належного виконання боржником зобов`язання.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Такі правові висновки містяться по постановах Верховний Суд від 03.08.2018 року по справі № 923/700/17, Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі №5023/4983/12, у Постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №921/377/14-г/7.

З огляду на вказане вище у сукупності, суд вважає, що недотриманого прибутку позивачем не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

З урахуванням наведеного, посилання позивача про наявність правових підстав для стягнення на її користь збитків у розмірі 673 750 грн. є помилковим, оскільки позивачем не доведено факту спричинення збитків, та їх реальність, обґрунтування їх розміру та безпосереднього причинного зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розміру відшкодування. Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 30 233,50 грн., суд також відмовляє, оскільки в договорі купівлі-продажу майнових прав вказаний запланований термін прийняття будинку в експлуатацію, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення штрафу

На виконання вимог ст.81 ЦПК України, позивачем не доведено, що діями відповідача, останній була спричинена матеріальна шкода, яка відповідно до вимог ст.22 ЦК України є упущеною вигодою.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і з зазначених позивачем підстав, та виходячи з наданих доказів і встановлених на їх підставі конкретних обставин та правовідносин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті позивачці - у якості упущеної вигоди - очікуваної нею і неотриманої орендної плати та штрафу відповідно до умов договору, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Керуючись ст. 1-12, 76-81, 95, 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. с 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська Будівельна компанія» про стягнення збитків та штрафу за договором купівлі-продажу майнових прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дубас Т.В.