Рішення № 9534384, 07.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 14/008-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Качуренко О. А. (довіреність б/н від 20.02.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної фірми „Анжіо”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вальтер”, м. Бровари

про стягнення 19346, 81 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПФ „Анжіо” звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Вальтер” про стягнення 16564, 10 грн. заборгованості, 1927, 32 грн. пені, 603, 52 грн. інфляційних збитків, 251, 87 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договорів купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2010 р. порушено провадження у справі № 14/008-10 за позовом Приватної фірми „Анжіо” до ТОВ „Вальтер” про стягнення 19346, 81 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.02.2010 р.

10.02.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.03.2010 р.

03.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.03.2010 р.

24.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 07.04.2010 р.

07.04.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Протягом періоду з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар (будівельні матеріали) на загальну суму 105603, 47 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-1074БФ від 26.03.2008 р. на суму 62, 40 грн., видатковою накладною № РН-1619БФ від 12.05.2008 р. на суму 513, 05 грн., видатковою накладною № РН-1623БФ від 13.05.2008 р. на суму 337, 20 грн., видатковою накладною № РН-1664БФ від 14.05.2008 р. на суму 342, 15 грн., видатковою накладною № РН-1706БФ від 15.05.2008 р. на суму 145, 95 грн., видатковою накладною № РН-1689БФ від 15.05.2008 р. на суму 126, 00 грн., видатковою накладною № РН-1748БФ від 19.05.2008 р. на суму 995, 14 грн., видатковою накладною № РН-1858БФ від 27.05.2008 р. на суму 901, 00 грн., видатковою накладною № РН-1840БФ від 27.05.2008 р. на суму 5 965, 43 грн., видатковою накладною № РН-1922БФ від 29.05.2008 р. на суму 1 325, 20 грн., видатковою накладною № РН-1945БФ від 04.06.2008 р. на суму 132, 00 грн., видатковою накладною № РН-2053БФ від 09.06.2008 р. на суму 1 052, 60 грн., видатковою накладною № РН-2167БФ від 13.06.2008 р. на суму 156, 80 грн., видатковою накладною № РН-2120БФ від 13.06.2008 р. на суму 1 379, 95 грн., видатковою накладною № РН-2274БФ від 17.07.2008 р. на суму 3 191, 66 грн., видатковою накладною № РН-2234БФ від 17.07.2008 р. на суму 1 773, 50 грн., видатковою накладною № РН-2677БФ від 17.07.2008 р. на суму 147, 60 грн., видатковою накладною № РН-2733БФ від 22.07.2008 р. на суму 17 544, 75 грн., видатковою накладною № РН-2781БФ від 28.07.2008 р. на суму 3 935, 25 грн., видатковою накладною № РН-2835БФ від 29.07.2008 р. на суму 5 655, 85 грн., видатковою накладною № РН-3175БФ від 27.08.2008 р. на суму 7 643, 55 грн., видатковою накладною № РН-3239БФ від 29.08.2008 р. на суму 534, 70 грн., видатковою накладною № РН-2909БФ від 29.08.2008 р. на суму 2 761, 40 грн., видатковою накладною № РН-3303БФ від 04.09.2008 р. на суму 270, 60 грн., видатковою накладною № РН-3338БФ від 09.09.2008 р. на суму 115, 90 грн., видатковою накладною № РН-3600БФ від 23.09.2008 р. на суму 1 767, 00 грн., видатковою накладною № РН-3548БФ від 23.09.2008 р. на суму 2 624, 69 грн., видатковою накладно № РН-3615БФ від 03.10.2008 р. на суму 6 471, 00 грн., видатковою накладною № РН-3648БФ від 07.10.2008 р. на суму 10 093, 10 грн., видатковою накладною № РН-3819БФ від 30.10.2008 р. на суму 12 488, 00 грн., видатковою накладною № РН-4159БФ від 06.11.2008 р. на суму 11 574, 00 грн., видатковою накладною № РН-4311БФ від 26.11.2008 р. на суму 2 100, 00 грн., видатковою накладною № РН-4372БФ від 09.12.2008 р. на суму 117, 90 грн., видатковою накладною № РН-5010БФ від 19.12.2008 р. на суму 1 163, 00 грн., видатковою накладною № РН-5088БФ від 19.12.2008 р. на суму 195, 15 грн. і відповідними довіреностями, виданими відповідачем на своїх представників Стасенка Ю. Г. і Шевченка С. П., наявними в матеріалах справи.

За період існування господарських відносин між сторонами з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідачем було лише частково виконано свій обов’язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 89039, 37 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

25.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією, якою просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар у розмірі 16828, 85 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 2500 від 25.03.2009 р. про відправлення цінного листа № 00151616 і описом вкладення до нього від 25.03.2009 р.

08.05.2009 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 4-БФ від 07.05.2009 р. (вх. № 763 від 08.05.2009 р.), якою просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар у розмірі 16828, 85 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, а саме з 02.04.2009 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 16564, 10 грн., що підтверджується вищевказаними документами, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 16564, 10 грн. за договорами купівлі-продажу товарів є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню у відповідності до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з 02.03.2009 р. –по 02.09.2009 р. у розмірі 1927, 32 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, пеня договором не встановлювалась так, як сторонами договір купівлі-продажу у письмовій формі не підписувався, то безпідставним є її нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з березня 2009 р. по серпень 2009 р. у розмірі 603, 52 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.04.2009 - 02.09.200916564.11.022364.4116928.51

16564, 10 грн. х 1, 022 = 16 928, 51 грн.; 16 928, 51 грн. - 16564, 10 грн. = 364, 41 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 364, 41 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті товару з 02.03.2009 р. –по 02.09.2009 р. у розмірі 251, 87 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

16564.102.04.2009 - 02.09.20091543 %209.66

16564, 10 грн. х 3 % х 154/365 днів = 209, 66 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 209, 66 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вальтер” (ідентифікаційний код 30598243) на користь Приватної фірми „Анжіо” (ідентифікаційний код 21475635) 16564 (шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн. 10 (десять) коп. заборгованості, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 41 (сорок одна) коп. інфляційних збитків, 209 (двісті дев’ять) грн. 66 (шістдесят шість) коп. 3 % річних та судові витрати 171 (сто сімдесят одна) грн. 38 (тридцять вісім) коп. державного мита і 209 (двісті дев’ять) грн. 05 (п’ять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.          Відмовити в задоволенні заяви Приватної фірми „Анжіо” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 12 від 15.01.2010 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

11 травня 2010 р.