Рішення № 95342663, 01.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/217/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 Справа № 908/3398/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" (69001, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України , буд. 17, кв. 5 , код ЄДРПОУ 32292300)

про стягнення 35 830,90 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сивоконь А.І., довіреність № 19 від 23.09.2020, заступник начальника юридичного управління – начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Регіонального відділення;

Від відповідача: Кордупа М.В., довіреність № б/н від 17.01.2021;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2020 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" про стягнення 35 830,90 грн. та відкрите провадження у справі № 908/3398/20 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд справи по суті розпочато з 28.01.2021, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

22.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" до господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 19.01.2021 (вх. № 1354/08-08/21 від 22.01.2021), згідно якого відповідач вважає позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях частково необґрунтованою, а вимоги позивача частково безпідставними.

Крім цього, 22.01.2021 від ТОВ "Реклама-сервіс Україна" до суду надійшло клопотання № б/н від 19.01.2021 (вх. № 1356/08-08/21 від 22.01.2021) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.01.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" про розгляд справи № 908/3398/20 в судовому засіданні з повідомленням сторін. Раніше призначене судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні на 28.01.2021 об 11 год. 30 хв. вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 28.01.2021 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 01.03.2021 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії, явку представників сторін визнано обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 01.03.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.

У судовому засіданні 01.03.2021 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надані пояснення: 20.10.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" (орендар, відповідач) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства № 2389/д, на виконання якого орендарю передано в строкове платне користування державне нерухоме майно – частини стін п`ятиповерхової адміністративної будівлі (Літера А-5), загальною площею за внутрішнім обміром 126,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105 (майно). Договором про розірвання № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020 позивач та відповідач припинили дію вищевказаного договору оренди, внаслідок чого 25.05.2020 орендоване приміщення звільнено суб`єктом господарювання за актом приймання-передавання. Натомість, орендарем не виконані зобов`язання за договором № 2389/д в частині сплати орендної плати за березень – квітень 2020 року у розмірі 7 410,25 грн., у зв`язку з чим орендарем нараховано пеню відповідно до п. 3.9 договору за період з 16.03.2020 по 15.04.2020 у розмірі 5,90 грн. Крім цього, у зв`язку з поверненням орендованого майна після закінчення терміну дії договору, згідно розділу 2 договору про розірвання, орендарю нараховано неустойку за період з 16.04.2020 по 25.05.2020 включно на суму 28 414,75 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що 16.04.2020 ТОВ "Реклама-сервіс Україна" було підписано договір про розірвання № 12/1-48/2389/д та акт приймання-передавання, у зв`язку з чим орендоване майно зі сторони відповідача передано позивачу також 16.04.2020, а будь-які зобов`язання за договорами № 2389/д від 20.10.2018 та № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020 припинились. Мотиви підписання позивачем акту приймання-передавання державного нерухомого майна орендованого по договору оренди № 2389/д від 20.10.2008 зі змінами 25.05.2020 відповідачу не відомі. Будь яких претензій щодо стану орендованого майна, у якості підстави відтермінування приймання, від позивача також не надходило. Відсутність претензій позивача щодо стану орендованого майна та/або будь-яких інших об`єктивних причин, крім іншого, підтверджується підписанням акту в редакції підписаній відповідачем 16.04.2020 без усунення будь-яких недоліків відповідачем, оскільки вимога, як зазначалось вище, про таке усунення відповідачу не надходила. Також відповідач зазначив, що позивач розраховує суму орендної плати лише за квітень 2020 у розмірі 50% орендної плати (півмісяця), що свідчить про розрахунок на дату прийому-передачі орендованого майна відповідачем, а саме 16.04.2020, дату фактичного припинення користування майном, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 28 414,75 грн. В частині вимоги позивача про стягнення орендної плати за березень – квітень 2020 року у розмірі 7 410,25 грн. відповідач зазначив, що вказана орендна плата дійсно не була сплачена та є заборгованістю. Просить суд врахувати зазначені пояснення.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 01.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства № 2389/д (Договір).

Згідно наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Відповідно до абз. 1 п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частини стін п`ятиповерхової адміністративної будівлі (Літера А-5), загальною площею за внутрішнім обміром 126,00 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105 (майно).

Згідно п. 3.6. договору, у разі користування майно протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку плати за оренду державного майно на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісячно до 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.8 в редакції договору про зміни № 3 від 15.10.2015 до договору оренди від 20.10.2008 № 2389/д).

Пунктом 3.9. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.7. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.13 договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання договору оренди, закінчення строк його та відмови від його продовження або банкрутства протягом трьох робочих днів з дня розірвання (припинення) повернути орендодавцеві або балансоутримувачу за вказівкою орендодавця, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю (балансоутримувачу за вказівкою орендодавця) збитки, що виникли у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Протягом вказаного в цьому пункті терміну орендар несе відповідальність за збереження орендованого майна.

Якщо орендар затримав повернення майна орендодавцю, з наступного дня після закінчення терміну повернення майна, орендар несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна (п. 5.13).

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.10.2008 по 20.09.2011 включно.

Пунктом 10.10 договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцеві (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (сторону, яка передає майно).

Договором про зміни № 4 від 04.10.2018 сторони продовжили термін дії договору № 2389/д до 17.09.2021 включно.

Згідно п. 1.3. договору про зміни № 5 від 23.01.2019 до договору оренди № 2389/д від 20.10.2008, розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди – вересень 2018 року, становить без ПДВ – 9 984,35 грн. та діє з 19.09.2018 включно.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 12/1-48/2389/д про розірвання договору оренди від 20.10.2008 № 2389/д, зі змінами нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого орендар та орендодавець дійшли згоди про розірвання договору оренди. Орендоване майно перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01038818 (далі – Балансоутримувач).

Частиною 2 договору № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020 передбачено, що зобов`язання, виконання яких сторонами почалося до укладення договору про розірвання, повинні бути виконані в наступному порядку:

Орендар зобов`язується:

- сплатити орендну плату, пеню та штраф по договору;

- згідно з п.п. 5.13, 10.10 договору, повернути орендоване майно балансоутримувачу відповідно до акта приймання-передавання за участю орендодавця;

- в разі не повернення орендованого майна сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору оренди до підписання акту приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення майна;

- повернути орендодавцю примірник підписаного орендарем договору про розірвання в строк 10 (десять) календарних днів, після отримання договору про розірвання;

- надати орендодавцю копію платіжного доручення про сплату орендної плати та штрафу нарахованих до дати повернення майна.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передавання державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 20.10.2008 № 2389/д зі змінами, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" (орендар) передало, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець), за участю балансоутримувача – Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я (балансоутримувач) прийняло зі строкового платного користування державне нерухоме майно – частини стін п`ятиповерхової адміністративної будівлі (Літера А-5), загальною площею за внутрішнім обміром 126,00 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105. Орендоване майно передано балансоутримувачу в тому ж технічному стані, що й при передачі його в оренду. Поліпшення та інші зміни орендованого майна не здійснювались (а.с. 32).

Як вбачається з вищевказаного акту, він підписаний зі сторони орендаря (ТОВ "Реклама-сервіс Україна") – 16.04.2020, зі сторони балансоутримувача та орендодавця – 25.05.2020 відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов п. 5.3. договору № 2389/д від 20.10.2008 та п. 2 договору про розірвання № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020, за період з 01.03.2020 по 16.04.2020 у ТОВ "Реклама-сервіс Україна" утворилась заборгованість з орендної плати на суму 7 410,25 грн.

Крім цього в порушення умов п. 3.8 договору, орендна плата за лютий 2020 у розмірі 5 394,24 грн. сплачена відповідачем 17.03.2020, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 3.9. договору № 2389/д від 20.10.2008 нараховано пеню за період з 16.03.2020 по 17.03.2020 включно на суму 5,90 грн.

Також позивачем нараховано неустойку за період з 16.04.2020 по 25.05.2020 включно на суму 28 414,75 грн., у зв`язку з поверненням відповідачем орендованого майна після закінчення терміну дії договору.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять пункти 1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом оренди за договором № 2389/д від 20.10.2008 є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 23.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про зміни № 5 до договору оренди № 2389/д від 20.10.2008, у п. 1.3. якого сторони встановили розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди – вересень 2018 року становить без ПДВ – 9 984,35 грн. та діє з 19.09.2018 включно.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. (ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, орендну плату за договором № 2389/д від 20.10.2008 у період з 01.03.2020 по 16.04.2020 включно на суму 7 410,25 грн. у визначені договором строки не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Доказів сплати суми основного боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Зазначені обставини також визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні 01.03.2021 року.

На підставі викладеного, заборгованість відповідача за договором оренди № 2389/д від 20.10.2008 за період з 01.03.2020 по 16.04.2020 включно на суму 7 410,25 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.03.2020 по 17.03.2020 включно у розмірі 5,90 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.8 договору в редакції договору про зміни № 3 від 15.10.2015, сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісячно до 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за допомогою програми “Законодавство” суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.03.2020 по 17.03.2020 включно на суму 5,90 грн.

Також, позивачем пред`явлено до стягнення неустойку за період з 16.04.2020 по 25.05.2020 включно на суму 28 414,75 грн., у зв`язку з поверненням відповідачем орендованого майна після закінчення терміну дії договору, а саме 25.05.2020.

Пунктом 5.3. договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди, закінчення строку його та відмови від його продовження або банкрутства протягом трьох робочих днів з дня розірвання (припинення) орендар зобов`язується повернути орендодавцеві або балансоутримувачу за вказівкою орендодавця, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду.

Крім цього, частиною 2 договору № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020 передбачено, що серед іншого, орендар зобов`язується згідно з п.п. 5.13, 10.10 договору повернути орендоване майно балансоутримувачу відповідно до акта приймання-передавання за участю орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передавання державного нерухомого майна орендованого за договором оренди від 20.10.2008 № 2389/д підписаний зі сторони орендаря 16.04.2020, тобто в день укладення договору про розірвання № 12/1-48/2389/д, що відповідає вимогам п. 5.3. договору № 2389/д від 20.10.2008 та ч. 2 договору № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020.

Належних та допустимих доказів на підтвердження та обґрунтування підстав підписання вищевказаного акту приймання-передавання зі сторони орендодавця та балансоутримувача - 25.05.2020, тобто з порушенням триденного строку визначеного п. 5.3. договору, позивачем суду не надано, як і будь-яких письмових пояснень щодо цього.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність заявленої позивачем вимоги про стягнення неустойки у розмірі 28 414,75 грн. у зв`язку з поверненням відповідачем орендованого майна в порушення вимог п. 5.3. договору № 2389/д від 20.10.2008 та ч. 2 договору № 12/1-48/2389/д від 16.04.2020, оскільки позивачем не доведено, що це сталось внаслідок порушення умов договору відповідачем.

Інші доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача у розмірі 435,06 грн.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама-сервіс Україна" (69001, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України , буд. 17, кв. 5 , код ЄДРПОУ 32292300) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50) основну заборгованість за договором оренди № 2389/д від 20.10.2008 за період з 01.03.2020 по 16.04.2020 включно на суму 7 410 (сім тисяч чотириста десять) грн. 25 коп., пеню за період з 16.03.2020 по 17.03.2020 включно на суму 5 (п`ять) грн. 90 коп. та судові витрати у розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн. 06 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.03.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.