Рішення № 9534118, 29.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"29" квітня 2010 р. Справа № 18/029-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Будоснова», м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м. Бровари

про стягнення 182168,34 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Пшик І.М.

від відповідача: Петручок А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Будоснова»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК»(далі – відповідач) про стягнення 182168,34 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 23.02.2010 року та призначено справу до розгляду на 16.03.2010 року.

У судовому засіданні 16.03.2010 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 01.04.2010 року.

У судовому засіданні 01.04.2010 року представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних. Розгляд справи відкладався до 20.04.2010 року.

У судовому засіданні 20.04.2010 року, дослідивши подані сторонами докази та відзив відповідача, у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору. Розгляд справи відкладався до 29.04.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором поставки № 23/01-09 від 23.01.2009 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Будоснова»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК». Відповідно до даного договору Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити товар, а саме сипучі будівельні матеріали - щебінь.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № РН-0000005 від 26.01.2009 року, № РН-0000006 від 27.01.2009 року, № РН-0000009 від 30.01.2009 року, № РН-0000018 від 03.02.2009 року, № РН-0000023 від 10.02.2009 року, № РН-0000025 від 12.02.2009 року, № РН-0000026 від 13.02.2009 року, № РН-0000027 від 13.02.2009 року, № РН-0000028 від 16.02.2009 року, № РН-0000033 від 17.02.2009 року та № РН-0000037 від 27.02.2009 року всього на суму 186 745,72 грн.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 151745,72 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язань є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що строк оплати спірного товару, передбачений п.п.2.4, 2.5 договору, на момент звернення з позовом не настав. Відповідач вважає, що кінцевий розрахунок за товар передбачено п.п. 3.1, 5.4. договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів прийому-передачі, в той час, як відповідні акти взагалі не виставлялись.

Дослідивши заперечення відповідача, судом встановлено, що умови договору, на які відповідач посилається в своїх запереченнях, не визначають конкретного строку виконання зобов’язання з оплати, а лише визначають порядок належного оформлення поставки товару.

Як вбачається з умов договору, сторони не погодили строку виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару, тому при визначенні такого строку необхідно виходити із положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, тобто боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Керуючись ст. 6 Господарського процесуального кодексу України позивачем було направлено відповідачеві претензію від 29.09.2009 року № 29 на суму 151 744,54 грн. з вимогою сплатити суму основного боргу до 07.10.2009 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки договором строк виконання зобов’язання не встановлений, позивачем 29.09.2009 року надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу, строк виконання зобов’язання (з врахуванням поштового обігу згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 року № 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів») вважається таким, що настав з 08.10.2009 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 18400,66 грн. за період з 31.01.2009 року по 03.09.2009 року за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши вимогу позивача про стягнення заявленої суми пені, така вимога задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено, що строк виконання зобов’язання по сплаті основного боргу настав з 08.10.2009 року, а наведений позивачем розрахунок пені здійснено за період до 03.09.2009 року.

Крім того, позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 8561,34 грн. суми інфляційного збільшення та 3460,62 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок річних і інфляційних та встановлено, що враховуючи настання терміну виконання основного зобов’язання 08.10.2009 року, задоволенню підлягає вимога про стягнення річних за період з 08.10.2009 року по 09.11.2009 року, що складає 411,61 грн., вимога позивача про стягнення інфляційних за період до 30.09.2009 року задоволенню не підлягає, оскільки термін виконання зобов’язання настав з 08.10.2009 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно і всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 22, офіс 21, код 25264833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Будоснова»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 133, код 35612555) 151745,72 грн. боргу, 411,61 грн. річних, 1521,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 197,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя