Рішення № 9534008, 06.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" травня 2010 р. Справа № 7/132-09

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

До           Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідекс"

Про стягнення 413202,57 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача: Фатовенко О.О. –представник за довіреністю №4 від 10.03.2010року;

від відповідача: Ліщенюк А.А. –представник за довіреністю б/н від 25.02.2010 року,

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

09.06.2009року Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №3354 від 09.06.2009року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»(далі –відповідач) про стягнення 413202,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №77/ПС від 25.10.2007року щодо проведення оплати за поставлений товар (а саме свиней в живій вазі).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2009року було порушено провадження у справі №7/132-09 та призначено її розгляд на 09.07.2009року.

У судове засідання 09.07.2009року представники сторін з’явились і суд в порядку вимог ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 04.08.2009року та зобов’язав сторін скласти і подати суду акт звірки взаєморозрахунків.

04.08.2009року відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС», подав зустрічну позовну заяву б/н від 24.07.2009року (вх. №9015 від 04.08.2009року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80грн.

Позовні вимоги відповідач (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує постачанням позивачем неякісного товару, що стало підставою для вибракування та утилізації м’яса та м’ясопродуктів на загальну суму 6780,80грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2009року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80грн. було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 04.08.2009року у зв’язку з поданням зустрічної позовної заяви оголошувалась перерва до 20.08.2009року.

У судовому засіданні 20.08.2009року, враховуючи подане ТОВ «ІДЕКС»клопотання про зупинення провадження у справі, господарський суд Київської області зупинив провадження у справі №7/132-09 до вирішення господарським судом Кіровоградської області пов’язаної з нею справи №14/121 за позовом ТОВ «ІДЕКС»до ТОВ «УкрАгроКом»про визнання недійсним договору.

10.02.2010року до господарського суду Київської області надійшла заява ТОВ «УкрАгроКом»про поновлення провадження у справі №7/132-09 в зв’язку з прийняттям господарським судом Кіровоградської області рішення у справі №14/121.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2010року провадження у справі №7/132-09 поновлено та призначено розгляд справи на 11.03.2010року.

У судове засідання 11.03.2010року представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) не з’явились, до початку судового засідання відповідач подав клопотання б/н б/д (вх. №2699) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.03.2010року представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) надав довідку б/н від 11.03.2010року, в якій позивач зазначає, що станом на 11.03.2010року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»становить 211719,36грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 25.03.2010року.

У судове засідання 25.03.2010року представники сторін з’явились і господарський суд в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 22.04.2010року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 22.04.2010року представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) розгляд справи відкладався до 06.05.2010року.

21.04.2010року до господарського суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 211719,36грн., з яких 207304,73грн. заборгованість зі сплати дотацій та 4414,63грн. заборгованість за поставлений товар, та 46483,22грн. пені. Подана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 06.05.2010року представник позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, крім цього просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом просив позов ТОВ «УкрАгроКом»задовольнити частково, відмовити в стягненні пені з підстав, зазначених у відзиві №195 від 09.07.2009року на позовну заяву, також представник відповідача підтримав вимоги зустрічної позовної заяви, просив суд стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 6780,80грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

У жовтні-листопаді 2008року Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»товар, а саме свиней в живій вазі на загальну суму 901324,87грн. (без ПДВ). Даний факт підтверджується копіями накладних №219 від 20.10.2008року на суму 146531,70грн. (без ПДВ), №218 від 16.10.2008року на суму 87856,83 грн. (без ПДВ), №231 від 30.10.2008року на суму 148686,59 грн. (без ПДВ), №222 від 16.11.2008року на суму 147539,27 грн. (без ПДВ), №224 від 28.11.2008року на суму 219414,63грн. (без ПДВ), №223 від 17.11.2008року на суму 151295,85грн. (без ПДВ) (оригінали оглянуті судом у судовому засідання) підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб та довіреностями, виданими відповідачем на отримання даного товару від позивача. Сума дотацій за поставлений товар становить 207304,73грн., що підтверджується також вищенаведеними накладними.

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки вказаного товару.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення неоплаченої частини вартості товару, який, за твердженнями позивача, був поставлений відповідачеві на підставі договору поставки №77/ПС від 25.10.2007року.

Однак, дослідивши умови договору та наявні докази у справі, господарський суд встановив, відповідно до п. 8.1. договору поставки №77/ПС від 25.10.2007року, на який посилається позивач, договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2007 року.

Даний факт також встановлений рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.10.2009року у справі №14/121. Відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто факти, передбачені вищенаведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зазначає, що договір поставки №77/ПС від 25.10.2007року був укладений до 31.12.2007року. Жодних доказів на підтвердження продовження строку дії договору ні позивач, ні відповідач не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що поставка товару за вищепереліченими накладними здійснювалась не на підставі договору №77/ПС від 25.10.2007року, оскільки на момент поставки строк дії договору закінчився, що в свою чергу свідчить, що між сторонами існували позадоговірні зобов’язання.

Оскільки поставка товару позивачем здійснювалась не на підставі договору і сторонами строк оплати вартості отриманого товару визначено не було, то для встановлення строку виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати товару слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується, як позивачем в позовній заяві, так і відповідачем у відзиві на позовну заяву, що позивач, ТОВ «УкрАгроКом», звернувся до відповідача 18.12.2008року з вимогою про сплату заборгованості у сумі 490197,41грн. Таким чином, відповідач зобов’язаний був сплатити вартість отриманого товару у семиденний строк з дня отримання претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданого позивачем розрахунку та наданих відповідачем оригіналів платіжних доручень №5322 від 08.01.2009року на суму 1182,20грн., №5323 від 08.01.2009 року на суму 32295,85 грн., №5414 від 12.01.2009року на суму 20000,00 грн., №5429 від 13.01.2009року на суму 40000,00грн., №7468 від 26.03.2009року на суму 5000,00 грн., №7473 від 27.03.2009року на суму 30000,00грн., №7609 від 01.04.2009року на суму 20000,00 грн., №7763 від 06.04.2009року на суму 5000,00грн., №8298 від 23.04.2009року на суму 20000,00грн., №511 від 29.04.2009року на суму 30000,00грн., №8651 від 05.05.2009року на суму 15000,00грн., відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 866910,24грн. за період з вересня 2008року по травень 2009року.

Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 241719,36грн., з яких 207304,73грн. заборгованість зі сплати дотацій та 34414,63грн. заборгованість за поставлений товар (1108629,60грн. вартість поставленого товару –866910,24грн. сплачені відповідачем грошові кошти), а не 366719,36грн. як помилково зазначає позивач в позовній заяві.

Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи, що накладні, наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як позивача, так і відповідача та скріплені їх печатками, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Оскільки відповідач прийняв товар та частково сплачував його вартість, то господарський суд вважає, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач підтвердив факт укладення даного правочину.

Як стверджує позивач, та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач зобов’язання по оплаті вартості товару виконав частково, разом з тим відповідач стверджує, що його заборгованість перед позивачем по оплаті вартості товару становить 34414,63грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позивача зазначає, що сума дотацій в розмірі 207304,73грн. у відповідності з п. 5 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999 року є дотацією за рахунок бюджету, а не частиною вартості товару, тому вимога про стягнення такої заборгованості є необґрунтованою.

Однак господарський суд Київської області вважає вищезазначені твердження відповідача безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 п.11.21 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997року «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 03.06.2008року №309-VI, що діяв на момент здійснення поставки товару) до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Об’єктом оподаткування податком на додану вартість в даному випадку є операція платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону).

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що порядок нарахування та використання сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками за поставлену переробним підприємствам худобу в живій вазі врегульований податковим законодавством, і в силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»не може регулюватися інакше ніж законами України.

Порядок реалізації зазначеного положення Закону встановлений у Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі (надалі - Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99року №805 (який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009року №291, проте на момент здійснення поставок діяв з внесеними змінами і доповненнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 року №300).

Згідно ч.2 п.1 Порядку нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами незалежно від форми власності, що мають власні переробні потужності.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що переробні підприємства під час приймання поставлених молока та м’яса в живій вазі виписують приймальні квитанції сільськогосподарським підприємствам за формами ПК-1 і ПК-3, а особистим селянським господарствам - за формами ПК-2 і ПК-3а. У квитанціях крім ваги та вартості поставленої продукції за договірними цінами окремим рядком зазначаються суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, виходячи із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств.

Відповідно до п.5 Порядку перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м’ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що в силу імперативних вимог законодавства відповідач повинен був перерахувати зазначену суму дотацій позивачу.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2007року у справі №46/603-06.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 241719,36грн., з яких 207304,73грн. заборгованість зі сплати дотацій та 34414,63грн. заборгованість за поставлений товар.

Як встановлено господарським судом між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З поданих позивачем акту звірки взаєморозрахунків, довідки про стан заборгованості відповідача та заяви про уточнення позовних вимог, господарський суд встановив, що платіжними дорученнями №81895 від 09.07.2009року на суму 25000,00грн., №81983 від 10.07.2009року відповідач сплатив 30000,00грн. заборгованості. Таким чином станом на 06.05.2010року сума боргу відповідача становить 211719,36грн., з яких 4414,63грн. заборгованість за поставлений товар та 207304,73грн. заборгованість з оплати дотацій.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 30000,00грн. в зв’язку з відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач не надав суду, відповідно до ст. 33 ГПК України, докази оплати заборгованості за поставлений товар в сумі 4414,63грн. та заборгованості зі сплати дотації в сумі 207304,73грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 4414,63грн. та заборгованості зі сплати дотації в сумі 207304,73грн. обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 46483,22грн. пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до ст. 207 ЦК України вимога щодо письмової форми правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксовано не лише в одному або кількох документах, підписаних сторонами (стосовно юридичних осіб підпис суб’єктів, уповноважених на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, скріплюється печаткою), а й у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Господарським судом встановлено, що між сторонами існували позадоговірні зобов’язання, оскільки договір №77/ПС від 25.10.2007року, на підставі якого позивачем і нараховано пеню, припинив свою дію 31.12.2007року.

З огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем нараховано пеню безпідставно, а тому господарський суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 46 483,22грн. пені.

Відповідач у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС», звернувся до господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80 грн.

Розглянувши зустрічний позов, дослідивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частинами 1, 2 ст. 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1)пропорційного зменшення ціни; 2)безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3)відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1)відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2)вимагати заміни товару.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) надав суду акти вибраковки м’ясопродуктів від 19.07.2008року, від 14.03.2008року, від 03.09.2008року, від 12.04.2008року, з яких вбачається, що всього було вибраковано м’ясопродуктів у кількості 111,4кг. на суму 1559,60грн. Крім того, як стверджує відповідач, в поставлених партіях свинини були поставлені свині, що не підлягають виробничій переробці, а підлягають утилізації. Загалом було утилізовано м’яса та м’ясопродуктів на загальну суму 5221,20грн. Однак відповідач (позивач за зустрічним позовом) не надав до суду жодних доказів на підтвердження проведення утилізації м’яса на загальну суму 5221,20грн.

Також, господарський суд, проаналізувавши відносини сторін, дослідивши умови договору №77/ПС від 25.10.2007року, на який посилається відповідач в зустрічній позовній заяві, встановив, що у випадку постачання неякісного товару представники сторін складають відповідні акти, тобто складання таких актів в односторонньому порядку працівниками відповідача не відповідає практиці, що існувала між сторонами, а тому такі акти не можуть бути належними доказами на підтвердження поставки позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) неякісної продукції.

Судом з’ясовано також, що акти, на які як на підставу заявленого зустрічного позову посилався відповідач, будь-яких посилань на дати та номери документів, що підтверджують повноваження представників підприємства відповідача (позивача за зустрічним позовом), які приймали участь в складанні актів вибраковки м’ясопродуктів, не містять; умови зберігання продукції до складення актів не відображені.

З доданих до зустрічної позовної заяви документів не вбачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) звертався з будь-якими вимогами до позивача (відповідача за зустрічним позовом) у порядку ст. 678 ЦК України у зв’язку з продажем недоброякісного товару, а також не надав доказів надсилання вказаних актів позивачу до моменту звернення до суду з зустрічною позовною заявою.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов до висновку про недоведеність факту поставки позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) неякісної продукції на загальну суму 6780,80грн., а відтак і про безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову.

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) у відзиві на зустрічну позовну заяву викладено клопотання про застосування строків позовної давності. Однак господарський суд зазначає, що у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлених позовних вимог про стягнення 6780,80грн., з якими звернувся відповідач (позивач за зустрічним позовом) до суду, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених обставин справи, господарський суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»про стягнення 413202,57грн. підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 211719,36грн., з яких 207304,73грн. заборгованість зі сплати дотацій та 34414,63грн. заборгованість за поставлений товар, в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80грн. господарський суд Київської області відмовляє.

Оскільки на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС», останнім було оплачено 866910,24грн. за поставлений товар, та 30000,00грн. після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати частково покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»про стягнення 413202,57грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС»(07710, Київська область, Яготинський район, с. Супоївка, вул. Нова, буд.1, код ЄДРПОУ 13736487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»(28043, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Головківка, вул. Жовтнева,1, код ЄДРПОУ 30327425) 4414 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять)грн. 63 коп. заборгованості за поставлений товар, 207304 (двісті сім тисяч триста чотири)грн. 73коп. заборгованості зі сплати дотації, та судові витрати: 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 55 коп. державного мита та 182 (сто вісімдесят дві)грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 30000,00грн. заборгованості за поставлений товар припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити

5.                    В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДЕКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»про стягнення 6780,80грн. відмовити повністю.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             Антонова В.М.

Дата підписання 06.05.2010року