Рішення № 95338930, 02.03.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/734/21 Справа №754/6023/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

Головуючої судді Таран Н.Г.

за участю секретаря Куценко Ю.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом, який заявою від 03.12.2020 року уточнив та просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року, що укладений між ним та відповідачем - АТ «УКРСИББАНК». В обґрунтування вказаного позову останній посилається на те, що ОСОБА_2 , як поручителю за договором поруки №203506 від 16.05.2008 року було надано копії документів про те, що між АКІБ «УКРСИББАНК» та ним було укладено договір про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року, згідно з яким Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 65000,00 дол. США, що еквівалентно 328250,00 грн., зі сплатою 13,50% річних на строк по 18.05.2015 року. При ознайомленні з копією кредитного договору №11345532000 від 16.05.2008 року, позивачем було виявлено, що підписи, які було зроблено від його імені на зазначеному кредитному договорі є не його, зазначений договір позивач не підписував, його умови, до моменту ознайомлення з його текстом йому не відомі, кошти за вказаним кредитним договором позивачем не отримувались. Зазначений факт, підтверджений відповідними доказами, свідчить про те, що у позивача, як у учасників спірного правочину на момент його укладення не було вільного волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі на його укладення. Сам спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків для особи, що його укладала.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача - адвоката Пількевич Є.А. до суду надійшла заява, відповідно до змісту якої вбачається, що остання просить суд розглядати справу без її участі, участі позивача та третьої особи: ОСОБА_2 . Позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача: АТ «УКРСИББАНК» до суду не з`явився, належно сповіщений про дату, місце та час розгляду справи. Клопотання про відкладення розгляду справи та відзив від нього до суду не надходило.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, про що не заперечувала представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник третьої особи на стороні відповідача: ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав пояснення, відповідно до яких просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про визнання договору недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В матеріалах справи наявний договір про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року, відповідно до якого вбачається, що між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року, згідно з яким Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США в сумі 65000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 328250,00 грн., зі сплатою 13,50% річних на строк по 18.05.2015 року.

Також, 16.05.2008 року в забезпечення виконання умов вищевказаного договору про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року, між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №203506.

З висновку експерта №8-4/1196 від 13.07.2017 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101030000004 від 24.01.2017 року вбачається, що: підпис від імені ОСОБА_1 , в графі «підпис отримувача» в Заві на видачу готівки №29 від 16.05.2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно п. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, й який є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як роз`яснив пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.п. 14, 21 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз`яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті220, частина перша статті 224 тощо),та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як роз`яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд приймає до уваги висновок експерта №8-4/1196 від 13.07.2017 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101030000004 від 24.01.2017 року.

Даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому є належним та допустимим доказом по даній справі.

Відповідачем АТ «УКРСИББАНК» не надано суду жодних доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експерта. Клопотання про призначення у справі повторної, додаткової чи будь-якої іншої експертизи не було заявлено.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 , про визнання договору недійсним, підлягають задоволенню в повному обсязі. Інших доказів, які б спростували встановлені висновком експерта обставини, сторонами не надано.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 207, 215, 509, 1055 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст.4, 13, 76, 77, 81 141, 258-265, 279, 280, 354 ЦПК України, Суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11345532000 від 16.05.2008 року укладений між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.Г. Таран